Прочитав, як вчора у високому темпі і з великими порушеннями ухвалювали закони. Судячи з багатьох інтерв'ю, у зелених депутатів з’явилася нова мантра: «Це порушення, але народу потрібно швидко».
Хочу нагадати, що «швидко — це повільно, але безперервно». Поспіх приводить до ефекту «скаженого принтера», коли суть законів розуміє тільки Портнов, який їх штампує. А під керівництвом цього «політика» часів Януковича ще в 2012 році розробили Кримінальний кодекс, за яким практично неможливо посадити чиновників.
Тож велика ймовірність того, що зараз у каламутній воді рибку буде ловити тріада Портнов-Коломойський-Путін. Це найбільша небезпека, реалії якої мало хто розуміє.
А ось про те, як закінчували «порушники закону», є характерний уривок з інтерв'ю з автором книги «Постдемократія» Коліном Краучем.
«У Латинській Америці були приклади, де ці рухи врешті-решт стали стверджувати, що вони мають в інтересах народу порушити верховенство права. У підсумку маленька група осіб підминала під себе всю владу і корумпувалася. У всіх таких рухах настає момент, коли їм потрібно припинити руйнувати і все-таки визнати, що система потребує деяких правил, щоб підтримувати демократію.
Тривожний дзвінок лунає тоді, коли популістські лідери починають говорити: «Ми обрані народом, тому судді, Центральний банк і всі інші мають бути під нашим контролем». Демократію потрібно захищати від її власних лідерів. Інтереси цих лідерів не дорівнюють інтересам народу. Лідери хочуть влади — зокрема просто так, без будь-якої благої мети. І знаходять способи її отримати.
Популізм починається як демократичний імпульс, але є ризик, що під впливом своїх лідерів він стане антидемократичним. І праві, і ліві схильні до таких мутацій. Тому так, я вважаю, що в політиці потрібні ліберальні стримування.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашому телеграм-каналу Мнения НВ