Ось все іронізують над фейсбучністю друзів у мережах. Нібито, люди там зависають, втрачають живе спілкування, заглиблюються не туди, куди треба. Мовляв, треба повернути зустрічі за чашкою чаю, виділяти час на розмови, щоб хоча б подивитися один на одного, як у старі часи.
На жаль, світ переїхав на іншу колію. Вигіднішу, цікавішу, різноманітнішу і безпечнішу. За годину можна поспілкуватися з десятками людей, висловити свою думку і почути чужу – без перебивання.
А якщо хто набридливий або нечемний, чи просто не сподобався, то передбачено простий спосіб позбутися від небажаного спілкування – до побачення, в бан. А ось спробуйте в живому реалі в самий розпал бесіди розвернутися й піти. Етика не дозволяє.
В інтернеті над відповіддю можна подумати. Іноді довго. І нічого тобі за це не буде.
Це в школі треба відповідати миттєво, інакше все пропало. А ще можна намагатися правильно сформулювати свою думку або навіть неодноразово її виправляти, доводячи до досконалості.
У мережах дружити безпечніше, особливо дітям. Їм і так забороняють на вулиці в реалі знайомитися з незнайомими людьми, що правильно. Але тоді з ким їм взагалі спілкуватися, крім батьків і кількох шкільних друзів?
Якщо порахувати в мегабайтах, то зараз пишуть у 100 разів більше, ніж у ХХ столітті
Як пізнавати і вивчати світ? Адже все одно з кимось хочеться поговорити про музику, моду – та хоч про щось.
Просто інформаційний вік зажадав більш високої швидкості доставки інформації та обміну нею. Тоді досить швидко складається своя карта світу.
Кажуть, що в мережах діти розучуються писати. Насправді, вони тут пишуть в рази більше, ніж в учнівському зошиті, або як раніше – в листах через поштамт родичам і знайомим. Якщо порахувати в мегабайтах, то зараз пишуть у 100 разів більше, ніж у ХХ столітті. Навіть якщо це тільки смс, твіти, мейли або пости.
Починається століття зовсім інших комунікацій і алгоритмів життя.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени