Ненудний рік

Легендарний польський реформатор Лешек Бальцерович підводить підсумки року роботи радником українського уряду, а серед головних бід України називає популістів та олігархів

 

Катерина Шаповал

 

 

Хто такі жлоби? — запитує Лешек Бальцерович, в минулому — міністр фінансів Польщі і автор знаменитого шокового плану реформ, який тепер намагається передати свій досвід українському уряду. В руках у Бальцеровича номер журналу Новое Время із заголовком на обкладинці Жлоби не постраждали — про долю тих народних депутатів і вищих чиновників, у яких виявилися найбільш скандальні е-декларації.

Організатор і натхненник радикальних економічних змін у Польщі, які свого часу вивели країну на шлях сталого розвитку, непогано говорить російською. В останній рік йому це особливо стало в нагоді: з квітня минулого року він працює представником президента України при Кабінеті міністрів, а також одним з керівників стратегічної групи радників з підтримки реформ.

В кінці березня Бальцерович завершить свою роботу з урядом України. Він розповідає, що спочатку планував працювати рік, проте одразу ж обмовлюється, що в перспективі готовий приїжджати, щоб допомагати в оздоровленні економіки. У Польщі реформатор керує власним аналітичним центром, а також активний у соцмережах.

“У мене 230 тис. підписників у Твіттері, а на Фейсбуці — понад 70 тис.,— каже він з певною гордістю.— Це притому, що у мене нерозважальна інформація".

НВ зустрічається з Бальцеровичем у фойє столичного готелю Дніпро на Європейській площі. На інтерв'ю 70‑річний польський реформатор приходить трохи раніше призначеного часу, він бадьорий і, не боячись захворіти, виходить без пальто на вулицю для фотосесії.

— В Україні ситуація не схожа на ту, що була в Польщі. Ваш уряд критикували за надто швидкі реформи, український — за занадто повільні.

— Критикувати треба популістів, у вашому разі — опозицію. Адже якщо лаяти тільки уряд, який набагато кращий, ніж опозиція, то популісти виграють.

Я помітив, що в Україні головні популісти не зазнають критики в більшості медіа. А тільки уряд або президент. І гірші сили користуються цією ситуацією.

Це не означає, що [уряд] провів усі потрібні реформи. Але треба пам'ятати про такий перекос.

— У Польщі популісти були такі ж сильні, як у нас?

— У кожній країні є популісти. Це люди, які виступають за більше втручання політики в економіку. На їхню думку, потрібно ще більше державної власності, різних регулювань на користь окремих сил, менше чесної конкуренції. Більше витрат з бюджету, хоча Україні їх потрібно обмежувати. Більше привілеїв замість рівних умов для всіх.

— Як ви в цілому оцінюєте хід реформ в Україні?

— Я згадую обстановку в Україні в 2014 році. Це була катастрофа через діяльність Януковича і агресію Росії. Була загрозлива ситуація. Бюджетний дефіцит становив 10%, зараз 3%. Інфляція — близько 60%, тепер — близько 10%. Банківська система перебувала під величезною загрозою.

Багато було зроблено пані Гонтаревою [головою Нацбанку України]. Прекрасна робота її команди. Якщо порівняти [з роботою попередньої команди] — а треба завжди порівнювати, щоб отримати об'єктивну оцінку,— це великий успіх.

Говорячи про конкретні кроки, відзначу успіх Нафтогазу, який раніше був осередком корупції. Але цю реформу ще треба завершити. Також відзначу фіскальну [бюджетну] політику, завдяки якій не сталася катастрофа. Особливо я хотів би згадати про те, що скоротилася інфляція. Був успішний перехід до плаваючого курсу та інфляційного таргетування. Така система працює в Польщі та інших країнах. Великим успіхом стала реструктуризація банківської системи, хоча її ще необхідно закінчити.

З'явилися передумови для реформи судової системи. І важливий крок у боротьбі з корупцією — введення електронного декларування. З іншого боку, я здивований, чому не проведена приватизація. В Україні багато державних підприємств, що приносять збитки. Але не приватизовані з них навіть невеликі.

Ми пропонували використовувати для цього процесу систему ProZorro — продавати майно і активи. ProZorro — велике досягнення громадянського суспільства.

— Наші журналісти якраз пишуть про те, що відкрили декларації, а антикорупційні органи ніяк не реагують.

