«Методички НАТО більше не працюють». Чому на полігонах Польщі українських військових не навчали воювати дронами — BBC
Події18 листопада, 00:31
NV публікує матеріал у межах інформаційної співпраці.
«В обороні берега річки беруть участь чотири БТР-и: один із них переїжджає по мосту на другий берег — це екіпаж розвідників», — цитує одного з польських інструкторів перекладач Віталій (ім'я змінене), який наприкінці 2024 року відбув ротацію з українськими військовими на заході Польщі.
«В класі розгублена тиша, — продовжує він. — Понад половина аудиторії - морпіхи, які пройшли Кринки (операцію на лівому березі Херсонщини у 2023-му. — Ред.). Зрештою один із них запитує, а що як міст знищений? Польський інструктор з гордістю відповідає: „Наші БТР-и плавають“. Він геть не розумів, що все контролюють ворожі дрони, які нічого не залишать від тих БТР-ів, що пливуть до 10 км/год».
Цей діалог між інструктором і морпіхами — лише частина загальної картини, в якій є все — НАТО, підручники та статути, ошатні казарми та досвідчені хорунжі, але немає ключового елементу сучасної війни — безпілотників.
«Вони продовжують навчати по „грюнвальдських“ підручниках», — гірко жартує ще один співрозмовник BBC, маючи на увазі битву під Грюнвальдом 1410 року, перемогою у якій донині пишаються польські історики.
BBC поспілкувалася з військовослужбовцями ЗСУ та перекладачами, які супроводжували їх під час навчання в Польщі, а також отримала коментарі від Генштабу ЗСУ і польського Міністерства оборони.
Тож як насправді виглядає ситуація?
«А можемо прибрати мавіки?»
Навчання у Польщі відбувається за кількома напрямками — це, зокрема, базова підготовка, підвищення кваліфікації, злагодження та спеціальні навчання використання західної техніки.
Найпопулярніше
- Диверсія на шляху потягу Варшава-Київ. Деталі підриву
- Бойкот «Кварталу 95». Дорофєєва, KOLA і Гомін скасували виступи на новорічному концерті
- «Методички НАТО більше не працюють». Чому на полігонах Польщі українських військових не навчали воювати дронами
- «Зрада з посмішкою»: історія падіння Маргарет Тетчер
Програми включають тактику, топографію, виживання, такмед, вогневу та штурмову підготовку, міжнародне гуманітарне право тощо — їх проводять переважно польські інструктори, проте деякі курси готують спільно з тренерами з інших країн-партнерів.
Командир батальйону однієї з штурмових бригад, що нині воюють на Покровському напрямку, майор із позивним «Вісімнадцять», розповідає про курс злагодження, що його батальйон проходив у Польщі в 2024 році.
Переважна більшість бійців тоді щойно прибули після БЗВП в Україні: на понад 400 людей лише кільканадцятеро мали бойовий досвід.
Сам майор «Вісімнадцять» пройшов строкову службу у 2013−2014 роках, здобув військову освіту, а з 2022 року воював у складі 128-ої гірської штурмової бригади. У 2024-му він отримав новосформований батальйон, який увійшов до складу іншої бригади.
На початку підготовки новобранцям запропонували обрати з кількох напрямків: вони могли навчатися на марксменів (піхотний снайпер, стрілець на малій і середній дистанціях), інженерів, операторів БПЛА та екіпаж БМП.
Підготовку проводили інструктори з Польщі, Чехії та України. Чехи відповідали за марксменів та інженерів, поляки — навчали екіпажі БМП, а українці викладали тактику.
«Програма поляків і чехів йде за натовськими стандартами, але в поляків я побачив українську армію з кінця 2013 року, — каже він і пояснює, — „Статутщина“, заходи безпеки, над кожним солдатом ходить інструктор. Вони вчили того, чого наш солдат реально не побачить в бою».
Наприклад, розповідає комбат, навчання з тактичної медицини спиралося на правило «золотої години» — стандарту евакуації поранених упродовж 60 хвилин, що з’явився після воєн в Іраку й Афганістані.
В Україні ж цей стандарт став болючою іронією, адже неможливо порівняти можливості евакуації з-під прицілу десятків дронів із тим, як її проводили на Близькому Сході за повітряної переваги США. Нині поранені мусять чекати на евакуацію не одну годину, а подекуди — навіть не один день.
«У нас один військовослужбовець отримав поранення близько 8-ої години ранку — серйозне, в районі паху. Він міг просто стекти кров’ю. Але завдяки тому, що ми його навчили медицини, він дотягнув до вечора — йому навіть не ампутували кінцівку. Тому я їм (інструкторам. — Ред.) пояснив, що вони мають розказувати солдату, не просто як турнікет накласти і затягнути посильніше, а про те, через який період часу, в яку пору року, наскільки треба попускати турнікет», — розповідає «Вісімнадцять».
Польська сторона мала також навчати операторів БПЛА, але фактично змогла надати для цього лише майданчик, розповідає майор.
«На щастя, ми взяли 12−15 „мавіків“, і у нас був один досвідчений пілот», — каже він.
Найбільше дронами зацікавився чеський інструктор, ветеран миротворчих місій в Афганістані Якуб (імʼя змінено). Разом із ним «Вісімнадцять» вирішив провести навчання: чеські десантники мали штурмувати позиції українських військових. Оборонятися їм мали допомагати «мавіки».
«Після перших їхніх штурмових дій Якуб до мене підійшов, каже: «Чуєш, а можемо прибрати «мавіки»?» — розповідає майор.
«А чого, Якуб?» — запитав він у відповідь.
«Та ви просто своїми мавіками нас дуже швидко зрисовуєте, і ми не можемо до вас підійти, ви нас виявляєте на підступі до своїх позицій», — відповів чеський інструктор.
«Кажу, Якуб, на жаль, ми готуємося до війни».
«Це хороший майданчик. Безпечний»
«Кастет» — оператор БПЛА одного з підрозділів, які нині воюють на Харківському напрямку. До лав оборони він долучився на третій день повномасштабної війни — пішов у піхоту, коли йому був 21 рік. Відтоді воював на Харківщині, Запоріжжі, брав участь в обороні Бахмута.
До Польщі «Кастет» приїхав на початку 2025 року для підвищення кваліфікації - мав здобути звання сержанта, щоб очолити взвод.
«Після першого тижня я вже дзвонив командиру, казав йому, щоб забрав мене звідси. Я зараз, кажу, сам сяду на автобус і приїду. Це було дуже незвично», — пригадує боєць і пояснює, що не погоджувався з тим, чого навчали польські інструктори.
«Кастет» наводить приклад: на заняттях з виживання їм показували, як орієнтуватися на місцевості по паперових картах — але йому за понад 3,5 роки бойових дій ані разу не довелося цього робити, бо всі карти військові мають у телефонах або планшетах.
Штурм окопів і міські операції, за словами «Кастета», також викладаються відповідно до реалій воєн 20-річної давнини.
«Вони хочуть залітати на танках і „хамерах“ прямо під окоп. Ну ми їм сказали, що так більше не працює. Зараз це все не так робиться. Ти надягаєш „кікімору“ (маскувальний костюм. — Ред.) або антитепловізійний плащ, щоб бути як найбільш непомітним, і йдеш на позицію пішки», — розповідає він.
Постійна присутність дронів у небі перетворила будь-яке переміщення на смертельну загрозу, а лінію фронту — на так звану «кіл-зону», яка, за словами головкома Олександра Сирського, сягає вже щонайменше 10 кілометрів. Деякі військові говорять навіть про 20-кілометрову смугу, що прострілюється російськими БПЛА.
Через це висадка піхотинців нині відбувається якомога далі від позицій: поодиноких бійців на шляху до бліндажів ворожі безпілотники можуть не помітити — на відміну від важкої техніки чи військових «корчів», характерних позашляховиків кольору хакі.
«Кастет» вважає, що те, чого могли навчити польські інструктори, було корисним для «штабних» військових, які становили половину групи. Решта — військові з бойовим досвідом — за його словами, самі навчали поляків.
