Наука перемагати

Норвегія побудувала паркан на кордоні з Росією, а тепер вчиться протидіяти загрозам гібридних конфліктів, кібератак та тероризму, що здатні зашкодити благополуччю країни

 

Мирослава Макаревич

 

 

Уле Тер’є Хорпестад, посол Норвегії в Україні,— кадровий дипломат з 30‑річним стажем. Він добре розуміє, як важливо знати мову країни, де перебуває. Тому норвезький дипломат вже понад рік старанно вивчає українську і таким чином дає колегам приклад для наслідування. Наш діалог був двомовним: українська плавно перетікала в англійську та навпаки. Хорпестад, окрім англійської і української, володіє російською, французькою, німецькою та польською мовами.

 

— Що сприяло перетворенню бідної країни на світового економічного лідера? І чого з історії вашої держави варто навчитися Україні?

— У 1905 році було розірвано унію зі Швецією й утворено самостійне Норвезьке королівство. Дійсно, ми подолали великий шлях від бідності ХІХ століття, від кризи під час Другої світової війни, коли були окуповані нацистами. Власне, саме після Другої світової у норвежців народилося палке бажання всім разом працювати на щасливе краще майбутнє звільненої країни. Напевно, в цьому конструктивному настрої і полягає урок для сучасної України — розвивати свою батьківщину для кращого майбутнього у правильному напрямку. Пізніше, у 1969 році, нам посміхнулася вдача — ми знайшли нафту й газ, і це вплинуло на добробут нашого суспільства. Завдяки розумному менеджменту у 1990 році був заснований нафтовий фонд Норвегії, який виконує роль як стабілізаційного, так і “фонду майбутніх поколінь”. Сьогодні цей фонд називається Державний пенсійний фонд Норвегії. Активи найзаможнішого фонду у світі весною цього року вперше досягли $ 1 трлн. Своєю успішністю норвезький фонд значною мірою завдячує ефективній системі управління, незалежній від політичних впливів. А також прозорій звітності: всі інвестиції фонду розміщуються на доступному всім громадянам сайті.

— Норвежці — одні з найбільш сталих євроскептиків. Двічі, в 1972‑му и 1994‑му, на референдумах сказали “ні” членству в ЄС. І згідно з останніми офіційними норвезькими опитуваннями, близько 70% населення проти можливого членства в ЄС. Чому?

— Так, ми скептично ставимося до членства, особливо з огляду на ситуацію сьогодні. Але Норвегія — європейська країна, частина європейської родини, ми поділяємо європейські цінності. Але чому ми кажемо “ні” ЄС? Більшість з нас з великими ревнощами ставиться до незалежності, самостійності. У нас високий ступінь децентралізації, люди відчувають себе господарями свого життя. Для нас дуже важливим є контролювати національні ресурси, передусім видобування газу та нафти, рибну промисловість.

Однак парадоксально: перебуваючи за межами ЄС, ми, напевно, є найбільш ЄС-інтегрованою країною серед не-членів. Ми є частиною європейської економічної зони, Шенгенської зони, багатьох програм співробітництва. В межах програми Норвезькі гранти ми фінансуємо проекти у 13 країнах Східної та Південної Європи.

— Норвегія є північним кордоном НАТО. Восени 2016 року Норвегія почала будувати металевий паркан на своєму кордоні з Росією. Поясніть, чому ви відчули необхідність будувати “залізну завісу” і чи досягнуто цілі?

— Це дуже маленька ділянка, це зовсім не “залізна завіса”, як ви її називаєте! (Посміхається). Це короткий паркан, пару сотень метрів навколо точки перетину кордону. Це було зроблено через міграційну кризу 2015 року, адже близько 5,5 тис. біженців, зокрема із Сирії, потрапили до Норвегії саме через цей так званий північний маршрут. Це питання безпеки, які були дипломатичним шляхом вирішені з Російською Федерацією.

— З якими новими викликами зіткнулася Норвегія в сфері безпеки? І чим вам може допомогти Україна у вирішенні цих завдань?

— Непокоять передусім прояви конфліктів з так званою гібридною ознакою. Тому восени цього року 12 країн Євросоюзу й НАТО відкрили в Гельсінкі Європейський центр з протидії гібридним загрозам. Цей центр, в роботі якого активну участь бере й Норвегія, покликаний допомогти країнам у протидії новим загрозам, націленим на дестабілізацію держав. Сьогодні тероризм, розповсюдження зброї масового знищення, загрози кібератак є найбільш відчутними проблемами для глобальної безпеки. Передбачається, що в майбутньому до центру можуть приєднатися інші країни. Ми також маємо намір приєднатися до роботи Центру передових технологій з кібероборони НАТО, що знаходиться у Таллінні. Тому що питання кібербезпеки постають досить гостро. На жаль, досвід боротьби з кібератаками в України є, і він є досить вагомим для всіх нас.

— У 2022 році Україна буде технічно здатна качати для своїх потреб норвезький газ. Ось тоді статистика товарообігу між нашими країнами стане більш-менш пристойною. Чому сьогодні картина виглядає сумною?

— Передусім через конфлікт з Російською Федерацією та економічну кризу 2014–2015 років. Товарообіг між нашими країнами мав найвищий рівень у 2012‑му і складав € 290 млн. Проте картина сьогодні зовсім не сумна: у 2016 році спостерігалося зростання на 36%. І цей позитивний тренд зберігається у цьому році. 85% нашого експорту складає риба та морепродукти. Звичайно, великий потенціал ми вбачаємо у сфері відновлювальних джерел енергії. Ми маємо гарну перспективу розвитку співробітництва в IT-сфері, в Україні присутні норвезькі компанії, в яких уже сьогодні працюють понад 5 тис. українців. Ну і ще всі чекають від України продовження правових та антикорупційних реформ. Це необхідно для залучення іноземних інвестицій.