Текст записаний в рамках виступу Френсіса Фукуями під час лекції НВ "Діалоги про майбутнє"
Останнім часом я часто приїжджаю в Україну. Все почалося у вересні 2013 року, перед Революцією гідності. Потім я став їздити ще частіше. Після революційних подій мені здалося, що Україна отримала шанс стати серйозною ліберальною демократією. Ще один – за менш ніж 10 років.
Ця дуже рідкісна можливість була втрачена за часів Помаранчевої революції. І як на мене, це сталося, оскільки демократичні сили приділяли мало часу реальній управлінській роботі. Мало позбутися корумпованих авторитарних лідерів, потрібно встановлювати демократичні органи влади. Люди хочуть демократії, а тому очікують від влади відповідальності, хочуть, щоб влада була прозорою і підзвітною народу.
Люди – найцінніший ресурс України. Коли я працював з УКУ, ми намагалися навчати молодих лідерів, розвиваючи їхню мережу по всій країні. Ми також запросили трьох українських активістів на літню програму в Стенфордський університет. Тепер шукаємо наступних трьох. Тільки перебуваючи ззовні, людина може зрозуміти, що розвиток демократії повинен базуватися на людському капіталі.
Одна з тих речей, яких бракує Україні – це сучасна держава
Якість управління пов'язана з якістю людей, які в цій системі працюють. Чи є у них відповідна підготовка і практичні знання? Ні, але головне мати відповідні цінності. Саме це ми намагаємося розвивати в Стенфорді.
Лідерство – не питання однієї людини, яка буде вести за собою все суспільство. Потрібно формувати суспільство однодумців. Координувати свої дії і реалізувати довгострокові зміни в кращу сторону.
Одна з тих речей, яких бракує Україні – це сучасна держава. Тобто не політизована бюрократія, а служба, де працювали б прекрасні технарі і держслужбовці, морально готові представляти громадські, а не особисті інтереси.
Це і є сучасна демократія – така, як у Великобританії, Данії, Японії або Південній Кореї. Ці країни успішні, оскільки на держслужбі у них об'єктивні, багатосторонні і дуже професійні люди. Україна все ще має потребу в цьому.
І ці країни досягли результату не просто завдяки створенню вишів, а завдяки навчанню людей для держуправління, об'єднавши реформу державного управління з реформою вищої освіти.
Так сталося в Оксфорді та Кембриджі в 50-х. Тоді ж заснували Лондонську школу економіки і інші важливі центри. Країна повинна інвестувати в освітні установи з конкретною метою – створити потенціал для дійсно сучасного уряду. Потрібно мати еліту і в бюрократії, не тільки в бізнесі.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени