Нещодавно я прочитав коротке інтерв'ю з генеральним директором Heinemann Duty Free Kyiv Саймоном Фордом, де він у загальних рисах описав суперечку компанії з аеропортом «Бориспіль».
Трохи передісторії — Heinemann виграв урядовий тендер на оперування магазинами duty free і ресторанами в аеропорту Бориспіль у 2014 році. Цей тендер вважається дуже прибутковим, оскільки дає доступ до гарантованого споживача — кількох мільйонів пасажирів, які щорічно проходять через аеропорт. Багато з них хочуть випити чашку кави, поїсти або придбати подарунок для себе або сім'ї перед вильотом. Оскільки Бориспіль — це держструктура — державне комерційне підприємство, що перебуває у відомстві Міністерства інфраструктури України — контракт розігрувався в межах конкурсного аукціону в 2014 році.
Хоча інтерв'ю переважно висвітлювало деталі роботи компанії в аеропорту, мою увагу привернув невеличкий коментар містера Форда. Він нагадав мені про найвідоміший і найдорожчий випадок корупції в українській історії, що трапився 10 років тому.
Для будь-кого, хто пам’ятає роки правління Кучми, приватизація Криворіжсталі у червні 2004 року стала таким собі вододілом. В останні кілька місяців президентства Кучми уряд націлився поспішно приватизувати кілька великих компаній за короткий термін. Його лояльні наближені готові були вкрасти все, що можуть до виборів. Найбільшим призом стала Криворіжсталь — величезний металургійний завод у Кривому Розі, зараз відомий як АрселорМіттал Кривий Ріг.
У рік перед купівлею, EBITDA компанії становила понад $400 млн, і банкіри були одностайні в очікуваннях, що компанію продадуть більше ніж за $2 млрд.
На жаль, документи для участі в тендері акуратно підправили таким чином, щоб виключити з торгу всі іноземні компанії, включно з тією, що запропонувала найвищу ставку в $2,7 млрд. У підсумку переможцями з єдиною заявкою, яка відповідала умовам тендеру, став консорціум Ріната Ахметова і Віктора Пінчука, що давало їм можливість купити Криворіжсталь за $800 млн.
На щастя для України та її скарбниці незабаром сталася Помаранчева революція. В цей оптимістичний момент для країни, продаж було скасовано через технічні причини, і в прямому ефірі відбувся новий відкритий тендер. Цього разу Arcelor і Mittal, дві найбільші світові металургійні компанії в світі змогли в ньому взяти участь поряд з українськими компаніями. Завдяки зростанню конкуренції фінальна вартість перевищила $4,8 млрд.
Це велика рідкість, коли справжню ціну корупції стає видно суспільству. Іноді можна обчислити об'єм сум, виплачених корупціонерам — у хабарах і подарунках, але це лише невелика частка реальної вартості корупції. У цьому ж випадку Україні очевидно вдалося побачити, що підставний тендер коштував країні $4 млрд, які не потрапили б у скарбницю і врешті виявилися б безпосередньо подарованими Ахметову і Пінчуку. Ключове застереження в початковому тендері Криворіжсталі дискваліфікувало будь-яку компанію, яка не працювала в Україні протягом останніх 3 років. Як наслідок, об'єднану ставку LNM Corp, другого за величиною виробника сталі в світі і US Steel, сьомого найбільшого виробника сталі, в розмірі $2,7 млрд було дискваліфіковано.
Дивно, але, незважаючи на очевидний доказ корупційної вартості поганих тендерних документів, тендер 2014 року на оперування магазинами duty free в Борисполі все ще мав застереження, що дозволяло виключати іноземні компанії, які не працювали в Україні останні три роки.
Як згадав містер Форд в інтерв'ю, внаслідок умов тендеру Dufry — світовий лідер ринку duty free, який оперує 2 300 магазинами на 6 континентах і прибутком 8,6 млрд швейцарських франків, був виключений, оскільки не мав тих самих трьох років досвіду на українському ринку .
Я в жодному разі не припускаю, що тендер 2014 року на duty free в Борисполі був корумпований або що Heineman чи аеропорт «Бориспіль» чи інші люди, задіяні в цьому процесі, корумповані. Я нічого не знаю ні про тендер, ні про компанії, ні про персон. Я лише кажу, що «вартість корупції» для суспільства, через погано складений тендер залишається тією ж, незалежно від того, чи відбулося якесь корупційне діяння. Різниця лише в сумі, отриманій компанією-переможницею. Якщо це застереження має свою вартість, сума зменшується. Втрата для українського суспільства залишається такою ж.
Просто усунувши конкуренцію, дохід, отриманий завдяки тендеру, залишиться таким же або меншим, ніж без цих застережень. Якщо ви прибираєте конкурентів, не зможете отримати більший виторг. Можливо, є всі підстави для вимоги, щоб у компанії було хоча б 3 роки досвіду в Україні, перш ніж їй дозволять брати участь у тендері для придбання заводу або оперування duty free. Можливо, оперування українськими магазинами дійсно вимагає глибокого знання місцевого ринку, що хтось із представників аеропорту Бориспіль помітив і включив головне застереження в договір.
Однак в Україні, сподіваюся, зовсім скоро почнеться ще один раунд приватизації та державних тендерів. І дуже важливо пам’ятати, що будь-який пункт, доданий до тендерної документації, — чесним або нечесним способом — може лише зменшити суму, отриману українською скарбницею. У кращому випадку, це приклад того, як державний службовець обмежує конкуренцію через поважну причину. У гіршому випадку — через корупцію. Зрештою, ціна для суспільства залишається тією ж. Ціна цих доповнень оплачується українськими громадянами і вручається компанії-переможниці.
Коментар генерального директора української компанії BF & GH Travel Retail, Heinemann Duty Free Kyiv Саймона Форда: Компанія Heinemann оперує в аеропорту Бориспіль тільки магазинами duty free, тендер на ресторани ми не вигравали. Також вважаю некоректно порівнювати порожні приміщення в аеропорту, що не приносили ніякого доходу, з тендером на підприємство, яке приносило $ 400 млн.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