Боротьба за владу в Кремлі посилюється. 15 листопада Слідчий комітет Росії заарештував міністра економічного розвитку Олексія Улюкаєва – з 1991 року це перший випадок арешту чинного міністра. Улюкаєва звинувачують у корупції, але, схоже, все не так, як заявляли спочатку. Швидше, це політична боротьба на високому рівні між нерозлучним другом Путіна, головою Роснафти Ігорем Сечіним та лібералами, що залишилися в уряді. Цей великий політичний скандал отримав в Росії значний розголос.
15 листопада поліцейські заарештували Улюкаєва у старому доброму сталінському стилі: вдома, після півночі. Його звинуватили в тому, що напередодні він отримав $2 млн хабара. Спочатку поліція стверджувала, що спіймала його на гарячому, але Нова незалежна Газета повідомила, що гроші були доставлені в банківський сейф, і Улюкаєв ніколи не тримав їх у руках. Слідчий комітет повідомив, що «гроші Улюкаеву передані в ході слідчого експерименту під контролем силовиків». Відео, що доводить вчинення злочину, комітет не показав. Так чи було вчинено злочин?
Улюкаєва звинувачують у тому, що він вимагав хабар за дозвіл державній нафтовій компанії Роснафта купити іншу державну нафтову компанію Башнафта в рамках передбачуваної приватизаційної угоди. Але Путін схвалив цю угоду. Чи міг чиновник вимагати хабар за організацію купівлі однієї державної компанії іншою, якщо вчинення цього правочину вимагав Путін?
Слідуючи логіці, хабар мала б давати Роснафта, але про те, хто давав хабар, не повідомили, а в прес-релізі Слідчого комітету зазначено, що приватизація Башнафти була законною. Немов для того, щоб заплутати ситуацію ще більше, одіозний прес-секретар Роснафти Михайло Леонтьєв заявив, що глава Лукойлу Вагіт Алекперов хотів запропонувати хабар, щоб купити Башнафту. Алекперов тут же спростував це і зажадав від Леонтьєва вибачень, але той відмовився вибачитися.
За нинішнім російським стандартом сума невелика. Роснафта платила за Башнафта не менше $5 млрд, на цьому тлі $2 млн – це помилка округлення: всього 0,04%. Через пару днів сумно відомий кремлівський телеканал Life News спробував виправити цей абсурд, заявивши, що Улюкаєв вимагав $40 млн, але не зміг отримати їх. Вірити цьому запізнілому поясненню не можна. Пізніше Gazeta.ru випустила статтю, в якій показала, як заможно живе Улюкаєв, щоб дискредитувати його як корумпованого чиновника.
Більш надійною є інформація опозиційних медіа про те, що слідство проти Улюкаєва вів генерал ФСБ Олег Феоктистов. Він працює на Сєчіна як мінімум з 2007 року. З вересня 2016 він є начальником служби безпеки Роснафти.
Прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков, який виявляє лібералізм тільки у своєму ставленні до правди, оперативно зробив ряд заяв, які відображають політичне замішання Кремля. Він наполягав, що Путін і глава Лукойлу Алекперов не говорили про Башнафту під час своєї зустрічі якраз перед операцією, зарезервованою для Роснафти. Але раніше Лукойл проявляв свою зацікавленість.
Першою заявою Пєскова після арешту Улюкаєва було «це серйозне звинувачення, яке потребує дуже серйозних доказів». Він заявив, що Путіна інформують про хід розслідування. Але пізніше в той же день Путін звільнив Улюкаєва своїм указом, заявивши, що «втратив у ньому впевненість».
Нова Газета підкреслила, що президент може звільнити міністра лише за запитом прем'єр-міністра Дмитра Медведєва, який заявив, що він не знав про це, був здивований і шокований. На всякий випадок Пєсков також заявив, що арешт і звільнення Улюкаєва не вплинуть на економічну політику Росії. Улюкаєва ж помістили під домашній арешт, що демонструє деяку невпевненість.
Улюкаєв вважався одним з найбільш ліберальних членів російського уряду. Він почав кар'єру в 1991 році як економічний радник провідного російського реформатора Єгора Гайдара, і працював з ним до 2000 року. Потім став першим заступником міністра фінансів за Олексія Кудріна (2004-2013), а з 2013 року обіймав посаду міністра економіки.
Незалежні медіа повідомили, що Феоктистов, генерал ФСБ, що працює в Роснафті, також проводив розслідування щодо трьох інших високопоставлених осіб: першого віце-прем'єра Ігоря Шувалова, віце-прем'єра Аркадія Дворковича і економічного радника Путіна Андрія Білоусова. Так що арешт Улюкаєва здається підготовкою до нападу на провідних лібералів, які залишилися в уряді.
З серпня 2015 року Путін звільняв одного генерала ФСБ за іншим, намагаючись консолідувати владу за прикладом Сталіна в 1937 – але поки що без крові. Тим не менш, схоже, в серпні цього року він зустрів опір і зупинився. Тепер він може перейти до чищення так званих системних лібералів в уряді. Коли 11 листопада Путін проводив нараду з економічних питань, Улюкаєв і Дворкович підозріло були відсутні.
Юридичні підстави арешту Улюкаєва під питанням. Якщо це атака на лібералів в уряді, то вона була розпочата аж надто незручно. Можливо, Ігор Сєчін перестарався. Незалежний журналіст Олег Кашин навіть припустив, що Сечин, який досяг зеніту своєї слави, тепер буде зміщений, як і Лаврентій Берія в 1953 році. Тим не менш, 20 листопада на прес-конференції в Лімі (Перу), Путін підтримав справу проти Улюкаєва: «На мій погляд, я в цьому глибоко переконаний, що такі дії правоохоронних органів не тільки не завдають шкоди діловому клімату, а, навпаки, тільки зміцнюють діловий клімат в Росії».
Переклад НВ
Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Андерса Аслунда. Републікування повної версії тексту заборонено
Більше точок зору тут