Спочатку згадаємо так званий «рівень відтворення населення» — кількість дітей на одну жінку, необхідна для нульового приросту — який становить 2,1 (тобто трохи більше двох дітей на сім'ю). За такого показника чисельність населення в країні не змінюється.
Але в більшості країн світу цей показник суттєво нижчий. Тепер невелика (але не така вже проста) арифметика: рівень народжуваності, нижчий за 1,6, означає на 50% менше населення усього за три покоління. Це менш, ніж 100 років (ми умовно кажемо «за 100 років» для спрощення). Якщо ж народжуваність нижча за 1,2? Тоді ми говоримо про 80%-ве зниження населення за 100 років.
Подумайте про це.
Поточні показники народжуваності:
США: 1,60, Китай: 1,10, Японія: 1,16, Польща: 1,12, Іспанія: 1,12. Усі — нижче 1,2. Південна Корея: лише 0,75. Це потенційне 96%-ве скорочення населення. І це найбільш відома «катастрофічна історія» про народжуваність. Уже нині 1 із 3 жінок у Південній Кореї не має дітей. Взагалі, саме ця країна найвідоміший приклад катастрофи з народжуваністю і її постійно наводять, як приклад. Там уже є спеціальне Міністерство з цього питання, вони (як багата країна) витрачають дуже багато грошей — але нічого зробити не можуть. Про причини цієї проблеми в Південній Кореї написано тисячі статей — і ми якось окремо обговоримо.
Витрачають дуже багато грошей, але нічого зробити не можуть
Упродовж наступного століття можемо побачити приблизно такі скорочення (усі цифри не враховують імміграцію — очевидно):
США (-47%), Франція (-46%), Росія (-65%), Німеччина (-68%), Італія (-78%), Японія (-81%), Китай (-88%), Таїланд (-89%)
Туреччина, Велика Британія, Мексика та інші країни демонструють подібні тенденції.
Колись вважали, що екстремально низька народжуваність в Азії «обов'язково» стабілізується хоча б на рівні близько 1,1. Ні. Південна Корея (із населенням близько 50 мільйонів) уже опустилася до 0,68. Решта йдуть слідом.
Люди досі не до кінця усвідомлюють, що це означає для нашої цивілізації, індустріального суспільства та історичного прогресу — надто це маштабно, аби швидко осягнути.
І якщо вас цікавить ситуація з Україною — дозвольте зекономити час на пошуку. Згідно з останніми даними 1,22 народжень на одну жінку (станом на 2024 рік), населення України може скоротитися на 76% за найближчі 100 років.
Схоже, що наша цивілізація рухається до колапсу — можливо, це станеться ще до 2200 року.
З практичної точки зору чисельно майже неможливо виправити це за рахунок імміграції. Не можна «надолужити різницю», коли йдеться про 50%+ усього покоління. Особливо, якщо це Китай чи ЄС, де дефіцит становить сотні мільйонів. Хоча теоретично в невеликих країнах ситуацію можна врятувати імміграцією, якщо суспільство готове відкритися.
Отже, ось питання, яке ми маємо ставити собі: для кого ми відбудовуємо енергомережі? Для кого створюємо штучний інтелект? Для кого винаходимо нові вакцини, суперефективні ліки, класні ґаджети й усе інше? І багато інших важливих запитань.
Це цифри, які вказують на масове вимирання.
Коли суспільства старіють і населення зменшується, як ми готуватимемося до майбутнього? Що станеться з економіками, культурами і громадами, коли людей стає дедалі менше?
Також не слід забувати (це дуже важливо), що, окрім скорочення чисельності населення, відбувається значний зсув вікової структури в бік людей віком 60+. Це результат двох факторів:
1. Народжують менше.
2. Живуть довше.
І саме цей «зсув віку» веде до колапсу пенсійної системи (все менше працюючих людей утримують все більше пенсіонерів), колапсу освіти (немає кого вчити!), колапсу армії, колапсу системи охорони здоров’я (лікувати людей 60+ коштує значно дорожче, ніж молодь — а де брати кошти, якщо платників податків стає все менше?).
Коротше кажучи, усе дуже погано.
Ми повинні почати ставити складні запитання вже зараз. Багато провідних мислителів це роблять — мені подобається Ілон Маск, який відкрито говорить, що проблема народжуваності є проблемою № 1 для цивілізації.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV