Офіціозна преса і білякремлівські аналітики з погано прихованим торжеством пишуть про те, що в найближчі тижні відбудеться те, про що Путін мріяв останні півтора року. А саме: російсько-американський саміт. І з Москви, і з Вашингтона одна за одною йдуть витоки: підготовка до зустрічі двох президентів йде повним ходом. Інтерес публіки підігріла публікація Вашингтон пост про те, як співробітники Трампа саботували віддану минулого літа вказівку господаря Білого дому про підготовку саміту. Очікування також підігрівають такі повідомлення: Трамп наполягав на поверненні Росії в «велику сімку», а ще американський президент нібито переконував інших західних лідерів, що Крим належить Росії на законних підставах.
На перший погляд, це очевидний доказ того, що західна політика ізоляції Москви не дала результатів. Російські коментатори щосили натякають, що зустріч Путіна і Трампа приречена стати тріумфом Кремля, який стоїчно витримав тиск «ворожих сил». Дійсно, присутність Трампа в Білому домі істотно полегшила міжнародне становище Росії. Ще недавно Путін з його уявленнями про світову політику як про нескінченну гру з нульовим результатом здавався шалено застарілим, що застряг в XIX столітті. Але на його щастя президентом найвпливовішої країни світу стала людина, котра дотримується подібних поглядів. До того ж, не обтяжений знаннями про що б то не було, включно з устроєм сучасних міжнародних відносин. Чверть часу учасники G7 присвятили Росії: відмінно, давайте запросимо Путіна і висловимо йому в обличчя наші претензії. Трампу невтямки, що цю функцію не надто успішно виконує Рада Безпеки ООН. Особливість же Великої сімки в тому, що це міжнародний клуб демократичних держав, об'єднаних спільними цінностями. Цінностями, які нічого не значать для Путіна. І, як бачимо, не надто багато для Трампа.
Стратегія Росії проста: ми змусимо вас спілкуватися з нами, створюючи нові проблеми Здавалося б, наявна перемога путінської стратегії. Починаючи з взяття Криму в 2014 році, зовнішньополітична стратегія Росії надзвичайно проста: ми змусимо вас спілкуватися з нами, весь час створюючи нові проблеми і загрози. Не хочете прямого військового зіткнення в Сирії, що загрожує третьою світовою? Значить, доведеться спілкуватися з Росією. Побоюєтеся нової гонки озброєнь, яка виглядає неминучою після презентації Путіним його ядерних мультиків? Розгортаємо нові переговори на російських умовах.
Москва зайняла настільки велике місце на переговорах G7 з однієї причини: вона абсолютно свідомо поставила собі за мету стати проблемою, а точніше – загрозою для Заходу. На наших очах відбувається глобальний перерозподіл ролей у світовій політиці. Зараз доречно згадати, що в 1990-і Росія, яка рішуче відмовлялася від радянської спадщини, шукала нове місце на міжнародній арені. Саме тоді з'явилася теорія, що Москва могла б представляти інтереси колективного «цивілізованого світу» в переговорах з країнами, які спочатку іменувалися «ізгоями», а потім (на догоду політкоректності) «проблемними державами»: Північною Кореєю, Іраном, Лівією, Єменом тощо. Цій теорії не судилося втілитися в життя. Правителі-автократи, вони – хто завгодно, тільки не ідіоти: воліють домовлятися відразу з «головним начальником».
Проблема була в тому, що президенти США (а тільки господар Білого дому може бути «головним начальником» в очах «ізгоїв») гребували безпосередньо вести переговори з аятоллами і Кімами. До того ж, ніколи немає ніяких гарантій, що тебе не обдурять. А виглядати наївним в очах виборців не хотілося. Однак з приходом Трампа все змінилося. Він органічно не здатний до довгих серйозних переговорів, до складних компромісів. Не випадково, замість таких переговорів щодо тарифів, він просто почав торгову війну з Китаєм. Йому було нудно погоджувати позиції в декларації «сімки». Однак йому конче потрібні зовнішньополітичні успіхи.
Саме тому він взяв на себе роль головного переговірника з «ізгоями». Найважливішою його перемогою стала в цілому безглузда зустріч з Кім Чен Ином. За пишномовними фразами про першу зустріч лідерів США і КНДР ховається «сухий залишок», який вже точно не на користь США. Єдиний конкретний результат м відмова від спільних маневрів США і Південної Кореї. Тобто, виконання однієї з вимог Пхеньяна. Натомість – згода Кіма на денуклеаризацію. Але не КНДР, а, увага, Корейського півострова. В результаті, неминуче виникне питання про наявність ядерної зброї на американських бойових кораблях, які заходять в південнокорейські порти. Неминуче постане питання про відмову від політики Пентагону «не заперечвати і не підтверджувати» факт наявності ядерної зброї на кораблях ВМС. Але все це Трампу невтямки. Головне – ефектна телекартинка.
А тепер настала черга Путіна. Не виключено, що ще одному американському президенту привидиться щось в очах господаря Кремля. Цілком ймовірно, що і Путіну, слідом за Кім Чен Ином, вдасться надути Трампа, який вже точно мало що розуміє в стратегічних озброєннях і військовому балансі. Підозрюю, що саме з цієї причини співробітники Трампа побоювалися випускати шефа на зустріч з Путіним. Однак навіть ймовірний тактичний виграш не може приховати нової стратегічної реальності. Нове вбрання приміряли не тільки США. Росія остаточно утвердилася в ролі головного ізгоя планети, держави, від якої можна чекати тільки поганого. Саме лідером такої держави приречений бути Путін у сценарії Трампа. І це куди важливіше, ніж можливі успіхи майбутнього саміту...
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени