На гребені брехні

Світ накриває хвилею цифрової дезінформації, яка перетворюється на серйозну загрозу. У боротьбу з фальшивками і пропагандою вступають IT, медагіганти та уряди деяких країн

Анна Павленко

У невеликому містечку Велес в центрі колишньої югославської республіки Македонія живуть 45 тис. осіб. В середньому кожен з них отримує не більше $5 тис. на рік. Зате в минулому році кільком десяткам місцевих підлітків вдалося заробити в десятки разів більше і за більш короткий час.

Юні підприємці запустили півтори сотні сайтів про американську політику, де публікували фальшиві сенсації для прихильників кандидата від Республіканської партії США Дональда Трампа. "Ніхто не зрівняється з прихильниками Трампа за рівнем залученості у соціальні мережі",— пояснює вибір тематики один з македонських ньюсмейкерів.

На умовах анонімності македонець ЗМІ зізнався, що за півроку отримав $60 тис. від інтернет-гіганта Google за кліки відвідувачів сайту по рекламним посиланням сервісу AdSense. Максимальну аудиторію веб-ресурсу забезпечили скандальні повідомлення про Гілларі Клінтон, її електронну пошту і проблеми зі здоров'ям.

Як з'ясували у своєму дослідженні аналітики американської медіакомпанії Buzzfeed, в останні три місяці президентської гонки в США підроблені політичні сенсації перевершили за своєю популярністю в соцмережах правдиві новини від New York Times, Washington Post і інших авторитетних медіа. Так, 20 топ-фейків набрали в сумі 8,7 млн відгуків та коментарів на Facebook, тоді як на двадцятку справжніх новинних повідомлень відреагували всього 7,4 млн користувачів соцмережі.

Ще одне дослідження, проведене в грудні 2016‑го американським Pew Research Center, підтвердило: двоє з трьох американців скаржаться на плутанину у фактах і подіях, яку викликають у них сфабриковані новини. При цьому практично половина опитаних визнають, що не завжди здатні відрізнити брехню від правди.

Про привабливість брехні в сучасному світі все частіше замислюються авторитетні і впливові сучасники. Ще в 2013 році Всесвітній економічний форум включив цифрову дезінформацію у число головних глобальних ризиків майбутнього разом з дефіцитом прісної води, системними фінансовими проблемами і зміною клімату.

Наступні кілька років резонанс навколо тем дезінформації та пропаганди наростав, забезпечивши поштовх до більшого розвитку викривальної журналістики і фактчекінгу — організованої перевірки фактів, новин і висловлювань політиків. Однак справжній вибух псевдоновинної активності прогримів в насиченому значущими політичними подіями 2016 році. І тепер аналітики впевнені, що в тому числі фейковим новинам Велика Британія зобов'язана результатами референдуму за її вихід з ЄС, а Сполучені Штати — тим, що їхнім президентом став Дональд Трамп.

“Офіційні новинні організації занадто довго визначалися з масштабом проблеми фальшивих новин,— вважає Джейн Елізабет, старший менеджер Програми відповідальної журналістики в незалежній освітньої організації American Press Institute.— Щоб привернути до неї увагу громадськості, потрібні такі політичні сюрпризи, як голосування за Brexit і результати президентських виборів у США".

Коли історія з македонськими сайтами отримала широкий розголос в американських ЗМІ, обурені користувачі зажадали від Google протидіяти схемам, на яких заробляють дезінформатори. У відповідь корпорація Alphabet, до якої відноситься суперпошуковик, почала відключати підозрілі веб-ресурси від сервісу AdSense.

Свою порцію критики за розповсюдження фальшивих новин під час американської передвиборчої кампанії отримали і соціальні мережі Твіттер і Фейсбук. У підсумку остання створила сервіс фільтрування фальшивих новин, який дозволяє користувачам відзначати підозрілі публікації, відправляти їх на перевірку незалежним експертам, а в разі виявлення дезінформації — маркувати як суперечливі.

