Декілька днів потому мене запросили на дуже цікаву дискусію, яку Нафтогаз організував з міжнародними партнерами на тему: «Нафтогаз — що далі?».
Я особисто глибоко переконаний, що стратегія Нафтогазу та його подальший розвиток мають велике значення для України. Для цього є багато різних причин. Якщо поглянути у минуле, то команда Нафтогазу допомогла нам повірити у те, що:
1. По-перше, незалежність України можна виборювати не лише на полі бою, а також і в офісах компаній — треба просто робити правильні речі в державних інституціях та компаніях. Її також можна виборювати у суді, як це зробив Нафтогаз у Стокгольмі. В результаті ці дії не лише забезпечують політичну незалежність країни, а й істотно впливають на економічну незалежність та допомагають зміцнити державні фінанси.
2. По-друге, Нафтогаз довів, що зміни можливі. Виявилось, що державна компанія, яка була величезною, дестабілізуючою макроекономічною дірою в державному бюджеті до 2014 року, завдяки правильному управлінню може стати одним з основних джерел надходжень до державного бюджету. Анбандлінг Нафтогазу — ще один доказ того, що зміни можливі, навіть якщо шансів на успіх мало, ризики високі, а вас оточують вороги. Тож, Нафтогаз є прикладом, що інші державні компанії теж можуть зробити щось подібне — вони можуть змінитися. Ці зміни наближають нас, Україну, до Європи набагато краще за численні політичні гасла.
3. По-третє, так само як НБУ та Прозоро — інші два приклади, які найчастіше згадуються у зарубіжних ЗМІ в контексті позитивних змін України останніх років, — Нафтогаз показав, що інституції таки мають значення. Адже ефективність та успішність компанії залежать не стільки від однієї, навіть самої кмітливої, особи, скільки від взаємозв'язків та взаємозалежностей політик, процедур та корпоративного управління.
4. Так, Нафтогаз теж продемонстрував, що корпоративне управління справді важливе. Професійна наглядова рада, яка складається з кращих світових експертів, спроможна відібрати та захистити від політичного втручання фахових професійних керівників. На мій погляд, саме система якісного корпоративного управління стала одним з важливих чинників, які допомогли Нафтогазу досягати успіху протягом останніх шести років.
5. І останнє, але не менш важливе, виявляється, в Україні можна подолати корупцію, особливо якщо підійти до цього серйозно. Досвід останніх років це підтверджує. Корупція — не міфічний левіафан, а поєднання інституційної бази, людей, управління, політик та процедур. Слабка інституція або державна компанія зі слабким корпоративним управлінням, слабким та залежним менеджментом і слабкими політиками — ідеальне місце для корупції. Натомість у сильній компанії з професійним менеджментом та налагодженою системою внутрішнього контролю корупція значно знижується та відмирає - там просто немає для неї місця на системному рівні.
Але один відомий політичний лідер минулого казав, що не можна побудувати комунізм в окремо взятій країні. Так само не можна побудувати капіталізм в окремо взятій державній компанії чи державній інституції України. Я говорив про це, коли працював у НБУ в 2014—2016 роках. Саме тому я витрачав тоді багато свого часу, намагаючись налаштувати інші державні інституції до швидкості змін в НБУ.
І саме тому я глибоко переконаний, що Нафтогаз зараз має не просто зосередитися на власному розвитку та стратегії, а мислити набагато ширше. Нафтогаз повинен діяти як взірець для інших. Я бачу як мінімум 5 основних напрямів, де це можна робити, навіть якщо на перший погляд це може здатися занадто амбіційним для окремо взятої компанії:
1. Перше, конкуренція. Україна відома своїми монополіями та низькою конкуренцією. Нафтогаз також певний час був монополією. Більш того, він був створений як монополія. Але згодом він потроху почав відкриватися для конкуренції на корпоративному ринку, а незабаром це має відбутися і на ринку домогосподарств. Говорячи про сьогодення, я вважаю, що Нафтогазу варто поглибити та прискорити цей процес — у період падіння цін на внутрішньому газовому ринку конкуренція стає ще актуальнішою. Нафтогаз має поринути в конкуренцію, прагнути конкуренції, у тому числі з іноземними гравцями. Тому що конкуренція не лише дає переваги споживачам, а й стає величезним стимулом та поштовхом для внутрішньої трансформації компанії. А менеджмент Нафтогазу каже, що рішуче налаштований на радикальне внутрішнє перетворення. Тож — вперед до конкуренції!!
2. Друге, енергоефективність. Здавалося б, що для такої компанії як Нафтогаз було б природним прагнути зростання попиту на її основні продукти. Але з точки зору країни, бюджету та платіжного балансу, а також враховуючи те, що ми залишаємося країною, яка імпортує значну частину газу, Нафтогаз має стати головним адептом скорочення енергоспоживання в країні. Так, збільшення дивідендів від Нафтогазу до державного бюджету є важливим, але я вважаю, що компанія масштабу Нафтогазу має мислити категоріями країни, а нам, як країні, треба зменшувати енергоспоживання, бо це дозволить нам краще оберігати свою незалежність.
3. Але це також важливо і з точки зору сталого розвитку. Екологічний захист — річ дорога, але подолання наслідків кліматичних змін у віддаленій перспективі коштуватиме державі та бюджету ще дорожче. Тому Нафтогаз повинен активно просувати ідею відповідності цілям сталого розвитку та актуалізувати тему зеленої енергетики як в українському суспільстві, так і на рівні визначення пріоритетів політики. Це важливо також для реалізації стратегії Нафтогазу для виходу на IPO — зараз компанії, які не роблять свій внесок у глобальну боротьбу з кліматичними змінами, інвесторів не цікавлять.
4. Корпоративне управління. Вірю в сильне управління та сильні інституції, які допомагають трансформувати політику уряду в професійні корпоративні дії. Але знов таки — Нафтогаз не може бути єдиною компанією або однією з декількох компаній з належним корпоративним управлінням. Нафтогаз як взірець має стати рушієм подальшого покращення корпоративного управління в Україні, особливо зараз, коли незалежність опинилася під ударом, у тому числі з точку зору обмеження рівня оплати в державних корпораціях та інституціях. Висловлюючись образно, Нафтогаз має вийти на «барикади» для того, щоб не лише захистити реформу корпоративного управління, а також поглибити і розвинути її в усій країні. Приклади Нафтогазу, Укрпошти і ще кількох компаній свідчать, що якісне корпоративне управління дуже вигідно для державного бюджету та державних фінансів та напроти дуже дратує олігархів та корупціонерів, які десятиріччями паразитували на державних фінансах.
5. І наостанок, я глибоко переконаний, що в останні роки багато зроблено на газовому ринку, але ще багато реформ треба зробити на ринках вугілля, зеленої, атомної та електричної енергії тощо. Ми повинні підходити до обговорення енергетичної політики комплексно і всебічно. І тут лідерство Нафтогазу також буде вирішальним.
Я знаю, що ці 5 елементів: підхід до енергетики як до єдиного цілого, відкритість для конкуренції, прагнення до енергоефективності, відстоювання ідей сталого розвитку та просування реформи корпоративного управління — здається, знаходяться поза компетенцією Нафтогазу як окремої компанії, але я глибоко переконаний, що вони мають доповнювати ті цілі, які вже є в стратегії Нафтогазу. Саме це і є відповіддю для Нафтогазу на питання «Що далі?».
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