28 листопада вперше в історії незалежної України почав діяти воєнний стан на території 10 областей. Він був запроваджений після того, як російські військові напали на українські кораблі в Азовському морі та захопили українських моряків.
Це агресія, і вона нагадала багатьом, у тому числі в Україні, що взагалі-то військовий конфлікт триває на Сході вже 5-й рік, і щодня може перейти у фазу активних бойових дій. І оскільки ніхто не розуміє, що в голові у президента Росії Володимира Путіна, до війни треба готуватися завжди.
Ставитись легковажно чи іронічно до загрози військового нападу все ж не варто. Якщо військові володіють інформацією про збільшення кількості техніки і особового складу біля українських кордонів, то свою оборону справді необхідно підсилювати.
Тому я точно не берусь аналізувати, що саме мають робити військові, та чи треба запроваджувати воєнний стан. Бо навіть коли він закінчиться – а це буде за місяць, російська загроза нікуди не зникне.
Та через воєнний стан не треба забувати і про наші внутрішні українські загрози.
Перш ніж їх перерахувати, хочу наголосити, що питання визволення українських моряків, які потрапили у пастку росіян, а тепер ще й перебувають у СІЗО – надзвичайно важливе. Про цих людей не можна забувати.
Небезпека і нестабільність завжди лякає інвесторів
Приємно вразили мешканці Криму, які відразу відгукнулися на заклик допомоги у соцмережах: принесли їжу, одяг, гроші та все необхідне, щоб забезпечити хлопців у СІЗО. Українці вміють допомогати один одному, навіть на окупованій території.
Але повернімось до внутрішніх загроз, небезпечних і в період дії воєнного стану.
Передусім місцеві бандити. У перший же день запровадження воєнного стану його специфічні особливості відчули мешканці Одеси. Там активісти протестують проти одного сумнівного будівництва. І коли запрацював воєнний стан, на скандальне будівництво спробував заїхати Камаз із будівельними матеріалами. Машину охороняла поліція, яка відштовхнула активістів, посилаючись на воєнний стан. Це будівництво не пов’язано з українською обороною. Та й президент пообіцяв, що права громадян не будуть обмежуватись воєнним станом. Але в Одесі це розуміють по-своєму.
У цей же день 30 тітушок влаштували у місті провокацію проти Анатолія Гриценка, який збирається брати участь у президентських виборах. Вони не пустили його на радіоефір і побили кількох його соратників. Довелось втрутись поліції.
В Одесі вже давно існує величезна проблема з правоохоронними органами. У цьому регіоні найбільше нападів на громадських активістів. І чомусь мені здається, що питання безпеки країни і російської агресії не дуже хвилюють одеську політичну і бізнес-еліту, а також тітушок, які працюють на неї. Одесі давно прийшов час приймати кадрові рішення і призначати нових керівників правоохоронних органів. Це питання безпеки не тільки одеситів: область живе у воєнному стані.
Ще одна загроза персональна. Я кажу про Віктора Медведчука, кума Володимира Путіна, який не приховує своєї дружби з російським президентом. Медведчук – це вже повноцінний олігарх. У його родини є бізнес в Україні та Росії, з ним пов’язані кілька українських телеканалів, і він член партії, у якої є шанс потрапити у парламент. Позиції політика тільки міцнішають в Україні. Та особливість Медведчука у тому, що він хоч і друг Путіна, але живе тут. І тому він – очі та вуха ворога на війні. З ним треба не бізнес вести, а приховувати усю можливу інформацію про нацбезпеку, українське військо і, звісно ж, воєнний стан.
Ще одна загроза – корупція. Я все ж сподіваюсь, що воєнний стан був запроваджений не заради самопіару президента, його фотографій у військовій формі та підготовки до виборів. Сподіваюсь, що це вимушене рішення, яке довелось приймати не від хорошого життя, а через існування потенційної небезпеки. І про це треба розповідати світу, привертати його увагу до України.
Втім, небезпека і нестабільність завжди лякає інвесторів. Гроші люблять спокій, мир і тишу. Тому обкрадати країну, куди і так не біжать натовпами інвестори, а можливо прийде ще й ворог, – це за межами добра і зла.
І не треба забувати про фактор виборів. Використовувати воєнний стан як фішку кампанії не варто – це дуже цинічно.
Тож сподіваюсь, що Росія найближчим часом не піде на загострення конфлікту, українська армія стане ще сильнішою, а політики і чиновники повернуться до економічних реформ – привабливих не тільки для друзів, а й нових інвесторів.
Більше новин у відеблозі Крістіни Бердинських: