Цей вечір ми повинні були провести в неспішній бесіді про політику, ситуацію в Європі та Україні, загрозу демократії і правам людини, а також розмовах про книги, проекти, університет і просто про життя. Теми здавалися вічними, розмова обіцяла бути цікавою і надихаючою - вихор думок та планів. Але сьогодні вранці все раптово почало руйнуватись - Леонідас Донскіс помер у вільнюському аеропорту, по дорозі до якогось нового місця призначення.
Йому було всього 54 роки. Пишу це і не вірю, що його вже немає. Леонідас був сповнений енергії. Стиль життя цієї людини разюче схожий з моїм: постійно в дорозі, постійно десь в Європі чи за її межами, постійно зайнятий проектами, пов'язаними з жахами минулого і спробами домогтися кращого, справді європейського майбутнього. Наші квартири в Каунасі знаходяться в сотні метрів один від одного, проте через напружені графіки зустрітися завжди було складно. Проте, ми знаходили можливість поговорити про всі ті важливі питання, якими були постійно зайняті.
Саме Леонідас шість років тому переконав мене перейти в Каунаський Університет Вітовта Великого, де він був головним двигуном інновацій, модернізації та спроб позбутися від останніх пережитків радянського минулого. Він по-справжньому вірив в гуманітарні науки, був лібералом в кращому розумінні цього слова, європейцем в душі і серці. Він переконав мене приєднатися до наукового світу, хоч і розумів, наскільки для мене важливий активізм. Він підтримував всі мої проекти в сфері прав людини та психологічного здоров'я настільки, наскільки це було можливо.
Він був письменником, мислителем, істориком, журналістом, дипломатом і політиком
Він був філософом за освітою, але цим його особистість не обмежувалася. Він був письменником, мислителем, істориком, журналістом, дипломатом і політиком, хоча після чотирьох років роботи в Європарламенті запевняв мене, що в політику більше не повернеться. Донскіс завжди виділявся в литовських наукових колах, володіючи таким рівнем знань, якого навряд чи кому-небудь з нас вдасться досягти. Його працездатність виходила далеко за рамки більшості людей: книга за книгою, статті, конференції. Неможливо було встежити за усім, що він робив.
Його раптовий відхід став приголомшливим ударом. Це невимовна втрата не тільки для його дружини і сім'ї, але і його колег, усіх тих, хто мав честь і величезне задоволення працювати з ним, надихатися ним, розділяти його плани на світле майбутнє науки.
Його відхід - велика втрата для країни, яку він любив і цінував, для Литви. Втрата для європейської ліберальної думки. Один з головних захисників свободи і демократії йде зі сцени саме зараз, коли над Європою згущуються чорні хмари, і з кожним днем посилюються праворадикальні, антидемократичні і антиліберальні сили. Пройде немало часу, перш ніж я усвідомлю, якої втрати ми зазнали.
Більше точок зору тут