І ставити правила гри на власних ринках праці. Питання тільки в тому, чи зуміють цим скористатися.
Перехід «середньої» освітньої ланки – коледжів, технікумів та професійно-технічних училищ – на утримання з місцевих бюджетів – це, безумовно, ще один крок до розвитку місцевого самоврядування. Тому що саме тепер громади отримали можливість безпосередньо впливати на підготовку кадрів для власних потреб. І самостійно вирішувати, які з спеціалізованих технічних закладів конче необхідні і повинні розвиватися, а які слід закрити, щоб не мучити, ні себе, ні інших. Крім того, самі коледжі та технікуми з початку року отримали юридичну самостійність і тепер мають можливості залучати додаткові ресурси на розвиток. Все це разом вмикає справжні ринкові важелі в цьому освітньому сегменті, підстьобує конкуренцію і закладає непогані основи для появи тут по-справжньому престижних навчальних закладів.
І слово «престиж» стосовно до технікумів і коледжів абсолютно доречно, про це говорить мій особистий досвід. Мені довелося чотири роки попрацювати на позиції директора комп'ютерно-технологічного коледжу в Харкові. Я прийняв його звичайним «совковим» навчальним закладом, а здав найпрестижнішим коледжем в місті, з величезним конкурсом з бажаючих вступити. Тому що всі ці технікуми нецікаві учням рівно до тих пір, поки залишаються продуктом старої радянської системи. Як тільки навчальний заклад стає сучасним, модернізується під потреби часу, відбою від охочих вчитися не буде.
Вступ до коледжу до недавнього часу виглядав як вирок для дитини
Вступ до коледжу до недавнього часу виглядав як вирок для дитини. Тепер завдання місцевої влади зробити так, щоб коледжі та технікуми стали для дітей полем нових можливостей. І важливо це, перш за все, для самої місцевої влади.
Адже з кожним роком саме міста будуть ставати основними суб'єктами конкуренції за інтелектуальний і, ширше, людський, ресурс. І від того, які умови для життя, для навчання, для розвитку будуть створені в тому чи іншому мегаполісі, реально залежать його перспективи. Абсолютно згоден з футурологом Кевіном Келлі, який в одному з недавніх інтерв'ю сказав, що вже в найближчому майбутньому велику роль гратимуть навіть не країни, а саме міста. Процитую його слова: «Уже зараз політика міської влади – яка інфраструктура є в місті, наскільки людям там зручно жити – набагато важливіше для їх жителів, ніж національна політика країн. Дослідження показали, що рівень щастя і можливості людини можуть сильніше відрізнятися в містах однієї середньостатистичної країни, ніж між різними країнами».
Звичайно, неповні півроку – надто малий термін, щоб сказати, чи змінилася ситуація в коледжах і технікумах, в який бік і наскільки. Але питання не в поспішній оцінці, а в тому чи бачать і усвідомлюють місцева влада цей свій новий ресурс?
Одна з глобальних проблем систем освіти полягає в тому, що сьогоднішній розвиток світу побудовано на технологічних проривах, і світ розвивається так стрімко, що вся звична система підготовки кадрів швидко виявляється системою вчорашнього дня. Це не тільки наша проблема, з нею зараз стикається весь світ. Якщо раніше десятиліттями діти і їхні батьки були сучасниками однієї технологічної епохи і могли навчатися за одним і тими ж підручниками і програмами, то тепер між двома наступними один за одним поколіннями лежить ціла технологічна прірва. І дітей, які легко орієнтуються в новітніх технологіях, вчити намагається технологічно відстале покоління батьків, із застарілими уявленнями про дійсність, за старими підручниками і програмами, багато з яких неактуальні в сьогоднішньому дні.
У західному світі цю проблему добре бачать і розуміють, саме звідси походить феномен фінської освітньої реформи, де дітей не так напихають інформацією, скільки вчать спільно жити в цьому світі і закладають сильні навички самоосвіти.
Децентралізація управління освітою дає шанс органам місцевого самоврядування без оглядки на Київ, на міністерство запустити власні реформи в цьому освітньому сегменті. Зробити коледжі успішними, за рахунок цього скоротити відтік молоді за кордон, а також отримати якісних фахівців в тих сферах, в яких потребує місто.
І коледжі в цій новій системі координат можуть дійсно знайти друге дихання. А зробивши їх успішними, місцева влада прямо вплине на якість інших ланок – шкільної і вишівської освіти.
Як мінімум, тому що саме коледжі, технікуми і ПТУ можуть стати справжнім передавальним механізмом між школою і вузами. Адже університети сьогодні скаржаться на те, що до них надходять безграмотні студенти. Саме в спеціалізованих технічних навчальних закладах школярі можуть «доучуватися» до рівня, необхідного вишам.
А як максимум – ефективні коледжі підштовхнуть шкільну та вузівську реформу, тому що наочно продемонструють, що тільки справжня автономія є запорукою успіху в освіті. Така реформа в середній ланці дуже скоро покаже, що вся ця бюрократична система з райвно, міськвно і облвно повністю себе зжила і є продуктом навіть не вчорашнього, а позавчорашнього дня.
Все це сьогодні в силах місцевої влади. І дії в цьому напрямку, безумовно, дадуть додаткові конкурентні переваги тим, хто швидше усвідомить ці нові можливості і більш відповідально підійде до їх реалізації.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени