У Стрітенському монастирі на багатолюдній конференції вже в тисячний раз дискутувалося питання про приналежність "Єкатеринбурзьких останків" убитому Імператору, членам його сім'ї і загиблим з ними близьким людям. Резюмуючи конференцію, Патріарх Кирил сказав, що наукою не може бути винесено остаточне рішення по автентичність останків.
І тут моє запитання. Чому? Наука вже винесла своє рішення. Безліч досліджень в найкращих генетичних лабораторіях, зокрема й у всесвітньо відомій англійській лабораторії професора Брайана Сайкса, досліджень із застосуванням різних методик довели, що останки дев'яти осіб, знайдені в 1987 р. в Поросьонковому Лозі, і два, за 50 кроків від них, похованих тіла юнака та дівчини, виявлені в 2007 році, безумовно належать царській сім'ї: доктору Євгену Боткіну, камердинерові Алоїзію Труппу, кухареві Івану Харитонову і помічниці Імператриці (постільничій) Ганні Демидовій. Наукові дані незаперечні.
Церква може скільки завгодно сперечатися про правомірність канонізації царської сiм'ї – це її право, але сумніватися у верифікованому науковому результаті, це, по суті, те ж саме, що засудження геліоцентричної системи світу Коперника – Галілея, оголошене Церквою 3 березня 1616 року. За яке, до речі, Папі Іоанну Павлу II довелося публічно вибачатися 31 жовтня 1992 року.
Вторгнення церкви в сферу науки настільки ж абсурдне, як і вторгнення науки в сферу релігійного досвіду.
Наука не може довести, страстотерпець Микола II чи не страстотерпець, а Церква своїми силами не може довести автентичність або неавтентичність Єкатеринбурзьких останків, і тому просила і продовжує просити проведення наукових експертиз.
А тепер про ритуальне вбивство. Наука, на цей раз історична, може з певністю сказати:
1. Іудаїзм не має практики ритуальних вбивств, і будь-яка людська жертва вважається в Торі тяжким злочином. Бог нещадно карав єврейський народ за спроби слідувати ханаанським практикам людських жертв.
2. Більшовики, колишні войовничі безбожники за визначенням, ніяких релігійних ритуалів не здійснювали і здійснювати не могли.
3. Виявлення "на місці", в Поросьонковому Лозі всіх черепів убитих робить припущення про привезення до Москви голови Царя плодом хворої уяви.
Оскільки всі три позиції підтверджують одна іншу, мови про ритуальне вбивство царя бути не може.
Упевнений, що нинішня позиція держави, потурає мракобісам, які шукають всюди "жидо-масонську змову", і позиція Російської Церкви, що відкидає позитивний науковий аналіз, незабаром будуть викликати пекучий сором – і у православних, і у невіруючих російських громадян.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени
Більше блогів тут