— Це тому, що ви занадто швидко даєте оцінки. Треба дивитися, що буде далі. В Україні є дуже гарний інститут — Антимонопольний комітет. Треба посилити цю важливу інституцію — і з юридичної точки зору, і фахівцями.

Для прискорення початку економічного зростання необхідно провести структурні реформи в економіці. Такі як приватизація, демонополізація, стабілізація державних фінансів, продовження боротьби за скорочення інфляції. Це найголовніші проблеми.

— Що ви вважаєте головною перешкодою для реформ в Україні?

— На жаль, я не володію повною інформацією. Я, наприклад, не знаю, що гальмує приватизацію, чому немає ринку землі в Україні. Але мені здається, що це перемога популістів, що реформатори злякалися.

Але відкрити ринок землі можна — правильною комунікацією. Розвіяти безліч міфів щодо ринку землі, щоб люди перестали підтримувати популістів. І я сподіваюся, що цього року це буде зроблено.

— На більшу частину української економіки здійснюють вплив олігархи. Ліберальні реформи не в їхніх інтересах. Як в Польщі боролися з олігархами?

— У нас їх не було. Тому що олігархи — люди, які отримали гроші завдяки зловживанням і політичним зв'язкам. Ми з самого початку провели лібералізацію економіки, було багато конкуренції.

Звичайно, у нас були і є великі підприємці. Але вони заробили гроші в рамках конкуренції, а не шляхом зловживання політичними зв'язками. І це одна з причин, чому польська економіка зростала швидше.

— Чи враховують в уряді України рекомендації вашої групи?

— У кінці березня буде рік, як ми працюємо. Ми представимо фінальну оцінку нашого вкладу, тому я поки що не буду про це говорити.

Можу навести кілька прикладів. Наприклад, з самого початку ми радили ввести ринок землі — не вийшло. Ми весь час радили почати приватизацію — не вийшло.

Разом з тим ми рекомендували завершити реформу газової галузі — і це вийшло. Тому вийшла така змішана картина.

Ми допомагали інтенсифікувати процес дерегуляції, сприяли створенню регулятора ринку. Брали участь у запуску реформи охорони здоров'я, триває реформа системи управління державою.

В цілому я дуже задоволений, що у мене була можливість передати свій досвід владі України.

— А якими були ваші рекомендації щодо податкової реформи?

— Ми пропонували обмежити спрощенку [спрощену систему оподаткування]. Залишити її тільки для малих підприємців. Не вийшло. Зараз же великі фірми зловживають спрощеною системою оподаткування. Це один з пунктів, який пан Данилюк [міністр фінансів України] повинен був зробити.

Я несентиментальна людина. Я оцінюю, порівнюючи. І бачу величезний прогрес

Якщо ви мене запитаєте про те, чи можна скорочувати податки, то я відповім: спочатку треба скоротити витрати. І вже потім скорочувати податки. А якщо не зменшувати бюджетні витрати, дефіцит зростатиме аж до дестабілізації. І тоді Україні доведеться збільшувати зовнішній борг.

А витрати треба скорочувати шляхом реформ. І одна з найголовніших — пенсійна. В Україні пенсіонерів більше, ніж працюючих людей. І обстановка без реформи буде тільки погіршуватися. Це одне із зобов'язань України по відношенню до Міжнародного валютного фонду.

Продумана пенсійна реформа — в інтересах України. Потрібно зробити так, щоб число пенсіонерів не зростало швидше, ніж число працюючих.

— Давайте поговоримо про Польщу. Останнім часом відбулося декілька антиукраїнських інцидентів. Чому погіршилося ставлення поляків до українців?

— Я не думаю, що погіршилося. Більшість поляків знають, як важлива Україна, і вони проти агресії Росії у вашій країні.

І я, і багато моїх знайомих ставляться до України з великою симпатією.

— Однак ці марші проти українців, напади — вони ж відбуваються?

— Це не масове явище. В кожній країні є різні люди. Не потрібно спиратися у своїх оцінках на кілька інцидентів.

Найголовніше, що більшість людей розуміють, на скільки важлива незалежна Україна. Не тільки для вашої країни, але і для Польщі.

У Польщі немає антиукраїнських настроїв. Поговоріть з українцями в Польщі, вони вам розкажуть.

— Знову повертаючись до України: ви не відчуваєте розчарування від того, що тут відбувається?

— Я несентиментальна людина. Я оцінюю, порівнюючи. І бачу величезний прогрес. Але бачу, що ще багато чого потрібно зробити.