«Показували їм, як правильно штурмувати за допомогою дрона. І наскільки це простіше. Вони були в шоці», — каже він і додає, що за це навіть отримав грамоту від інструкторів.
На запитання, чи було все ж щось позитивне у підготовці в Польщі, «Кастет» замислюється. Зрештою визнає: найбільше йому сподобалося тренуватися самостійно.
Командир штурмового батальйону «Вісімнадцять» без вагань відповідає:
«Це хороший майданчик. Безпечний».
Про це згадує також джерело BBC News Україна в ЗСУ, яке пояснює, що поляки дали Україні можливість перенести частину підготовки на безпечну територію, де немає загрози удару по полігону. Водночас, як зазначає цей співрозмовник, іноземні й українські інструктори вже працюють над програмами за кордоном, що інтегрують дрони.
«Є щонайменше один навчальний центр у Польщі, де вже навчають з урахуванням реалій дронової війни. А курсів саме з керування дронів немає, бо в іноземних партнерів немає такого досвіду», — каже співрозмовник BBC.
Йдеться, ймовірно, про тренувальний табір «Йомсборг», який офіційно відкрили на початку жовтня на південному сході Польщі. За даними польського суспільного мовника TVP3, навчальний центр побудували за кошти Королівства Норвегії. Водночас, як повідомив норвезький мовник NRK, «Йомсборг» є частиною операції «Легіон», в рамках якої Україні також постачають зброю та обладнання, — її очолює Норвегія, а участь у ній беруть усі країни Північної Європи, країни Балтії та Польща.
Перші групи українських військових почали навчання в «Йомсборзі» уже в вересні, а підготовку здійснюють норвезькі інструктори. Український інструктор із позивним «Дарій» розповів NRK, що українці брали участь у розробці навчальних програм, а саме навчання буде двостороннім: українські військові передаватимуть норвежцям свій досвід бойових дій.
Хоча дроновий полігон у Польщі - радше виняток, ніж правило, називати польську підготовку марною було би не тільки перебільшенням, але й неправдою.
Наприклад, Україна використовує у війні чимало техніки, яку отримує від країн НАТО, — від американських БМП «Бредлі», до польських гаубиць «Краб», що вже довели свою ефективність на полі бою. Навчання з використання західної техніки є необхідним саме в собі, а можливість провести його у безпеці, де на відміну від України немає загрози обстрілу, робить його особливо цінним.
З цим погоджується й польський доброволець у лавах ЗСУ «Журек» (позивний змінено), який також мав досвід роботи в одному з європейських навчальних центрів.
«Навчання використання конкретних західних систем озброєння, танків, артилерійських установок тощо, абсолютно необхідно і має несамовиту цінність, — говорить він і додає, — Ще донедавна цивільні отримують уявлення про військову тактику та війну, а головне — вивчають це в безпеці».
«Ми написали цю книжку, і ми ж можемо написати нову»
Професійний військовий, доброволець ЗСУ «Журек» згоден, що проблеми, про які розповідають українські бійці та перекладачі, реальні - проте не лише в Польщі.
На його думку, натівські командири свідомі того, як змінилася війна впродовж останніх років, але блокують оновлення «методичок» — бо тоді б вони мусили визнати, що роблять щось неправильно. Але сам він так не вважає.
«Те, що 200 років тому ми воювали мушкетами, це не означає, що ми щось робили неправильно. Але ж потім з’явилися інші види зброї», — говорить він.
«Кажуть, „у нас так у підручнику написано“ — але ми написали цю книжку, і ми ж можемо написати нову».
Інша причина, чому військова підготовка за кордоном не відповідає очікуванням українських бійців, за словами польського добровольця, полягає у «штабних» офіцерах — військових з невеликим або ж відсутнім бойовим досвідом.
«Журек» пояснює, що нерідко натівські інструктори спираються саме на їхнє уявлення про бойові дії - а воно часто відрізняється від того, що нині переживають бійці на передовій.
Утім, відповідальність за якість навчання, каже «Журек», лежить по обидві сторони: українці також повинні працювати над тим, щоб їхні бійці отримували кращу підготовку. Перш за все, за його словами, українське командування, яке окреслює цілі, потреби навчання та описує умови бойових дій, повинно надавати партнерам реальну картину.
Він перелічує приклади: від відсутності командирів на позиціях, браку комунікації між суміжниками на спільній ділянці фронту — до проблем сержантського корпусу.
Натівські інструктори проводять сержантські курси, а українці по поверненню на фронт, хоч уже й сержантами, своїх функцій виконувати не можуть. Часто суміжні підрозділи не комунікують між собою — і це теж, за словами «Журека», дивує інструкторів, які викладають військову тактику та планування бою.
Водночас, говорить він, існує також так званий «синдром досвідченого солдата», що переважно зустрічається у бійців, які пройшли кілька боїв і вижили. Вони, коли їм щось розповідає інструктор без бойового досвіду, просто не слухають, говорить «Журек».
Отож, на його думку, навчання за кордоном повинні проводити українські інструктори, які «відвоювали своє». Поляки ж повинні підключитися до цих навчань: спостерігати, вивчати нове та ділитися процедурами, які працюють ефективно.
Хто ж відповідає за підготовку за кордоном?
Майор «Вісімнадцять» розповідає, що під час навчань намагався переконати натівських інструкторів — поляків і чехів — що війна змінилася, тож має змінитися й підготовка. Чеські інструктори, за його словами, дослухалися, дехто навіть робив нотатки та намагався адаптувати програму у ході навчання. Проте поляки, говорить командир штурмового батальйону, лише «зітхали» — мовляв, «у нас у Польщі такі правила».
На запитання про те, чи ці зауваження адресували також українській стороні, майор пояснює: для спостереження та формування звітів про підготовку на полігоні весь час було присутнє «старше командування» ЗСУ (він просить не вказувати, хто саме та звідки).
Сам комбат говорить, що не міг впливати на вміст цих звітів, тож фідбек, який передали «нагору» міг суттєво відрізнятися від вражень бойових офіцерів.
У Генштабі ЗСУ у відповідь на запит BBC News Україна заявили, що регулярно отримують зворотний звʼязок про підготовку за кордоном і, відповідно, постійно удосконалюють програми підготовки «з урахуванням досвіду бойових дій та проведених заходів підготовки».
«Після проведення заходів підготовки звіти отримуються постійно. Інформація з цих звітів аналізується та використовується для опрацювання якісних змін в процесі підготовки за кордоном», — йдеться в офіційному листі Генштабу, який отримала ВВС.
Втім, чого саме стосується цей фідбек і чи йдеться там про те, що війна в Україні виглядає не зовсім так, як на полігоні в Польщі, в Генштабі не розкривають.
У Міноборони Польщі у відповіді BBC News Україна зазначили, що їм жодні зауваження від української сторони не надходили.
«Повідомляємо, що ми не отримували сигналів, які би свідчили про невідповідність навчальних програм потребам української сторони», — підкреслили в польському міністерстві оборони у відповідь на запит BBC.
При цьому і українці, і поляки стверджують, що БПЛА у цих програмах є.
«Під час навчання, в усіх модулях підготовки, враховано та реально застосовується використання різних типів дронів», — йдеться у листі міноборони Польщі.
Однак BBC не змогла незалежно перевірити, чи це справді так: поляки у відповідь на прохання показати програми повідомили, що з міркувань безпеки їх не розголошують, але ці документи є власністю української сторони, яка могла би їх надати на свій розсуд.
У Генштабі ж повідомили, що не оприлюднюють інформації про бойову готовність і підготовку військ.
Крім того, як повідомили BBC в польському Міноборони, українська сторона відповідає за відбір та направлення кандидатів на навчання. Тоді як польська — за організацію та логістичне забезпечення навчання.
«Проведене навчання є результатом поєднання очікувань української сторони та організаційних можливостей командування CAT-C і окремих навчальних модулів», — зазначено в листі.
У Генштабі не заперечують, що головна відповідальність за розробку програм лежить саме на них.
«Підготовка проводиться на підставі тренувальних директив, які розроблено відповідно до програм підготовки Збройних Сил України», — вказують у Генштабі.