Кажуть, значить, що корупція – це, звичайно ж, погано, але боротися з нею треба економічними методами. Дерегуляція й інші пряники. Та й взагалі суд незрозуміло, коли з'явиться. Цікава маніпуляція, чи не так.
І дійсно, дерегуляція необхідна. Менше регуляції, менше влади чиновників. І менше корупції. Але чому при цьому не треба саджати корупціонерів, залишається загадкою.
Тому що скільки б ви не дерегулювали, у вас все одно залишаться державні службовці. І все одно залишиться простір для корупції. Завжди залишиться. І якщо ви не будете саджати корупціонерів, якщо для них не буде ризиків, то вони залишатимуться жадібними мародерами. А суспільство так ніколи й не повірить політикам і державі.
Корупція має стати небезпечним заняттям. Тому що це дуже прибутковий захід. І якщо у чиновника не буде ризику сісти в тюрму, то він буде красти. Тому що він прийшов туди тільки з цією метою. І ризики бути «просто звільненим» для нього не є ризиками. Бо для нього його робота – це доступ до корита, і нічого іншого. А значить він буде «вирішувати питання» замість своєї роботи. Двічі таким чином завдаючи шкоди українській економіці.
Поки ніхто не сидить, ніхто в Україні не повірить, що країна змінилася
Коли ж люди, які з високою ймовірністю можуть отримувати корупційні доходи, кажуть, що з корупцією треба боротися, але ніжно, то це виглядає зовсім не красиво. І нахабно.
Чому за необхідності дерегулювати економіку не треба саджати в тюрму злочинців, так і залишається неясним. І такі маніпуляції говорять тільки про одне. Депутати і чиновники дуже бояться цього суду. І роблять все, щоб знизити ризики для себе коханих. Це звучить як «треба боротися з рекетом, але садити рекетирів не варто, краще поставити ліхтарі біля кіосків».
Саджати корупціонерів – це ключове у боротьбі з корупцією. У системній боротьбі, яка повинна включати і дерегуляцію, і обмеження впливу силовиків. Але корупціонери повинні сісти у в'язницю.
Поки ніхто не сидить, ніхто в Україні не повірить, що країна змінилася. І ніхто не повірить ззовні. Країна повинна змінити свої еліти, що паразитували на Україні 20 років. Ця зміна не відбулася після Майдану, коли люди вийшли за цінності, але при владі залишилися старі кадри. Вони мислять, як партгоспактив, виховувалися комсомолом і не здатні вивести Україну на новий рівень. І вони можуть скільки завгодно імітувати реформи. Говорити про дерегуляцію. Продовжувати переставляти ліжка в борделі. І тільки ризики потрапити до в'язниці можуть змусити їх піти.
Тільки посадка 10-20 важливих чиновників зможе змінити склад управлінців у країні. Коли корупціонери почнуть бояться, а на посади прийдуть люди з іншими цінностями. Без посадок цього не буде.
І без ризиків для корупціонерів ми залишимося бідною країною третього світу. Але з величезним суверенним правом. Правом на корупцію.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени