Не знаю, я ось обома руками підтримую висунення Ксенії Собчак. Нарешті у росіян будуть гідні кандидати. Гідні росіян, я маю на увазі. Вибір з підполковника КДБ і ведучої «Дому-2» – та це просто кристалізована суть Росії! Недонаполеон і білявка в шоколаді. Манія величі і вульгарність. Ніколи низи і верхи ще не були такими органічними.
Якщо до цього додати, що одна йде за попередньою змовою з другим в імітації зі заздалегідь відомим кінцем – так квінтесенція сьогоднішнього дня виходить взагалі повною.
Шкода, звичайно, що в цій виставі не братимуть участі такі чудові потенційні президенти як Леся Рябцева та Світлана Куріцина. Я перфекціоніст і завжди прагну до цілісності картини. Цирк повинен бути повним. Ярова, Мізуліна, Мединський, Мілонов, Валуєв, Матвієнко, Поклонська – і над усім цим Президент Ксенія Анатоліївна. Ну добре ж. Але на безриб'ї і так зійде.
До речі, за грамотного підходу Ксенія Анатоліївна може набрати зовсім немаленький відсоток голосів.
По-перше, як не крути, але Ксенія Анатоліївна однозначно візьме на себе значну частку опозиційних голосів. Візьме, візьме. Ви зараз погаласуєте, друзі мої, пообурюютеся, постібетеся, а потім все одно підете і поставите галочку за неї. Тому що інших варіантів вам просто не залишили.
По-друге, її популярність серед прошарку електорату – глядачів «Дому-2» – реально висока. О, не треба їх недооцінювати. Їх багато. Їх дуже багато. Їх мільйони. Десятки мільйонів. Недарма ця суміш вульгарності, моральнісної ідіотії та душевного стриптизу була так популярна протягом десятиліття. Тому і країна така. Так що кандидат цілком відповідає запитам.
Ну і, по-третє, заявлена Собчак стратегія «кандидат проти всіх». Ось це і правда блискучий хід. Ось прямо стовідсоткове влучання. Дійсно – хочете клоунади, ну ось тоді вам мою галочку в квадратику «Собчак». Історія вже знає приклади, як подібним чином мерами міст ставали котики, козлики, собачки і ослики.
Тому хайп обіцяє бути зачотним. Здається мені, це буде знатна комедія.
Але ось що дійсно викликає подив. Все це обговорюється серйозно! Ось стрічка зараз на повному серйозі обговорює ці "вибори".
Вибори. У Росії, Карл. На повному серйозі запрошується політтехнолог, який просував Ангелу Меркель, Барака Обаму і Берні Сандерса.
На повному серйозі будуть вкладати лями баксів, збиратися сотні тисяч підписів, розроблятися стратегії, створюватися штаби, вестися агітація і таке інше.
Люди на повному серйозі втратили зв'язок із реальністю і пішли брати участь у віртуальній імітації з таким завзяттям, наче все це відбувається насправді! Люди серйозно обговорюють щось про «вибори» на сімнадцятому році правління Путіна, який їх уже чотири рази на різьбі крутив, як хотів, і вп'яте досяг найвищого піку майстерності в цьому своєму вмінні.
От скажіть мені: поклавши руку на серце – ви ось прям справді на повному серйозі вірите, що якщо замість Собчак буде Олексій Навальний, то людина, що розв'язала три війни, що вбиває опонентів і перебіжчиків, що будує владу на наближених бандитах і вбивцях, що пов'язана з міжнародними злочинами, "Боїнгом" і гігантськими, неймовірними ярдами баксів – справді на повному серйозі віддасть вам владу в результаті опускання листка паперу в тумбочку з прорізом?
Все вирішуватися буде на вулицях. Тільки на вулицях і виключно на вулицях.
Звичайна логіка реального світу підказує – для того, щоб брати участь у виборах, ці вибори потрібно завоювати. Вибори – це не просто голосування. Вибори – це можливість реєструвати партії. Можливість висуватися. Це вільні ЗМІ. Це рівний доступ до ЗМІ. Це інститути судів, міліції та прокуратури, які дійсно працюють. Це спостерігачі. Це рівне ставлення закону до всіх. І тільки в останню чергу – чесне прозоре голосування.
Нічого цього в Росії немає. Про які «вибори» взагалі йде мова?
Точність формулювань. Те, про що я торочу роками. Це не вибори. Це чергова спецоперація зі збереження влади узурпатора. Тобто алгоритм простий до банальності – зносимо узурпатора, створюємо інститут вільних виборів і далі висуваємося хто хоче, як хоче, куди хоче і за кого хочемо голосуємо. Здавалося б, так.
Але ні.
Це ще одне «те, про що я торочу роками». Мистецтво грамотно закривати очі. Мистецтво всіляко намагатися не бачити правду. Чи не бачити реального стану речей. Тому що реальний стан речей вимагає реальних дій. Але ж так комфортно в своїй зоні комфорту.
Нам кинули можливість погратися в імітацію виборів, як дурневі пивну пробку – ну, що ж, давайте нею гратися і робити вигляд, що ми не дурні. І намагатися не помічати гомеричного реготу, що доноситься згори. Від дорослих дядь, господарів пробки.
Загалом, друзі мої. Мораль моя максимально проста. Ви можете висунути хоч Ксенію Собчак, хоч Юлію Навальну, хоч Махатму Ганді, хоч Леха Валенсу, хоч Олену Беркову, Хоч Лесю Рябцеву, хоч Світлану Куріцину – результат буде один. Царем у вас все одно буде Путін.
Грайтеся.
В рамках проекту "Журналістика без посередників"
Опубліковано з дозволу автора