Ну, і ось тепер, коли увесь генпрокурорський генплан постав в обеззброюючій простоті та інтелектуальній невибагливості питань стає лише більше, і питання серйозніші.
Отже, задум зрозумілий – дати пас Трампу, що проти нього існувала змова демократів і негідників в українській владі. При цьому негідники в українській владі і далі діють при підтримці своїх покровителів-демократів на чолі з послом США в Україні Марі Йованович.
Очевидно, згідно з цим задумом, скандал і звинувачення американського посла мають послабити позиції "американських протеже" в українській політиці. Від директора НАБУ до антикорупційних активістів.
Посла США, за цим задумом, не шкода, бо цього року її і так замінять, а отже можна буде через зграю придворних аналітиків ще й тезу покрутити, що "ми прибрали американського посла".
Задум, мені здається, базується на хибному уявленні про те, що президент вирішує все. І у нас, і у них. Мовляв, якщо ми сподобаємось Трампу, то Держдеп нікуди не подінеться – полюбить нас.
Черговий безславний акт мишачої тяганини на тлі тотальної недовіри до влади лише посилить цю недовіру. Тому що виникають дуже серйозні питання:
– Чому цей задум реалізується в час, коли в США з’явились перші судові вироки і ув’язнення у справі про втручання Росії у вибори?
– Чи випадково така активність генпрокурора України напередодні оприлюднення звіту незалежного прокурора Мюллера про результати розслідування втручання Росії у вибори в США і зв’язки Трампа з Росіянами?
– Які інтереси у генпрокурора допомогти Трампу вийти з цієї ситуації?
– Чому генеральний прокурор України ігнорує той факт, що вирок Манафорту фактично підтвердив його незаконні доходи в Україні? Натомість увага переключається на дуже сумнівну в судовій перспективі справу "втручання з боку України у вибори в США".
– На яку країну працює генпрокурор Луценко?
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения
Нового Времени