Про фінансове становище країни
Я вклала велику частину життя в те, щоб допомогти Україні подолати фінансово катастрофічні 2014 і 2015 роки. Багато що було зроблено, щоб повернути економіку в правильний бік. Тому мені складно дивитися на те, що відбувається зараз. Я була дуже горда тим, як ми управляли Державним казначейством. Люди регулярно отримували пенсії. Вже до кінця 2015 року заборгованостей за пенсіями не було. Люди до цього звикли, а влітку нинішнього року почалися проблеми з виплатою пенсій. Це мене дуже засмучує.
Також мене засмучує боргова політика нинішнього уряду. Виявляється, у нього не було плану з обслуговування державного боргу. Але ж борг не виник за один день, це не якісь нові платежі — ми про них знали давно. В мою каденцію Мінфін провів реструктуризацію держборгу, яка дозволила країні вільно дихати до 2018-2019 років. Зараз платежі відновлюються. До бюджету треба було закласти гроші для цього. І зараз я дуже здивована тим, що всі незадоволені розміром боргових платежів.
Про співпрацю України з МВФ
Я дуже розчарована тим, як ми загальмували за програмою МВФ. Вона була досить складна, але вся система публічних фінансів вибудувана на її основі. Ми повинні були отримувати транші в обмін на реформи. Коли наш уряд підписував програму в 2015 році, то для страховки попросили всіх міністрів поставити під документом свої підписи. Щоб ніхто потім не сказав, що йому не подобається програма реформ.
Всім очевидно: Україна загальмувала на шляху змін
Реформи потрібні нам. МВФ може прекрасно себе почувати і без них. Це нормально — скоротити дефіцит бюджету. Це нормально — мати прозору податкову сферу. Це нормально — вичистити систему соціальних платежів, щоб їх отримували реально ті, кому потрібна бюджетна підтримка.
Є підстави вважати, що фонд запропонує Україні нову програму — Stand By. Ймовірно, за фінансовими обсягами вона буде меншого розміру. Відповідно, і вимог у неї теж менше, а термін програми — коротше. Думаю, міжнародні партнери будуть дивитися на вибори в наступному році і оцінювати, чи є у переможців цих виборів бажання продовжувати реформи.
Про глобальні політичні тенденції
Ситуація в світі виглядає досить загрозливо. Там, де існує незалежна преса, суспільство хоча б має достатньо інформації для того, щоб реалізовувати свій політичний вибір. Але в багатьох країнах влада вважає пресу своїм головним ворогом. Сподіваюся, у Вашингтоні ця атмосфера довго не протримається. Напруження в столиці США ретранслюється на весь світ.
Коли я приїхала в Україну на початку 1990-х, то вже тоді вірила, що середній клас — найважливіша частина суспільства. Ті ж американці дуже напружені нерівністю доходів, яку ще більше посилила податкова реформа Дональда Трампа. Справа не в тому, що не повинно бути багатих, так й бідність нікуди не дінеться. Справа в іншому: середній клас повинен бути більшим і сильнішим.
Коли уряд не готує суспільство до технологічних та економічних змін, а потім різко закриваються заводи і зростає безробіття, то виникають торгові війни й інші конфлікти. Люди починають шукати відповідь на питання: хто винен, хто їхній ворог? Ми в Україні теж пережили це в 1990-х, коли масово закривалися виробництва.
Про вибори в Україні
Я чекаю хороших результатів. Хочу, щоб була і політична воля для реформ, і компетентна команда, і ефективна парламентська коаліція. Ми чекаємо великих кроків від майбутнього уряду на зразок тих, які ми зробили в 2014–2015 роках. Тому що всім очевидно: Україна загальмувала на шляху змін. При цьому вже ж немає кризи, курс гривні стабілізувався, заспокоїлася інфляція, немає масового закриття банків. В цьому і парадокс: коли немає кризи, зникає політична воля проводити реформи. Це не тільки особливість України, в Пуерто-Ріко відбувається те ж саме.
Про завдання на майбутнє
Впевнена, що на 8–10% в сьогоднішньому світі рости практично неможливо, але більше ніж на 2–3% — завдання цілком посильне. Я багато років працювала в інвестиційному секторі і тоді ще зрозуміла: треба підвищити конкурентоспроможність українських товарів і сервісів. Для цього потрібна дерегуляція бізнесу, потрібна податкова реформа в частині адміністрування податків.
Податки в Україні не дуже високі, але є проблеми з їх підрахунком і збиранням. Важливою є фіскальна децентралізація, щоб регіони могли самостійно розв'язувати свої проблеми. І бізнес, і інвестори дивляться на децентралізацію дуже позитивно. Необхідно вкладати інвестиції в освіту. Потрібно, щоб кожна дитина мала доступ до інтернету. Це привчить її до життя в світі, де технології стрімко розвиваються.
Не забуваймо і про судову реформу. Для інвесторів вона за пріоритетністю йде відразу після податкової та митної систем. Україні потрібна міжнародна підтримка, а для цього треба постаратися обійтися без пауз у процесі реформ. Очевидно, потрібно закінчити війну, але це не повністю в наших силах.
Інтерв'ю записано в рамках авторської програми Павла Шеремети Економічний прорив в ефірі Радіо НВ