Наші суди добре вміють затягувати розгляд справ, де фігурують українські високопосадовці, що підозрюються у корупції. Найкраще це демонструє судовий процес над Романом Насіровим. У кінці січня Кабінет міністрів нарешті звільнив його з посади керівника Державної фіскальної служби. Але повернемось до суду.
7 грудня минулого року Шевченківський райсуд Києва почав розглядати кримінальне провадження щодо підозрюваного Насірова. І було два сценарії розвитку подій. Або прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури зачитають скорочену версію обвинувального акту, який нараховує 70 сторінок тексту, або повну – а це 774 сторінки. Суд дослухався до адвокатів Насірова і вирішив, що треба читати весь текст. Але подивимось на те, як проходять ці читання.
На першому засіданні суд заслухав лише 29 сторінок тексту і оголосив перерву на півтори місяці до середини січня. Бо суди у нас завантажені великою кількістю справ. 19 січня суд зупинився на 57-й сторінці тексту і призначив засідання на лютий. У лютому справи пішли трохи швидше. На сьогоднішній день прокурори прочитали 138 сторінок тексту. Наступне засідання відбудеться 15 березня.
Отже, що ми маємо. За 3 місяці засідань – лише 138 сторінок. Це у середньому 45 аркушів на місяць. Прокурорам залишилось прочитати ще 636 сторінок. Якщо судові засідання і далі відбуватимуться раз на місяць по кілька годин, обвинувальний акт дочитають через 14 місяців. Рік і два місяці може піти лише на читання одного документу. Тобто лише у травні 2019 року, вже після президентських виборів, Шевченківський райсуд почне розглядати аргументи сторін.
Навіть тиск Заходу вже майже не діє
В принципі, з такими темпами, іншим підозрюваним у корупції, як наприклад меру Одеси Геннадію Труханову, взагалі боятися нічого. Суди можуть розглядати справи роками. Крім Насірова, інші відомі фігуранти розслідувань НАБУ – Борислав Розенблат, Труханов, голова Державної аудиторської служби Лідія Гаврилова, яка розповідала, що золоті злитки є у кожного українця, не втратили своїх мандатів і посад, і продовжують працювати.
Це допомагає зупинити корупцію в Україні? Ні. Напевно, високопосадовий корупціонер, приймаючи хабарі, або створюючи корупційну схему, думає – у найгіршому випадку, якщо нові антикорупційні органи знайдуть розкрадання, доведеться сходити в суд, можливо провести одну ніч у слідчому ізоляторі. Після цього ж обов’язково хтось візьме на поруки, або заплатить грошову заставу. І все. Працюй собі далі. А до того часу, як суди винесуть вирок, вже і влада кілька разів зміниться.
Спочатку, коли затримували Насірова ніхто не знав, що буде далі. І був якийсь страх. А зараз, мені здається, і страху вже не має: усе прогнозовано. Та залишається надія, що ситуацію зможе змінити Антикорупційний суд. Просто іншого виходу не має. Спецпредставник США з питань України Курт Волкер в інтерв’ю Європейській правді, відповідаючи на питання про антикорупційни суд, сказав: "Самій Україні потрібне це законодавство, а не нам! Це потрібно вам, щоби перетворити Україну на успішну, процвітаючу країну!".
Мені здавалося, що після Всесвітнього економічного форуму у Давосі, зустрічей з керівництвом МВФ, представниками Держдепартаменту США, справи підуть швидше. Парламент ухвалить законодавство про Антикорупційний суд і у законопроекті врахують зауваження Венеціанської комісії. А вже головне затягування почнеться на етапі створення суду. Але мій прогноз був надто оптимістичний.
Не має волі і бажання у влади створювати цей суд. Навіть тиск Заходу вже майже не діє. Парламент ще навіть не почав розглядати цей законопроект, а коли почне, закон навряд чи розглянуть дуже швидко. І знову лунатимуть заяви про український суверенітет і про те, що ми не маємо дослухатися порад із Заходу.
Тому я навіть не уявляю, яким чином Антикорупційний суд може бути сформований до президентських виборів. Адже президент і його оточення в останні місяці дуже чітко демонструють, що зробили свій політичний вибір на користь захисту корупції.
Коли найближчими тижнями представники Адміністрації президента та члени парламенту з правлячої коаліції розповідатимуть казки про політичну волю, яка з’явилась для створення суду, не вірте. Немає цієї волі. Максимальне затягування усього процесу – це поки що єдиний сценарій, який розглядає влада. І тому такі люди, як Насіров, можуть спокійно 2 роки ходити на суди і просто слухати уроки читання від прокурорів.
Більше новин у відеоблозі Крістіни Бердинських:
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени