Знахідки століття

Індіана Джонс давно пішов на спочинок. Але чудеса, приховані в землі, як і раніше, забезпечують роботою цілу армію археологів по всьому світу. НВ представляє п'ять найважливіших археологічних відкриттів останнього часу

Олексій Бондарєв

Легендарний кіногерой Індіана Джонс не розмінювався на дрібниці. Його цікавили винятково артефакти, які давали шанс дізнатися більше про дійсне походження людства або навіть змінити його долю. Наприклад, Ковчег Заповіту (ящик із заповідями, вибитими на кам'яних плитах), який перетворився на потужну зброю в історії, або чаша Ісуса Христа — Священний Грааль, що дарує, згідно з загальноприйнятим уявленням, безсмертя.

Безумовно, кінофантастика має право на безмежну фантазію. Однак тим, хто вважає, що реальні археологи займаються виключно нудними дрібницями, які зовсім не зацікавили б кіношного Індіана Джонса, настав час змінити свої погляди.

Тільки за останні рік-півтора археологи зробили кілька відкриттів, які зробили б честь і кіношному героєві Гаррісона Форда. Наприклад, виявили найскладнішу у світі піраміду (ні, не в Єгипті). А також розшифрували послання від стародавніх людей про комету, що погубила мамонтів. Зрештою, розкрили гробницю, яка могла належати Ісусові.

НВ пропонує своїм читачам огляд найважливіших відкриттів останнього часу в галузі археології.

Історія Землі нерозривно пов'язана з апокаліптичними гостями з космосу. Ні, археологи допоки так і не знайшли відчутних доказів того, що інопланетяни відвідували Землю в минулому.

Але Земля в минулому не раз стикалася з кометами і метеоритами, які провокували кліматичні катастрофи, що на багато тисячоліть змінювали земний клімат.

Одна з таких подій, що мала епохальне значення для розвитку людства, донедавна залишалася лише гіпотезою. Деякі вчені припускали, що причиною так званого Пізнього дріаса (останнього етапу Льодовикового періоду, що відноситься до XI ст. до н. е. і згубив мамонтів) став якийсь космічний об'єкт. Хоча донедавна жодних доказів цієї теорії не було.

А в квітні поточного року такий доказ було отримано завдяки роботі шотландських археологів з Університету Единбурга на розкопках у храмовому комплексі Гебеклі-Тепе на південному сході Туреччини.

Їм вдалося розшифрувати символи на підвалинах кам'яної статуї стерв'ятника, яка датується приблизно 10.950 роком до н. е. Статую виявили кілька років тому, але особливої уваги символам на ній не приділяли. На перший погляд вони були схожі на малюнки якихось фантастичних тварин.

Однак групі археологів під керівництвом Мартіна Светмена вдалося довести, що ці малюнки насправді відображають велику комету, яка наближається до Землі. Порівнявши малюнки з картами зоряного неба, яке можна було бачити з цієї точки Землі в період, коли створювалася статуя, вчені побачили чіткі збіги.

Светмен стверджує, що у храмовому комплексі Гебеклі-Тепе, найдавнішому з нині відомих (він приблизно на 6 тис. років старший за Стоунхендж) перебувала, крім іншого, і обсерваторія. Те, що раніше вважали зображенням фантастичних тварин, насправді — сузір'я.

Комп'ютерна симуляція дозволила Светмену дійти висновку, що стародавні астрономи досить точно зобразили зоряне небо і комету, яка наближалася до Землі.

Таким чином, вчені дійшли висновку, що малюнок доводить теорію про зіткнення Землі з кометою. Внаслідок цієї катастрофи на Землі приблизно на 1.000–1.300 років настав останній етап зледеніння, відомий як Пізній дріас.

Ці кліматичні зміни зіграли вирішальну роль у становленні людини як домінуючого біологічного виду на Землі. По-перше, тому що в цей період зникли мамонти. По-друге, тому що внаслідок змін у кліматі збиральництво поступово поступилося місцем землеробству, а люди для виживання стали об'єднуватися у великі племена. Саме в цей період стало зароджуватися суспільство людей, яке можна вважати початком цивілізації.

"Тепер можна точно стверджувати, що причиною Пізнього дріасу стала комета",— підбівває підсумок своєї роботи Светмен.

Археологи працюють не тільки з давніми рукописами, а їхнім основним інструментом не завжди є лопата.

Восени минулого року зробити велике відкриття в Мексиці археологам допомогла набагато досконаліша технологія. Вивчаючи велику піраміду Ель-Кастільо в Чичен-Іце, яка, згідно з популярною гіпотезою, містить усередині іншу, давнішу піраміду, вчені використовували метод електричного опору.

Крізь кам'яну структуру піраміди пропустили електричний струм. Заміри опору дозволили виявити порожнечі та структурні елементи ще двох конструкцій всередині піраміди, розташованих одна в іншій — приблизно як у класичних матрьошках.

"Ми можемо впевнено стверджувати, що всередині Ель-Кастільо є ще дві піраміди",— підсумовує один з авторів дослідження, мексиканський геофізик Рене Чавез. Таким чином підтвердилася не тільки теорія, що існувала з 1930‑х років, про другу піраміду всередині Ель-Кастільо, але й була знайдена третя піраміда.

Зовнішня піраміда була побудована приблизно між 950‑м і 1.000 роком н. е. Вона приховує під собою піраміду, споруджену між приблизно 850‑м і 900 роком н. е. А та своєю чергою побудована над пірамідою, яка була споруджена набагато раніше — між 600‑м та 800 роком н. е.

Ель-Кастільо — легендарна і, мабуть, найзнаменитіша піраміда в Мексиці. На кожній з її чотирьох сторін розташовані сходи з 91 сходинкою.