З грудня минулого року антифейковий сервіс Фейсбук проходить пілотні випробування в США. На черзі — Німеччина і Франція, де у 2017 році відбудуться вибори. Пізніше керівництво компанії обіцяє назвати ще кілька країн, в яких запустить тестування.

Вибори в США продемонстрували силу цифрової дезінформації в геополітичній грі, вважають експерти. Хоча офіційна Москва відкинула звинувачення у втручанні в американську виборчу кампанію, кілька медіадосліджень в США підтвердили: тисячі російських мереж-ботів та сайтів, а також команди найнятих Кремлем користувачів-тролів створювали і поширювали неправдиві твіти, пости, звіти та відеоролики про американських політиків. Мішенню більшості з них була кандидат від демократів Гілларі Клінтон і її виборча кампанія.

Тепер проблемою фальшивих новин і хакерських атак перейнялися не лише суспільні, технологічні та медіакомпанії, але й уряди провідних країн світу. "Підроблені сайти, боти і тролі регенерують себе, формуючи [суспільну] думку за певними алгоритмами, і ми повинні навчитися протидіяти їм",— заявила у своєму виступі в Бундестазі канцлер Німеччини Ангела Меркель.

У той же час керівник німецької розвідки BND Бруно Каль публічно попередив: наступною метою кремлівських тролів і хакерів може стати Німеччина, де восени 2017‑го пройдуть федеральні вибори.

До того як на виборчі дільниці вирушать німці, вибрати нового президента належить жителям Франції. Щоб мінімізувати вплив фальшивих новин на процес, тут з початку лютого запущений проект CrossCheck. В його створенні взяли участь Google, Facebook і 17 провідних національних ЗМІ. Тепер, використовуючи інструменти соціальних мереж для відбору новин про вибори і оцінки їхнього вірусного потенціалу, французькі медіа будуть перевіряти і викривати дезінформацію на спеціально створеному сайті.

З початком гібридної війни з Росією дезінформація і пропаганда стали серйозною проблемою і для України. Причому останнім часом російські ЗМІ свідомо відмовилися від створення гучних історій в стилі "розп'ятого хлопчика" і видають багато дрібних фейків на задані теми, ділиться своїми спостереженнями Руслан Дейниченко, представник українського веб-ресурсу StopFake.org. За словами експерта, в числі таких тем — "регіони України вимагають федералізації", "українське керівництво — корупціонери і ідіоти" і "світ втомився від України і незабаром зніме антиросійські санкції".

Експерти звертають увагу на професіоналізм фейкової стратегії росіян, яка часто лише посилює і підкреслює існуючу проблему і тому сприймається однозначно — як правда.

З появою інтернету дезінформація отримала широкі можливості для розповсюдження. І в останні кілька років масив неправдивих новин почав зростати особливо активно під впливом двох чинників — політики і грошей, вважає Елізабет з American Press Institute.

До цих двох мотиваторів Еліот Хіггінс, британський журналіст та засновник сайту для взаємодії журналістів-розслідувачів Bellingcat, додає ще два: пристрасть і пропаганда. Пристрасне прагнення користувачів першими поділитися свіжими новинами допомагає фейковій інформації стрімко поширюватися в соцмережах. Такий мотиватор спрацював у випадку з американцями-прихильниками Трампа, які активно тиражували в мережі повідомлення юних македонських хакерів, зазначає Хіггінс.

Дію пропаганди журналіст ілюструє на прикладі відео, яке з'явилося в інтернеті незадовго до референдуму щодо Угоди про асоціацію між Україною та ЄС у Нідерландах. На відео нібито бійці батальйону Азов спалюють нідерландський прапор і погрожують королівству терактами.

"Відео виявилося підробкою, яку розтиражували сайти, пов'язані з російськими фабриками тролів",— розповідає НВ Хіггінс. І додає: датські сайти теж поширювали фальшиве відео, але вже з іншою метою — політичною.

