Нам і не снилося

Естонія роботизувала всю діяльність державних органів. Всі послуги переведені в електронний формат. Цей крок дозволив заощадити витрати скарбниці і створив сучасну галузь, яка приносить країні мільярдні прибутки

 

Катерина Шаповал

 

 

Під час останніх виборів у парламент Естонії в 2015 році громадянка цієї країни Яніка Мерило перебувала далеко від батьківщини. Тоді, працюючи в Україні радником львівського міського голови Андрія Садового, вона не могла повернутися в Таллінн, щоб опустити виборчий бюлетень в урну. Свій громадянський обов'язок Мерило виконала за допомогою мобільного телефону, двічі увівши спеціальні коди, що дозволили підтвердити особу виборця. Операція зайняла близько трьох хвилин. “Для голосування через інтернет дають сім днів до дати виборів,— розповідає Мерило.— Якщо за цей тиждень ти не встиг віддати свій голос, то можеш прийти на звичайну дільницю".

Технологія голосування через інтернет, у тому числі і за допомогою мобільного додатку, стала вершиною політики, що проводиться владою e-держави — такої країни, в якій всі послуги можна отримати через інтернет.

Результат вражає. В Естонії особиста присутність громадянина в державних органах необхідна тільки в трьох випадках: щоб одружитися, розлучитися або продати нерухомість. Все інше, починаючи з будь-якої довідки і закінчуючи податками і реєстрацією підприємств, у цій просунутої країні можна швидко і легко зробити через мережу. Завдяки тільки відмові від паперових носіїв документів і використання цифрового підпису країна економить 2% ВВП (близько €500 млн), стверджує Анна Піпераль, керуюча директор шоу-руму е-Естонія. В людино-годинах економія становить 1 тиждень на кожного жителя 1,3‑мільйонної країни.

Крім того, маленька Естонія змогла працевлаштувати майже 19 тис. осіб у 3,2 тис. компаній IT-сектора. Частка ІТ-продукції в експорті становить 14,2% ($2,5 млрд).

15 лютого колишній прем'єр-міністр Естонії Тааві Рийвас написав у Твіттері: “Подав декларацію про доходи за 2016 рік. За допомогою свого iPhone за дві хвилини під час сніданку". Естонцю, щоб втілити мрію будь-кого, хто стикався з податковими органами в Україні, крім смартфона, знадобилася лише одна річ — мобільна ID-картка громадянина. Іншими словами, мобільне посвідчення особи, яке "вшито" в сім-картку телефону.

Ця технологія стала продовженням впровадження ID-карти — пластикового паспорта, який в Естонії видають з 2002 року. І тепер у більш ніж 94% естонців є така карта. А мобільний ID є зараз у кожного п'ятого резидента. Причому, крім посвідчення особи, естонський пластик багатоцільовий. Він може бути і правами, і інструментом підтвердження в інтернет-банку, авторизацією при оплаті за комунальні послуги, а також ключем для купівлі електронних квитків на транспорт.

Але найголовніше, що ця маленька пластикова картка — провідник у світ більше 3.300 послуг, що надаються державою. Наприклад, в систему е-школа, в якій учні дізнаються розклад уроків та домашні завдання, а вчителі ставлять оцінки і викликають батьків на килим. За допомогою картки можна оформити декретну допомогу, заплатити податки, записати дитину в дитячий сад, стати на біржу праці і так далі.

Основа цієї електронної легкості — загальні для всіх державних органів бази даних, які ще в кінці 1990‑х перевели в електронний вигляд. А вже переводити послуги в електронну форму в Естонії почали з 2000‑го. Тоді в країні запрацювала система e-tax, яка дозволила заповнювати податкові декларації онлайн, а також система оплати паркування з телефону m-parking. Успішний запуск цих сервісів дозволив уряду країни йти далі і вже в 2001 році представити електронний реєстр громадян, але найголовніше — протокол обміну баз даних X-Road.

Протокол виявився настільки зручним, що його почали придбавати комерційні компанії. Наприклад, його використовують дві компанії телеком-оператора TeliaSonera. Фінляндія вже переводить на X-Road всі свої е-держпослуги. І хоча коди передали безкоштовно, на інсталяції заробили приватні естонські компанії. Крім Фінляндії, систему для своїх е-сервісів використовують й інші країни ЄС.

До речі, X-Road розробляли місцеві айтішники. У країни не було дурних грошей на дорогі продукти світових гігантів. В результаті естонські розробники настільки зміцніли, що четверо з них — Ахті Хейнла, Яан Таллінн, Тойво Аннус і Прійт Казесалу — у 2003 році зуміли написати всесвітньо відомий сервіс IP-телефонії Skype.

Тут ви можете підключити ваш ноутбук до інтернету навіть у глибокому лісі
Тоомас Хендрік Ільвес,
колишній президент Естонії

“Skype являє собою модель для нашої країни,— розповідає Тоомас Хендрік Ільвес, президент Естонії (2006-2016 роки).— Невелика кількість людей зібралася разом, придумала і впровадила в життя дійсно блискучу ідею, яка стає відомою в усьому світі".

У 2005 році eBay за $2,6 млрд викупила у власників сервіс Skype, а в 2011‑му Microsoft заплатила за проект $8,5 млрд. Для порівняння, в тому ж 2005‑му Україна продала найбільший актив країни — гірничо-металургійний комбінат Криворіжсталь з його шахтами, коксохімічними виробництвами та іншим за $4,8 млрд. Продаж Skype благотворно вплинув на розвиток IT в Естонії. Робота в IT і створення свого проекту стали великою естонською мрією.

“У нас не було ні нафти, ні газу, ні золота, ні атомної енергії,— згадує з посмішкою Анна Піпераль.— Тому для того, щоб мати можливість надавати послуги населенню, треба було робити це в електронному вигляді". Показуючи слайд, на якому написано Інтернет — соціальне право, вона розповідає, що в країні був план А, але не було плану Б, тому уряду і суспільству просто нічого не залишалося, крім як розвивати IT.

Першим кроком став Стрибок тигра. Саме так називалася програма з оснащення всіх шкіл комп'ютерами з доступом до інтернету і прокладка IT-інфраструктури по всій країні. Крім того, в рамках цієї програми естонських громадян безкоштовно вчили користуватися комп'ютером та інтернетом. А місцева влада встановлювала безкоштовні точки доступу Wi-Fi, причому не тільки в муніципальних або бюджетних організаціях, але і в барах, кафе і магазинах.

І зовсім вже піком турботи про громадян стала програма стимуляції здешевлення послуг інтернету для естонців. На неї країна витратила €1,3 млн, проклавши сучасну високошвидкісну інфраструктуру навіть у найвіддаленіших хуторах. Наприклад, на островах, де живе в найкращому разі 3-4 людини. Це все, висловлюючись канцелярською мовою, заклало основи загальної комп'ютерної грамотності.

“У нас є причина пишатися рівнем комунікаційних технологій в Естонії,— каже Тоомас Хендрік Ільвес.— Тут ви можете підключити ваш ноутбук до інтернету навіть у глибокому лісі". До речі, ліс в Естонії покриває 50% країни. Але високі технології проникли навіть в ці дрімучі домівки білок, борсуків, їжаків, оленів.

Втім, оленям цього не зрозуміти. Інша справа — люди. Естонський програміст Дмитро Карасьов каже, що в місцеву IT-сферу зараз перетікають сили з різних куточків планети. Його колеги зіставили свої високі доходи зі своїми не дуже‑то й малими витратами і прийняли рішення, що з такою різницею їм в Естонії буде досить комфортно жити, а головне — продуктивно працювати на перспективу. "Може, тому наша країна така технологічно розвинена",— зазначає Карасьов.

На електронні сервіси естонці витрачають близько €50 млн на рік. У той час як фіни на аналогічні системи витрачають до €2 млрд, тобто в 40 разів більше, а британці — €20 млрд, а це вже в 400 разів більше за естонців.

Досягати абсолютних результатів з мінімальними витратами — це мистецтво, яке вимагає не стільки жертв, скільки відмінних виконавців.