Subaru Forester

2013−2015

«Форик» здавна полюбили українці. На вторинному ринку мають попит навіть машини першого покоління, яких на ходу ще вдосталь. Друге і третє покоління теж вельми популярні.

Але ми зараз поговоримо про четверте.

Експлуатація

Forester подобається багатьом за свою універсальність. Тут і задоволення від водіння (машиною добре кермувати, вона досить динамічна, особливо з топовими двигунами), і чималий позашляховий потенціал (особливо у версії на «механіці» зі зниженою передачею), і практичність (просторий салон і місткий багажник).

До мінусів можна віднести слабку шумоізоляцію (типова історія для японських авто) і ненажерливі бензинові мотори.

А дизелі тут досить економічні, але вони у нас трапляються рідко. Forester з дизелем в Україні в ті роки не продавали (та й сьогодні не продають). Так що дизельні «форики» до нас привозять з Європи. Їх мало, що пов’язано з певними складнощами в обслуговуванні (див. нижче).

Надійність і обслуговування

Subaru давно славиться високою надійністю своїх автомобілів. І регулярно потрапляє в різні відповідні американські та європейські рейтинги, до того ж на перші місця.

Водночас, в утриманні Subaru − далеко не найпростіший і дешевий бренд.

Є певна специфіка опозитних моторів Subaru, у зв’язку з чим машини бажано обслуговувати на спеціалізованих сервісах. Не обов’язково у офіціалів, але потрібно, щоб на сервісі розумілися саме на Subaru.

Запчастини теж не найдешевші. На думку майстрів профільних сервісів, Subaru в середньому обходиться в утриманні приблизно на 20−30% дорожче, ніж, наприклад, Toyota або Mazda.

Загалом і зокрема, це той випадок, коли машина ламається не часто. Але якщо ламається, то доводиться пристойно розщедрюватися.

Статистика з продажу запчастин досить показова. Власники Forester найчастіше замовляють амортизатори, стійки і втулки стабілізатора, комплект маточини колеса, ШРУСи, комплект зчеплення та всілякі лампочки.

За належного догляду Forester цього покоління спокійно «бігає» 200−300 тис. км до великих ремонтів двигуна і коробки передач, зазначають майстри.

Краще не брати дизельні мотори, у нас з ними мало хто знайомий, тому в обслуговуванні можуть бути нюанси. До того ж на 2-літрових дизельних Forester цього покоління була проблема з колінвалом. Її вирішили остаточно тільки в кінці 2012 року.

А з бензиновими моторами клопоту не дуже багато. Знову таки, за умови грамотного обслуговування на профільному сервісі.

Сенсу брати 2-літровий мотор немає, він «їсть» приблизно стільки ж, скільки 2,5-літровий, а «везе» не так активно. Є ще 2,5-літровий турбований мотор. Він у міру ненажерливий, тягне добряче, але шанси знайти такий мотор у доброму стані невеликі. Зазвичай такі машини «ухитані» активними водіями, зазначають на сервісах.

До ручної коробки передач претензій немає, варiатори теж цілком надійні, хоча, звичайно, тут немає такого довгожительства як у Toyota або Honda. Активні водії, як правило, «вбивають» варiатор приблизно до 200 тис. км.

До речі, у Forester тих років з «механікою» була знижена передача — це плюс для любителів пересуватися по бездоріжжю.

Mitsubishi Outlander

2013−2015

В Україні кросовер Mitsubishi Outlander XL мав величезну популярність. Особливо в докризові часи (2007−2008 рр.), коли доларові кредити на автомобілі давали за півгодини і навіть безхатькам.

Просторий і місткий автомобіль з пафосною зовнішністю і прийомистими двигунами (найчастіше брали 2,4 л, але успішно продавалася й версія з 3-літровим мотором) успішно конкурував з Honda CR-V і Toyota RAV4.

Нове покоління кросовера, представлене в 2012 році, позбулося приставки XL, а також футуристичної зовнішності.

Новий Outlander виглядав потужно, ґрунтовно, але зовсім не зухвало. Такий собі сімейний «бегемотик», цілком собі травоїдний.

Популярність моделі з попередницею не порівняти. Але це не означає, що Mitsubishi Outlander не становить інтересу. Якраз із погляду вибору оптимального уживаного кросовера тут є над чим замислитися.

Експлуатація

Mitsubishi Outlander вражає просторим салоном і величезним багажником, значним кліренсом (215 мм), а також наявністю блокування заднього диференціала і зниженої передачі, якої немає у більшості конкурентів.

Звісно, вона тут не справжня, а швидше віртуальна (це просто певний режим роботи варіатора). І ні, це не робить Outlander справжнім позашляховиком, яким є, наприклад, його старший брат Pajero Sport.

Але все одно Outlander впевнено почувається там, де Honda CR-V або Mazda CX-7 ризикують надовго залишитися в очікуванні трактора.

До мінусів можна віднести «ватяну» керованість, порожнє і занадто легке кермо, слабку шумоізоляцію та ненажерливі бензинові мотори (дизель до нас не постачали).

Надійність і обслуговування

Mitsubishi завжди робила надійні автомобілі. Але певні особливості конструкції, які роблять ремонт складним (а отже, дорогим), а також недешеві запчастини ускладнюють справу.

Подібно Subaru, автомобілі Mitsubishi можна охарактеризувати, як надійні, але «вже якщо поламається, то мало не здасться».

2- і 2,4-літрові бензинові двигуни йшли в парі з варіатором, який є найслабшим місцем Outlander. Інженери припустилися прорахунку, не встановивши на варіатор додатковий радіатор охолодження. У підсумку, варіатори перегрівалися і накривалися «мідним тазом». Особливо, у тих, хто часто стояв у заторах. А в 2014 році проблему усунули серійно, а на машинах попередніх років радіатор ставили за гарантією.

Загалом варіатори у спокійних водіїв «ходять» 150−200 тис. км без проблем, але ремонт тут фантастично дорогий, тож потрібно бути готовим.

З 3-літровим двигуном ставили класичну АКПП, але такі машини на вторинному ринку — рідкість, оскільки в Україні їх не продавали.

Самі собою мотори Outlander досить надійні, у них ланцюговий привід і досить проста конструкція, яка сприяє простоті в обслуговуванні. За можливості, варто вибрати 2,4-літровий мотор, а не 2-літровий. Витрата однакова, а їде машинка бадьоріше.

Ще один слабкий момент Outlander — якість лакофарбового покриття. машину легко «обдерти» навіть проїжджаючи уздовж чагарника, а відколи досить швидко іржавіють. Ні, звичайно, це не Жигулі, і «згниє» кузов не швидко. Але цятки іржі відносно свіжому автомобілю, краси, звісно, не додають.

За статистикою, власники Mitsubishi Outlander найчастіше замовляють втулки і стійки стабілізатора, амортизатори, комплекти маточини колеса, пружини, наконечники рульової тяги, а також котушки запалювання і прокладки клапанної кришки.

Nissan X-Trail

2011−2012

Nissan X-Trail тих років — не найкрасивіший автомобіль в історії. Незграбний дизайн і аеродинаміка цегли багатьох відштовхує від цієї моделі.

Водночас, люди прагматичні до X-Trail ставляться з симпатією. І на те є свої причини.

Експлуатація

Nissan X-Trail на асфальті невиразний. Кермо порожнє, підвіска жорсткувата. Зате поза асфальтом машина пре, як танк. У розумних межах, звісно, це все-таки не Patrol.

Є повний привід. Кліренс 195 мм теж дещо дозволяє.

У салоні просторо. Багажник ненайменший. Словом, Nissan X-Trail згодиться на роль сімейного авто, особливо, якщо у вас є дача, дороги навколо якої не ідеальні. Ну тобто, якщо у вас дача де завгодно в Україні, крім Конча-Заспи.

Бензинові мотори ненажерливі. Але є дизельна версія, досить економічна.

Надійність і обслуговування

Nissan і близько не стояв за надійністю з Toyota або Honda. Та й інші «японці» виглядають на його тлі солідніше, зокрема й вищезгадані Subaru і Mitsubishi.

Загалом, з точки зору надійності, ресурсу, ремонтопридатності й вартості утримання Nissan — міцний середнячок. Але багатьох це влаштовує.

Особливо, з урахуванням того, що у Subaru, Honda і Mitsubishi в цьому ціновому діапазоні немає дизельних версій (ну принаймні, в Україні вони бідно представлені на вторинному ринку).

Та ж картина і з популярнішими дітищами Toyota і Honda. А у Nissan X-Trail є дизельна версія і більш «позашляховий», ніж у більшості конкурентів повний привід (він тут більш-менш співставний з повним приводом Outlander).

Ходова X-Trail — аж ніяк не взірець надійності, зазначають на профільних сервісах. Це підтверджує і статистика щодо запчастин — величезний попит мають не тільки традиційні «витратні матеріали» — стійки і втулки стабілізатора, а й кульові опори, амортизатори, важелі підвіски, кермові тяги.

Стійкість ЛКП теж не вражає. Власникам варто стежити за арками і порогами, які схильні до «цвітіння» навіть у машин 2012 року.

Бензинові двигуни у Nissan не найбільш довгограючі. Особливо 2-літровий, тож краще за можливості взяти 2,5 л.

Правда, він йде в парі з варіатором, який здатний підносити неприємні сюрпризи на машинах з пробігом понад 100 тис. км. Особливо у тих, хто часто форсує позашляхові перешкоди або буксує в снігу, варіатор цього не любить.

Дизельна версія з «механікою» у Nissan X-Trail — найнадійніша. І, зрозуміло, найекономічніша.

Власне, їй і варто віддати перевагу, якщо ви поклали око на цей кросовер.

Renault Duster

2014−2016

Багато хто здивується — що робить Duster у компанії настільки іменитих брендів (краще б замість нього RAV4 поставили, так?). Але він тут не випадково.

Duster — це найкраща в світі альтернатива старій добрій Ниві. У тому сенсі, що це недорогий (ну ок, відносно, недорогий) автомобіль з відмінним позашляховим потенціалом і цілком доступним обслуговуванням.

Експлуатація

Динаміка і керованість — поняття, про які в ситуації з Duster краще не згадувати. На ходу машина одразу видає своє румунське походження (все-таки це Dacia, а не чистокровний Renault). І шумоізоляція тут не дуже. Так що поїздки на далекі відстані на Duster, як то кажуть, не «доставляють». Ну а що ви хотіли, це ж просто злегка модифікований Logan.

Зате варто з'їхати з асфальту, як відчуття одразу змінюються на протилежні.

Чим гірша дорога, тим впевненіше почуваєшся за кермом Duster. І за це машину полюбили дачники, мисливці, рибалки, туристи і всілякі екстремали.

Зрозуміло, потенціал Duster і близько не стоїть з можливостями справжніх позашляховиків. Але коштує він у рази дешевше, і на дачу по ґрунтовці цілий рік — завдання саме для нього.

Дизель у Duster досить економічний, а ось бензинові мотори — не дуже, особливо 2-літровий.

У салоні, звичайно, тісно, та й багажник не дуже. Але порівняно компактні розміри Duster дуже сприяють його прохідності. Хто часто їздить заплутаними лісовими «стежками», розуміє, як це важливо. А вже короткі звіси — це взагалі колосальний плюс моделі. Вона буквально втискується в щілини, на які власникам більших авто краще навіть не поглядати.

Надійність і обслуговування

Спочатку Duster не тішив. На машинах перших років випуску навіть часом тріскалися зварні шви на даху, не кажучи вже про дрібніші неприємності.

Однак у пізніх машин цієї проблеми немає. Загалом, Duster виявився вельми добротним автомобілем, який здатний витримати багаторічну активну експлуатацію з мінімальними проблемами.

Майстри профільних сервісів відзначають, що у Duster багато проблем виникає через дріб'язок — несвоєчасна заміна повітряного фільтра, тріщини в патрубках тощо.

Певних клопотів додає кузов — товщина лакофарбового покриття не велика, в деяких проблемних ділянках немає додаткового захисту, а «голий» метал погано протистоїть зовнішнім пошкодженням. Наприклад, капот і задні крила збирають відколи на ура. Проблемні місця на деяких машинах 2010−2012 років вже можуть «зацвісти».

1,5-літровий дизель на Duster — найоптимальніший вибір, як з погляду економічності (до 6,5 л у місті), так і надійності. У разі своєчасного обслуговування (зокрема й регулярної заміни повітряного фільтра), дизель здатний відходити 250−300 тис. км без проблем. Про це свідчать сотні Duster, які вже мають такі пробіги.

Бензинові мотори, загалом, теж не особливо заморочливі. На 2-літровому двигуні після 100 тис. км часто виходять з ладу датчик положення колінвалу і фазорегулятор. Але рішення цих проблем обходиться порівняно недорого. На 1,6-літровому моторі слабке місце — прокладка дросельної заслінки. Згодом машина починає гірше заводитися в холоди.

Механічна коробка передач — без претензій. А це головне — оскільки з нею Duster найчастіше і купують.

Ходова у Duster надійністю не відзначається, особливо, якщо «вбивати» машину на бездоріжжі. За статистикою, найбільший попит мають амортизатори та їх опори, наконечники рульової тяги, кульові опори, опорні підшипники, стійки і втулки стабілізатора, підкрилки.

Volkswagen Tiguan

2012−2013

Німецький кросовер є середняком за надійністю і довговічністю, а також відлякує багатьох (і цілком виправдано) наявністю славноозвісної коробки передач DSG.

Однак, Tiguan легко випереджає інших героїв цього матеріалу, якщо говорити про поєднання таких якостей, як комфорт, керованість, динаміка, оснащення, економічність і, зрозуміло, престиж.

Tiguan просто сприймається, як авто класом вище, якщо проїхатися в ньому після, скажімо, Outlander або X-Trail. Не кажучи вже про Duster.

Експлуатація

Tiguan відмінно рулиться, а його щільна, зібрана підвіска з одного боку сприяє відмінній керованості під час динамічної їзди, з іншого боку успішно оберігає пасажирів від проблем дорожнього покриття.

Істотну частину Tiguan продавали з переднім приводом. Але повнопривідні версії в «джипи» записувати не варто. Поза асфальтом Tiguan зірок з неба не хапає.

У салоні просторо. Багажник вражає (470 л). Словом, це пристойний сімейний кросовер, за умови, що вам рідко належить з'їжджати з асфальту.

Надійність і обслуговування

Volkswagen давно вже не ходить у лідерах щодо надійності та довговічності. Часи Passat B3 безповоротно минули.

Tiguan з усіх точок зору являє собою згусток високих технологій. І платою за це є вельми середня надійність і часто обмежений експлуатаційний ресурс.

Почнемо з головного. Горезвісний 7-ступінчастий робот з двома зчепленнями DSG, якийе ставили на повнопривідні дизельну і 2-літрову бензинову версії Tiguan, аж ніяк не верх надійності. Ще проблемнішим виявляється 6-ступінчастий DSG, який ставили на передньопривідну версію з 1,4-літровим бензиновим мотором.

Деякі власники без проблем проїжджають на DSG і 100, і навіть 150 тис. км, але у багатьох проблеми виникають вже до 70−80 тис. км. Доводиться міняти зчеплення, підшипник колінвалу або сальники першого валу.

Купуючи вживаний Tiguan, краще вибрати машину, в якій такий ремонт вже робили, або просто відразу відкласти $400−500 у тумбочку. Про всяк випадок.

Загалом DSG на машинах цих років вже дещо надійніші, ніж були одразу. Тому якщо не йдеться про авто з пробігом за 200 тис. км, то ризики тут цілком виправдані.

А на найпотужніших повнопривідних версіях можна зустріти звичайний 6-ступінчастий «автомат». Це взагалі ідеальний варіант у порівнянні з будь-яким DSG. При регулярній заміні масла (раз на 60 тис. км) ресурс АКПП спокійно перевищує 250 тис. км. Щоправда, витрата палива там буде вищою.

6-ступінчаста ручна КПП у Tiguan майже бездоганна. Проблем з нею немає і під час великих пробігів.

Бензинові мотори Tiguan мають приставку TSI, тобто мають пряме впорскування і турбіну, що забезпечує вищий крутний момент на низьких оборотах, у порівнянні з простими «атмосферниками» з розподіленим уприскуванням палива. На динаміку і економічність це впливає дуже позитивно. На надійність і довговічність − рівно навпаки.

Майстри рекомендують уникати бензинового двигуна 1,4 л. Він слабенький для такої машини, тому його частіше доводиться ґвалтувати, скорочуючи і без того не вражаючий ресурс.

Але це не головна біда. Це ланцюговий мотор, але ланцюг − його слабке місце, він схильний до розтягування. Поршнева група − ще одне слабке місце, такі мотори рідко ходять більше 100 тис. км без ремонтів, зазначають механіки.

2-літровий бензиновий мотор відчутно надійніший. Тут немає ланцюга, просто потрібно вчасно міняти ремінь ГРМ. З основних болячок − схильність до швидкого закоксовування поршневої групи і жору масла.

Але це не так вже й страшно. Якщо 1,4-літровий мотор «лікується» тільки капітальним ремонтом, який в принципі не передбачений виробником (тому може мати лише «гаражний» характер), 2-літровий мотор можна реанімувати чищенням форсунок і «крапельницею». Так майстри називають промивання двигуна за допомогою спеціальних хімічних розчинів, які знімають нагар і відкладення.

Майстри кажуть, що 2-літровий двигун спокійно «ходить» 150−200 тис. км.

Головне − не нарватися на чипований Tiguan. Для 2-літрових моторів є маса «прошивок», які збільшують потужність двигуна мало не до 300 к.с. Як наслідок, такі мотори досить швидко вбиваються. Потім їх злегка приводять до тями «крапельницями» і присадками і продають як авто, що «в таксі не було».

2-літровий дизель цілком надійний. Але і своїх «приколів» у нього вистачає. Наприклад, він дуже чутливий до якості палива. Неякісна солярка швидко прикінчить ніжні п'єзофорсунки. А ще у нього є фільтр сажі, який рано чи пізно забивається. І паливний насос, ресурс якого рідко перевищує 100−150 тис. км, а коштує він в оригіналі − як ще один Volkswagen, правда, дуже старенький.

Досвідчені майстри кажуть, що вартість ремонту дизеля миттю вбиває всю економію на пальному, тому радять у випадку з Tiguan зупинитися на 2-літровому бензиновому моторі як на «золотій середині».

Ходова у Tiguan загалом цілком надійна і довговічна, не на рівні Toyota або Honda, звичайно, але жити можна. Ступичні підшипники, приміром, легко «ходять» і 100 тис. км. Найчастіше потребують уваги стійки стабілізатора, різні сайлент-блоки.

За статистикою, власники Tiguan цих років випуску також часто замовляють ШРУСи і наконечники рульової тяги.

Досить довговічна і гальмівна система, перебирання їй потрібно не частіше, ніж один раз на 50 тис. км.

До 2012 року на повнопривідних Tiguan слабким місцем була муфта Haldex, яка була схильна до перегріву. І оливу в ній потрібно міняти не рідше, ніж раз на 40 тис. км. У пізніх машинах використовується новіша версія муфти, з нею проблем менше.