Несподіваний фінал

Світ переживає небувалий занепад прогресивних ідей західного лібералізму, і все йде до того, що статус гаранта світової стабільності з рук Америки вихопить Китай

Ірина Ілюшина

Edward Luce. The Retreat of Western Liberalism 2017

З ахідна ліберальна демократія ще не вмерла, але вона набагато ближча до краху, ніж хотілося б, — пише в своїй книзі Едвард Льюс, письменник і оглядач The Financial Times. — Зараз вона стоїть перед найбільш серйозною з часів Другої світової війни проблемою. Причому цього разу ми зіткнулися з тим, що ворог загрожує нам зсередини: у нас в країні і за кордоном найкращі ліберальні традиції Америки піддаються нападу з боку нашого власного президента. Ми поставили паліїв на чолі пожежної бригади ".

При цьому автор не вважає Дональда Трампа або націоналістів популістського спрямування в Європі причиною нинішньої кризи демократичного лібералізму. Вони — радше симптоми. Він також не бачить в перемозі Трампа "нещасний випадок, викликаний останнім подихом вимираючої білої більшості Америки за допомогою Путіна", і не вважає, що скоро буде відновлено нормальний політичний процес.

Вже ніколи не буде як раніше, стверджує Льюс в книзі Відступ західного лібералізму, що стала бестселером у своїй категорії на сайті Amazon. Перемога Трампа і підйом радикальних рухів — лише частина більш серйозних тенденцій на світовій арені, включаючи невдачу двох десятків демократій з початку нового тисячоліття, в тому числі трьох в Європі — в Росії, Туреччині та Угорщині.

До симптомів занепаду лібералізму також можна віднести зростаючий тиск на середній клас Заходу, який підсилюють націоналісти і популісти. Ці зміни, в свою чергу, є відмовою від наївних уявлень, що з'явилися після падіння Берлінської стіни, про те, що ліберальна демократія неминуче переможе на планеті.

Як стверджує Льюс, найсильніший "клей", що утримує ліберальні демократії, — це економічне зростання, і коли воно сповільнюється або припиняється, все змінюється в гіршу сторону.

Льюс посилається на недавнє дослідження, згідно з яким тепер середньостатистичний американець повинен відпрацювати в два рази більше годин на місяць, щоб оплатити оренду в одному з великих міст США, в порівнянні з 1950 роком. Витрати на охорону здоров'я і вищу освіту збільшилися ще більше.

Ностальгія за минулим замінює надію, американська мрія про постійне вдосконалення і світле майбутнє для дітей відступає.

За прогнозами Льюса, економічний порядок денний Трампа (на відміну від його риторики) буде посилювати економічні чинники, що дозволили йому перемогти на виборах. А зусилля Америки з експорту своїх ідеалів вже зазнали дві серйозні невдачі в XXI столітті: рішення Джорджа Буша про вторгнення в Ірак в 2003 році і фінансову кризу 2008 року. Останнє Льюс вважає не глобальною рецесією, а атлантичною — в 2009 році економіка Китаю виросла майже на 10%, а Індії — майже на 8%, що викликало сумніви в успішності західної моделі економіки.

На США як посла демократії зараз мало надії, вважає Льюс, оскільки Трамп з його зневажливим ставленням до НАТО і давніх союзників, а також його реверансами в бік автократичних лідерів —Володимира Путіна і Реджепа Ердогана — тільки посилює проблему. Так стабільність планети може виявитися в руках Сі Цзіньпіна. Хоча більш ймовірний інший сценарій: хаос, а не Китай посяде місце Америки.

Втім, висновок Льюса не позбавлений надії. "Ніщо не є неминучим. Деякі проблеми ми в силах вирішити ", — пише він.

Adam Alter. Irresistible: The Rise of Addictive Technology and the Business of Keeping Us Hooked 2017

На техноголці

Чому від гаджет-залежності треба позбавлятися, а головне — яким чином

Л аскаво просимо в епоху поведінкової залежності, пише психолог Адам Альтер в своїй книзі-бестселері Непереборне: Зростання адиктивних технологій і бізнес з підтримування нас на гачку.

Ми зациклюємось на електронному листуванні, Instagram і Facebook, запоями дивимося серіали на YouTube і витрачаємо купу часу на смартфони. Це і є нова — технологічна — залежність. За визначенням Альтера, вона полягає в тому, що ми зациклюємось на чимось, що в короткостроковій перспективі приносить нам задоволення, але підриває благополуччя в довгостроковій перспективі.

Люди легко "заковтують" гачок залежності: на сканері мозок людини перед ігровим автоматом виглядає так само, як у героїнового наркомана під кайфом. Причому до тих пір, поки те, що ми робимо, приносить нам задоволення, наше тіло натискає "правильні" кнопки, а мозок звільняє великі дози дофаміну. Цей гормон дозволяє нам відчувати себе прекрасно в короткостроковій перспективі, а в довгостроковій виробляє звикання, і коли попередня доза дофаміну вже не "гріє", вимагає ще й ще.

При цьому технологічні компанії витрачають неймовірні зусилля для створення продуктів, здатних викликати нову порцію дофаміну.

У той же час покійний Стів Джобс зізнавався, що його діти не використовували iPad. Та й сьогодні чимало титанів Кремнієвої долини не дозволяють своїм дітям навіть наблизитися до таких пристроїв.

Розплутуючи клубок поведінкової залежності, Альтер радить знайти "дірки" — це коли замість спілкування з членами сім'ї ми починаємо перевіряти електронну пошту.

Автор рекомендує замінити такі звички чимось радикально іншим, не пов'язаним з технологіями і корисним. А потім зробити так, щоб навіть необхідність повернутися до цієї звички не виникла: наприклад, взяти за правило не відповідати на електронну пошту після шостої вечора.

Автор радить знайти час для перебування в природному середовищі, навчитися вести довгі розмови в кімнаті з вимкненим телевізором. "Відкрию таємницю: ви не зобов'язані постійно дивитися на екрани", — пише Альтер.

Tim Shipman. All Out War: The Full Story of How Brexit Sank Britain's Political Class 2017

Вся королівська рать

Брекзіт знищив британську еліту, вважає політичний редактор The Sunday Times

"Б ританці та Брекзіт — це кіт перед зачиненими дверима: спочатку він нявчить, щоб його випустили, а коли двері відкриють, виявляється, він уже нікуди йти не хоче", — подібними жартами майорів інтернет після того, як виявилося, що насправді жителі Туманного Альбіону не так вже сильно хочуть йти з Євросоюзу.

А все тому, зазначає Тім Шипман, редактор газети The Sunday Times, що політики, які організували референдум, ратували за "розлучення" з Євросоюзом, не задали собі питання з переліку обов'язкових. Він формулюється так: наскільки ви готові до перемоги?

Шипман написав політичну історію Брекзіта, яка читається як трилер, і пояснює, що сталося насправді. Його книга Тотальна війна: Детальна історія про те, як Брекзіт втопив британський політичний клас номінована на The Orwell Prize, престижну британську нагороду в жанрі політичної публіцистики.

Велика Британія, на думку автора, стоїть на порозі катастрофи, і допомоги чекати нізвідки: США, де президентствує Дональд Трамп, можуть тільки погіршити ситуацію.

Британським політикам не вдалося протистояти зростанню євроскептицизму — навпаки, вони використовували невдоволення мільйонів британців і направляли його на ЄС, стверджуючи, що саме він став причиною їхніх нещасть.

Причому екс-прем'єр Девід Кемерон вирішив, що єдиний спосіб утримати свою партію при владі і виліпити з неї вражаючий "кулак" — референдум з усіма його політичними та економічними ризиками, в які не в останню чергу входила його власна кар'єра.

Міністр фінансів його кабінету Джордж Осборн був проти. Референдум, вважав Осборн, розколе партію і призведе до економічних проблем. Але міністр не наважився заважати Кемерону і зараз платить високу ціну за це.

Прагнення ставити особисті та партійні інтереси вище державних спокусило також Майкла Гоува, а потім і Бориса Джонсона приєднатися до Брекзіту.

"Євроскептицизм згноїв партію торі зсередини", — пише Шипман. Сьогодні, на його думку, в Сполученому Королівстві спостерігається криза еліт, виходу з якої немає.

Brian Merchant. The One Device: The Secret History of the iPhone 2017

Телефонне право

Американський бестселер розвінчує міфи, які поширюють про свій продукт творці iPhone, і створює нові

К омпанія Apple з моменту запуску iPhone в 2007 році продала мільярд смартфонів по всьому світу — вдвічі більше, ніж кількість книг про Гаррі Поттера, проданих Джоан Роулінг, і більш ніж в 20 разів більше продажів Toyota Corolla, бестселера в світі машин.

Що ж насправді стоїть за iPhone, ера якого здійснила масштабний вплив на нашу цивілізацію, пише американський журналіст Брайан Мерчант в своєму бестселері Єдиний девайс: Таємна історія iPhone.

Автор розвінчує багато міфів команди Apple. Головний з них полягає в тому, що iPhone був винайдений Стівом Джобсом. Фактично це не так: iPhone — не проривний винахід, а симбіоз чужих технологічних знахідок.

Літієві батареї, що живлять iPhone, розроблені вченими з корпорації Exxon. Систему мультитач, яку використовує Apple, створив Уейн Вестерман, блискучий інженер, причому для самого себе — щоб полегшити синдром кистьового тунелю, який виник від роботи з клавіатурою.

Скло Gorilla, що використовується для екрану, розроблено інженерами в Corning Glass на початку 60-х. Вони не могли придумати, де його використовувати, — поки не зателефонував Джобс.

Чим далі автор книги віддаляється від США, тим менш райдужною виглядає легенда iPhone. Мерчант особисто відвідав одну з шахт в Болівії, де семирічні діти глибоко під землею примітивними інструментами добувають олово для припою у виробництві смартфона.

Мерчанту, за його словами, вдалося стати першим західним журналістом, який без супроводу пройшовся навколо величезного заводу Foxconn в Китаї, де збирають продукцію Apple. Це місце — епіцентр технологічних скандалів у зв'язку з постійним витоком інформації про нові моделі. Його сотні тисяч робітників трудяться за копійки і живуть в гуртожитках.

Саме в Китаї автор заплатив ринковому iPhone-ремонтникові $50, щоб той дістав йому підроблений iPhone, зібраний з різних частин, куплених на чорному ринку. І незабаром той приніс йому смартфон, який не відрізнити від справжнього.