На тлі посилення потоку псевдоновин посилюється і опір. На стороні борців за правду виступають як глобальні об'єднання — в тому числі Bellingcat і міжнародна мережа фактчекерів IFCN, так і локальні організації. У США, приміром, перевіркою висловлювань політиків займаються PolitiFact і FactCheck.org, а відомими руйнівниками неправдивих новин стала також медіакомпанія Buzzfeed. В Україні аналогічну роботу виконують організації StopFake.org, Factcheck.com.ua і VoxCheck.

Деякі сайти самі не займаються викриттям фальшивок, але допомагають журналістам та іншим користувачам знаходити спростування і відслідковувати поширення фейків в соцмережах. Такий сервіс для твітів під назвою Hoaxy створив разом зі своїми колегами з американського Індіанського університету експерт у сфері поширення інформації Джованні Лука Сіампалья. "Ми помітили, що людям цікаво виявляти джерела псевдоновин і найвпливовіших користувачів Твіттера, які їх поширюють",— говорить він НВ.

У деяких країнах громадські ініціативи по боротьбі з фейками працюють пліч-о-пліч з державними. Перші зосереджені на контролі чесності політиків і не приймають державного фінансування, щоб уникнути конфлікту інтересів. Тоді як другі можуть використовувати адміністративний ресурс для виявлення і спростування дезінформації в медіа.

Так, у Чехії детектором брехні для політиків протягом останніх п'яти років залишається інтернет-проект Demagog.cz. А на початку січня тут запрацював державний Центр по боротьбі з тероризмом і гібридними погрозами, створений урядом спеціально для викриття неправдивої інформації — в першу чергу про мігрантів.

Спекуляції на цю тему набули особливого поширення в розпал міграційної кризи в Європі: незважаючи на нечисленну ісламську громаду в Чехії і незначну кількість мігрантів, що оселилися тут, псевдоновинним ресурсам вдалося розігріти в суспільстві страх терористичної загрози, визнають чехи.

"Ми кожного дня стикаємося з неправдивими новинами, які потрібно аналізувати, і дуже добре, що цим займаються офіційні канали",— ділиться своєю думкою про новостворений центр менеджер Demagog.cz, політолог Зденек Ірса.

Протидіяти брехливим новинам на державному рівні намагаються і у Великій Британії, де цим опікується парламентський комітет культури, медіа та спорту. Його голова, депутат Деміан Коллінз, нещодавно наголосив: зростаючий феномен фальшивих новин являє собою загрозу демократії і підриває довіру до ЗМІ.

Головна зброя у війні з потоком фейкових новин — це технології і освіта, впевнена Джейн Елізабет з American Press Institute. Причому освіта виступає як знаряддям, так і метою такої боротьби, наголошує вона.

"Батьки, релігійні лідери, бібліотеки, музеї, громадські організації — всі вони свого роду педагоги, які повинні допомагати і навчати орієнтуватися в цьому складному цифровому світі",— вважає експерт.

Схожої думки дотримується і Ларрі Кіагоріс, професор маркетингу в Університеті Пейса в Нью-Йорку. "Ми маємо навчити людей більш критично ставитися до інформації, яку вони отримують",— упевнений експерт. За його спостереженнями, сучасна аудиторія практично не витрачає часу на аналіз самих новин та їхні джерела.

Так, з тисячі опитаних компанією Pew Research Center американців, чверть зізналися, що ділилися фальшивими новинами в соціальних мережах. І 14% з них вже тоді знали, що новини — неправдиві.

У такій ситуації перевірка новин, фактів і висловлювань допомагає протистояти фальшивкам в короткотерміновій перспективі, вважає Ірса з Demagog.cz. "Перевірка фактів — це реакція на те, що було сказано, робота з наслідками, а не першопричиною",— зазначає він. Тоді як навчання молоді технікам фактчекінгу та популяризація критичного мислення, на думку експерта, здатні раз і назавжди вирішити проблему дезінформації.