За словами Деніз Арго, археолога з Мексиканського інституту антропології та історії, унікальність Ель-Кастільо в тому, що зовні піраміда є ніби суміш культури майя і народів Центральної Мексики. При цьому приховані всередині піраміди "повністю належать культурі майя", вважає Арго.

Вивчення внутрішніх пірамід дозволить більше дізнатися про культуру стародавнього народу майя, підсумовує Арго.

У 2016 році почалися розкопки потенційно однієї з найбільш значущих християнських святинь — гробниці Ісуса. Старт робіт став результатом майже 60 років політичних переговорів між грецькою православною, вірменською православною та римською католицькою церквами, які спільно контролюють діяльність Храму Гробу Господнього в Єрусалимі. Саме на його території розташована гробниця Ісуса.

Десятиліття політичних суперечок про те, чи потрібно відкривати гробницю, тьмяніють на тлі більш ніж півтори тисячі років пошуків святині.

Місце, де був похований Ісус, стало об'єктом пошуків ще за часів античності. Вважається, що в IV столітті н. е. його пошуками спантеличилася Олена, мати римського імператора Костянтина, який зробив християнство офіційною релігією Римської імперії.

Олена особисто прибула в Єрусалим для того, щоб очолити пошуки гробниці Ісуса. Після масштабних розкопок була знайдена гробниця, а також три хрести і залізні цвяхи. Для того щоб визначити, на якому з хрестів помер Ісус, римляни, за легендою, провели експеримент. Вони підносили кожен з хрестів по черзі до трупа, і один з хрестів повернув померлого до життя. Так римляни впізнали хрест Ісуса Христа.

Над гробницею на той момент був розташований язичницький храм. Олена наказала знищити його та звести замість нього християнську усипальницю.

Згідно з деякими історичними джерелами, усипальниця була зруйнована під час однієї з незліченних воєн в Середні століття. А в 1555 році від бойових дій частково постраждала і сама гробниця.

Тоді її спробували захистити за допомогою товстої мармурової кладки. Тільки завдяки цьому могила збереглася до наших днів.

Після того як церковна влада домовилася про те, що гробниця Ісуса має бути розкритою і піддана консервації з метою її збереження, міжнародна група археологів розкрила гробницю в 2016 році.

Вченим дали лише 60 годин на роботу всередині гробниці.

Всередині було виявлено кам'яне ложе з вапняку, що за описом відповідає тому, на яке, за легендою, було покладено тіло Христа після розп'яття.

“Я вражений, у мене навіть тремтять коліна,— розповів один з учасників дослідження Фредрік Хіберт.— Знахідка з великою ймовірністю підтверджує те, що Ісус був похований саме тут".

У травні 2016 року група казахських і російських археологів оголосила про виявлення у Казахстані кам'яної мегалітичної споруди, яка датується приблизно 500 р. н. е.

Це цілий архітектурний комплекс, що займає майже 120 га землі, на яких археологів чекають колосальні за масштабами розкопки, але навіть перші знахідки справляють величезне враження. Зокрема, було знайдено сідло зі сріблястим оздобленням, на якому вирізьблено зображення зброї і якихось міфічних створінь.

Археологи припускають, що казахський Стоунхендж був побудований ханами стародавніх племен, які здійснювали набіги на Європу і вступали в конфлікти з Римською імперією.

Історія знахідки сама по собі також додає історії гостроти. У 2010 році археолог-любитель шукав старожитності з допомогою металошукача на півострові Мангишлак на східному узбережжі Каспійського моря. Знайдені ним металеві артефакти вказували на те, що під пісками є якісь поховання.

Самоучка звернувся в Інститут археології, і його історією зацікавився казахський вчений Андрій Астаф'єв. Але пустеля, що заросла полином, є непростим місцем для масштабних розкопок. Знадобилося чотири роки, щоб домогтися від держави фінансування. Потім приблизно два роки пішло на те, щоб домогтися перших результатів.

Астаф'єв переконаний, що розкопки казахського Стоунхенджа можуть принести ще чимало відкриттів.

Гучною знахідкою відзначилися розкопки в ізраїльському містечку Хукок, яке згадується ще в Старому Заповіті, в книзі Ісуса Навина.

Тут раніше було зроблено безліч цікавих відкриттів. Але те, що група археологів, які працювали в рамках проекту National Geographic Society, однією з найбільших наукових організацій США, зробила у червні 2016 року, мабуть, здатне затьмарити багато з них.

Цього разу в руїнах стародавньої синагоги вдалося знайти мозаїку, що зображає історію Ноєвого ковчега. На мозаїці видно ковчег разом з тваринами, які йдуть парами. Серед них — леви, ведмеді і леопарди. Ще один вцілілий фрагмент мозаїки показує інший біблійний сюжет — розділення Червоного моря. Зокрема, зображені єгипетські воїни в оточенні перевернутих колісниць і гігантські риби, що поїдають деяких з них.

За словами керівника дослідження Джоді Магнесс, зображення історії про ковчег взагалі і сцени з переходом через море — велика рідкість для стародавніх синагог. За її словами, досі були знайдені лише два подібні зображення. Одне — в Сирії, але там сцена з морем не настільки яскрава і ефектна (наприклад, у ній немає риб). Друге — в синагозі в іншій частині Ізраїлю, але воно збереглося погано, і багато деталей неможливо розрізнити.

Стародавні мозаїки можуть слугувати вагомим аргументом на користь історичної достовірності тих чи інших подій, вважають вчені. Так, скажімо, у цій же синагозі вдалося раніше знайти мозаїку, що зображає зустріч двох знаних чоловіків. На думку археологів, це — зображення історичної зустрічі між Олександром Македонським і іудейським жерцем, яку багато істориків вважали легендою.