Не наш паровоз

У 2017‑му шляхом злиття Siemens та французької Alstom виникла нова компанія, де німці отримали більш ніж півпортфелю. Тоді ринок оцінив цю угоду як переламну для галузі, як міцну противагу в конкурентній боротьбі з азійськими гігантами. У вересні 2018‑го концерн здивував усіх удруге. Sie­mens Alstom презентувала перший у світі водневий потяг. У Бремер­фьорде, що на півночі країни, відбулася його прем’єра. Відтоді потяг Coradia iLint та подібний до нього локомотив взялися до регу­лярних пасажирських перевезень. Невдовзі 14 водневих потягів Cora­dia iLint мають замінити всі дизелі, що експлуатуються на цій дільниці залізниці Нижньої Саксонії.

Нові машини мають ось які переваги: низький рівень шуму, нульовий рівень викидів вуглекислого газу. Вони здатні розвивати швидкість до 140 км / год. Однієї заправки має вистачати на 1.000 км шляху.

Олександр Кава, заступник міністра інфраструктури України у 2014-2015 роках, як за професійним обов’язком, так і за покликом душі вже давно цікавиться подібними новинками. Він нагадує НВ: ще із середини ХХ століття залізничний транспорт використовував лише два види джерел, що забезпечували рух локомотивів, — дизельне пальне та електроенергію. Завдяки екологічності та ефективності електроенергія видавалася привабливішою за дизель. Більша потужність, швидкість, менше витрат. Але на лініях із незначною інтенсивністю руху недоцільне використання електроживлення через необхідність великих інвестицій в електрифікацію та будівництво тягових підстанцій.

Отже, хоча дизельна тяга програвала електричній в усьому, вона вигравала чи не в найголовнішому — у відсутності потреби розбудовувати під колії окрему інфраструктуру.

Кава веде далі, кажучи, що пошук альтернативи забрав чимало часу та сил. “Про водневе паливо говорили не одне десятиліття, — пояснює він. — Але саме німцям удалося довести цю технологію до застосування у комерційній роботі”.

Тепер до німецького дива приглядається канадський залізничний оператор приміського сполучення Go Transit. Щоправда, німці вже втратили ексклюзивність. Австрійська компанія Zillertalbahn замовила п’ять водневих потягів у швейцарської Stadler. Але Stadler здатна випустити прототип водневого потяга не раніше 2020 року. Бути першим — це дуже важливий чинник на таких конкурентних та грошовитих ринках, як Західна Європа, Північна Америка або Азія.

Саме німці, нагадує Кава, чи не єдині, хто запустив до комерційного обігу систему перевезення пасажирів із використанням магнітної левітації, скорочено — маглев. Щоправда, попри чисельні переваги системи маглев поки що програє традиційним способам залізничного перевезення. Проект — швидкісний потяг, що рухається за допомогою магнітної подушки, — був реалізований німцями в Шанхаї (Китай). Потяг сполучає аеропорт із центром міста, відстань 31 км.

Таким чином, німецькі розробники підштовхнули світ до пошуків. Кава розповідає, що японці та китайці зараз намагаються розробити свої маглеви. “Але їм у спину дихають потяги з акумуляторами”, — зазначає експерт, кажучи про нестрим­ність інновацій та винаходів. І ніхто не буде здивований, якщо вони матимуть німецьку прописку.

Як підсумок абзац із брошури Стратегії високих технологій: інновації для Німеччини: “Промисловість стоїть на порозі Четвертої промислової революції. Через еволюцію інтернету реальний та віртуальний світи зближуються, утворюючи інтернет речей. Ключовими характеристиками промислового виробниц­тва майбутнього стане виробництво широко індивідуальних продуктів. <…>. Федеральний уряд прагне підтримувати промисловість та науку в упрова­дженні Промисловості 4.0, щоб Німеччина стала провідним постачальником таких технологій та майбутнім центром виробництва”.