Напередодні представник СММ ОБСЄ Олександр Хуг заявив, що місія бачить, як обидві сторони активно окопуються, а також, що спроба розмінувати позиції завершилася провалом, – і це, на його думку, може свідчити про підготовку до ескалації конфлікту. Але це може свідчити про що завгодно.
Конфлікт триває. По-моєму, сторони особливо і не прагнули до того, щоб остаточно припинити бойові дії, оскільки у кожної зі сторін конфлікту своя позиція. У нас – це відновлення територіальної цілісності України. У наших супротивників – поділ країни на Крим, не підпорядкований Україні, і на так звані ЛДНР, які де-юре були б незалежними регіонами, а де-факто підпорядковувалися б Москві. І поки кожна зі сторін має намір домагатися своїх цілей. Тому будь-яке перемир'я закінчується порушенням. Так само сталося і з попереднім оголошеним «режимом тиші».
Ніякого перемир'я на Донбасі зараз немає. Принаймні я знаю, що бойовики застосовують важку артилерію, міни калібром 120 мм, свіжі осколки яких ми привези до Києва, а також проводять диверсійні дії. У той момент, коли ми були у відрядженні в зоні АТО, в районі Зайцевого, як мінімум двічі були спроби диверсійних груп проникнути на територію, яку контролює Україна. Ці спроби було успішно відбито нашими військовими.
Поки будь-яке перемир'я закінчується порушенням
Кого підтримують мешканці, що залишилися на Донбасі, – Україну чи «русский мир», – не чекайте від мене якихось узагальнень. Правда в тому, що люди похилого віку, чиї діти або онуки втратили роботу через військові дії та влаштувалися у так звані силові структури так званих ДНР і ЛНР, звісно ж, будуть підтримувати своїх найближчих родичів, фактично, – бойовиків. Я не хочу екстраполювати цю ситуацію на всіх мешканців Донбасу, але в окремих випадках, наприклад, в селі Зайцеве, ми такий ефект спостерігали.
Але наші військові неодноразово заявляли (і в звільненому Гладосовому, і в Зайцевому), що син за батька або батько за сина – не відповідальний. Ніякі репресії та методи впливу до таких людей не застосовувалися. Ми були свідками того, як український офіцер привіз одному з пенсіонерів гуманітарну допомогу і повідомив, що знає, що його син – на протилежному боці, але, тим не менш, «ось вам гуманітарна допомога».
Тому настрої на Донбасі різні, люди там різні. Більшість втомилися від бойових дій і, як би це не було неприємно, готові прийняти будь-яку владу, і в будь-якій формі – окупаційну або українську – лише б перестали стріляти. Підкреслю, що те, про що я кажу, стосується тієї частини населення, яка живе в безпосередньо близько до лінії розмежування, – місцевості, яка перша приймає на себе удар у цій війні. Такою є реальність, яку потрібно враховувати.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени