Минулого вівторка стало відомо, що 41-річний журналіст Аркадій Бабченко був застрелений у своїй квартирі в Києві. Начебто дружина журналіста побачила його в калюжі крові, а потім він помер в кареті швидкої допомоги дорогою до лікарні.
Та все це виявилось хитрощами, спрямованими на те, щоб викрити реальний замах на вбивство Бабченка. В СБУ заявили, що таким чином їм вдалося завадити справжнє вбивство Бабченко та отримання вбивцею $40 тис. російської винагороди.
«Вбивство було інсценізацією, але сценарій – ні», – говорить український журналіст Гоша Тихий. […]
Того вівторка шпигунська, варта роману, історія отримала честь потрапити на передовиці багатьох західних газет. CNN International висвітлювала цю тему в багатьох своїх програмах ще два дні після події.
Щоб реалістично відтворити інсценізацію, використовували свинячу кров та спеціальний макіяж. Та найбільш незвичайна частина цієї історії не в цьому – про попередні факти, ви, ймовірно, вже знали і до прочитання статті.
Брак емпатії
Одночасно з цими подіями, 28 травня міномет, випущений з російсько-сепаратистських позицій, на Сході України вбив 15-річну дівчинку на ім’я Дар’я Каземирова.
Дар’я загинула, граючись на задньому дворі бабусиної хати, що знаходиться на території понівеченого Донбасу підконтрольного Україні селища Залізне.
"Багатьом західним медіа досі бракує здібностей висвітлювати події в Україні"
Смерть Дар’ї не була розіграшом.
І ти, ймовірно, не чув про неї до сьогодні.
«Це відбиває загальне сприйняття на Заході, згідно з яким конфлікт на Донбасі відбувається десь дуже далеко, і про який взагалі рідко хто має якесь уявлення. Звідси брак емпатії та інтересу до цікавих людських історій, ось як, приміром, життя місцевих, – говорить Алекс Кочкаров, експерт аналітичної компанії IHS Markit. – Мені, як людині, що провела більшу частину свого дитинства на Донбасі, від цього дуже сумно».
Росія продовжує вести гібридну війну в цьому регіоні, де станом на сьогодні загинуло понад 10,300 українців, а 3,4 мільйони людей були змушені шукати допомоги.
Інсценізація вбивства Бабченка прикувала до себе таку кількість уваги західних медіа, якої ніколи не удостоювався безкінечний потік смертей через конфлікт на Сході України – єдину наземну війну, що відбувається в Європі.
Кочкаров рішуче критикує західні медіа за таку диспропорційність у висвітлюванні війни.
«У той час, як у зоні конфлікту, на території Донецької та Луганської областей, щоденно ведуться бойові дії та трапляються численні артилерійські обстріли, на лінії контролю все більш-менш спокійно, – говорить Кочкаров. – Думаю, що все це робить цей конфлікт не таким привабливим для західних медіа. Тут же «все по-старому, все по-старому».
Дуже перебільшили
Бабченко, який переїхав з Росії в Україну, відомий серед українців за свою сміливу манеру висвітлювати війну та відверту критику російського президента Володимира Путіна.
Після повідомлень про «смерть» Бабченко, українці заповнили соціальні мережі постами співчуття та скорботи, разом з тим випустивши пар з приводу того, що ще одного критика Путіна – до того ж, шанованого – вбили у Києві.
«Те, що я зараз тут сиджу і що я живий – це все заслуга СБУ, – говорив Бабченко в середу під час зустрічі з українським президентом Петром Порошенком. – Якби не було цієї спецоперації, вони б мене реально вбили, і це зрозуміло».
Український уряд гордо вважає ці хитрощі з операціями своєю перемогою над прихованою російської агресією. «Сьогодні я пишався тим, що є президентом такого народу», – відмітив Порошенко у середу.
Проте багато західних медіаекспертів та груп захисників журналістських інтересів розкритикували українську спецоперацію.
«Репортери без кордонів висловлюють своє глибоке обурення у зв’язку з відкриттям маніпуляцій з боку українських спецслужб для своєї інформаційної війни, – сказав Крістоф Делуа, очільник організації. – Державам завжди небезпечно грати з фактами, особливо за спинами журналістів».
Деякі голоси зі Заходу також кричать про те, що українська спецоперація принесла Москві комунікативну перемогу. Ще одні вважають, що операція підриває і без того крихку довіру людей в журналістські інституції, яка панує у всьому світі.
У відповідь на таку негативну оцінку, деякі українські експерти розкритикували і те, як західні медіа висвітлюють українські події – особливо, коли справа заходить про війну та російську агресію.
«Багато міжнародних ЗМІ мають дуже спотворений погляд на ситуацію в регіону», – відмічає Кокчаров.
«Наприклад, The New York Times висвітлювали історію про Бабченка з Москви, автор – керівник московського бюро, – каже Кочкаров. – Багатьом західним медіа досі бракує здібностей висвітлювати події в Україні. Керівники цих ЗМІ не розуміють різниці між Україною та Росією та продовжують об’єднувати ці країни в один регіон».
Точки зору
Український журналіст Тихий говорить, що висвітлення західними медіа «вбивства» Бабченко було спотворено через брак розуміння життя України в час війни.
«Я думаю, що багато оглядачів мали неприємний післясмак від спецоперації та поспішили…звинуватити Україну за розповсюдження фейкових новин. Цьому причина розрив реалій. Ось уже п’ятий рік поспіль, як українська реальність – це війна. Чотири роки, в ході яких щотижня на передовій помирали військові та цивільні, а останні два роки – ще й хвиля вбивства за межами фронту».
Та реакція українських журналістів на інсценізацію також була неоднозначною.
Деякі рішуче виступають проти операції, зазначаючи, що це завдасть шкоди довірі до України на міжнародній арені, а заразом і негативно вплине на віру українців у свої урядові інституції. […]
Нелегкі питання
Протягом років, у ході відкритого гібридного конфлікту з Україною, Росія вдавалась до тіньової війни вбивств, саботажу та шпіонажу.
Починаючи з 2015 року, в Україні трапилось щонайменше дев’ять успішних і безсоромних вбивств. І це поза межами Сходу, території війни, – більшість подій трапилось посеред білого дня в Києві.
Серед загиблих: офіцери українських спецслужб, видатні ветерани війни, чеченська військова медсестра, журналісти, а також російський депутат, який втік до України.
«Вони мають одну спільну рису – всі чи зараз, чи в минулому, критикували Кремль чи російських поплічників», – говорить Тихий.
«Історія Бабченко мусить протверезити європейські та всі західні уряди та позбавити їх ілюзії того, що з путінською Росією можливо про щось домовитись», – говорить українець Віктор Коваленко, ветеран донбаського конфлікту, який раніше працював журналістом.
Минулого четверга Бабченко підняв на своїй сторінці Facebook питання про те, щоби інші зробили, якби потрапили в аналогічну ситуацію, де б на кону була безпека їхньої сім’ї.
«Дайте їм продемонструвати їхнє ставлення до моралі та померти з гордо піднятою головою, не вводячи медіа в оману», – пише Бабченко.
Того четверга він захищав свій вибір під час прес-конференції в Києві:
«У мене була мета – лишитись у живих та забезпечити безпеку своє сім’ї, - говорив Бабченко. – Ті журналісти, які вважають, що я перетнув червону лінію – друзі мої, коли до вас прийдуть, покажуть вашу фотографію, покажуть фотографію організатора і познайомлять з вашим убивцею і скажуть: ти хочеш вижити або зберегти етику, чистоту і моральну духовність своєї професії? Будь ласка, що ви далі будете робити? Я обрав вижити».
Переклад НВ
Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Нолана Петерсона. Републікація повної версії тексту заборонена
Оригінал опубліковано на The Daily Signal
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени