Бачить Бог, як не хочеться мені писати в ці дні щось, що втішило б его Дональда Трампа. Але наразі це неминуче. Виникає нова глобальна політична ера, в закріпленні якої Трамп та його адміністрація відіграють величезну роль. Аналітики різних мастей дають цій ері одне і те ж ім’я: «Можливо все». І мають для цього підстави.
Погляньте на світ і ви не лише побачите демократичну рецесію (кількість демократій, що облишають свої демократичні благі наміри та проводять фіктивні вибори, постійно зростає), а й щось значно більш гротескне: лідери захоплюють владу, вбиваючи та ув’язнюючи навіть найбільш м’яких критиків, і безсоромно формують коаліції з відкрито расистськими і нетерпимими партіями.
Ще більш важливо, що вони роблять це абсолютно безкарно – впевнені, що ніхто або не бачить цього, або що нікому не вдасться насправді їх відкликати.
Ось що трапляється, коли люди думають, що Америка не бачить, не переймається чи ще гірше – має президента, який власною персоною вимовив понад 9 тисяч побрехеньок і оманливих заяв, і чий моральний авторитет на нулі, щоб навчати інших. Коли мова заходить про те, щоб бути глобальним сторожовим псом, який намагається впроваджувати якісь базові норми пристойності, Америка під Трампом збирається на ланч – і багато людей це збагнули, тож можливо все.
«Це не просто ліберальна демократія відступає під тиском політиків-демагогів, які використовують проблеми глобалізації, зростання нерівності, економічну нестабільність, скорочення робочих місць, імміграцію і так далі, – говорить Ларрі Даймонд, автор далекоглядної нової книжки «Недобрі вітри: рятуючи демократію від російської люті, китайської амбіції та американського самовдоволення». – Йдеться про те, що авторитарні сили відчувають, що їм більше не треба платити якусь ціну за те, щоб правити так мерзенно, як їм хочеться».
Тож сьогодні «кожен вид режиму стає ще гіршим», додає Даймонд. «Ліберальні демократії стають усе більш нетолерантними. Неліберальні демократії обирають авторитарних лідерів на кшталт президента Дутерте у Філіппінах, які розчищають ряди суддів і ув’язнюють журналістів, які спромоглись їх критикувати. Авторитарні режими, які колись співіснували з кишеньковими опозиціями, більше не бачать потреби цим перейматись. У Камбоджі партія довгограючого диктатора Хун Сена нині контролює кожне місце в парламенті. І Китай зараз конструює першу по-справжньому орвелівську державу-спостерігача».
І все це робить рядки класичної пісні Коула Портера такими позачасовими:
Сьогодні світ зійшов з розуму,
І погано з товарами
І чорне нині біле
І день знову ніч
А той сьогодні вже джентльмен
І ти отримаєш свій цент
Колись мавши кілька замків
Все можливо
Просто подумай про той шок, який відчув
Про ті удари, яких зазнав
Про ті синці, які отримав
Від тих новин, які тобі подали
І той біль, який ти відчув
(Якщо мав якісь мізки)
…Бо Франклін знає – все можливо
Коли Америка, найбільш впливова в світі демократія, має безсоромного лідера, якого підтримує безхребетна партія, охоча сама зайнятись проституцією для Трампа, як би низько він не падав – і обоє вони під захистом у буквальному сенсі державної мережі без совісті, що називається Fox – то це перетворюється на ліцензію на полювання для лідерів звідусіль, аби ті переслідували своїх внутрішніх опонентів і переходили межу будь-яких прав людини, щоб залишатись при владі.
І ми говоримо про деяких близьких союзників. Минулого тижня міністр юстиції Ізраїлю рекомендував пред’явити прем’єр-міністру Бібі Нетаньягу обвинувачення у шахрайстві, хабарництві та зловживанні довірою в зв’язку з трьома різними випадками корупції. Це сталось після того, як Нетаньягу сформував політичний альянс з відкрито расистською, антиарабською партією.
Новий політичний союзник Нетаньягу, партія «Оцма Іегудит» (Єврейська сила), бере свій початок із забороненого руху Меіра Кухане «Ках», який просував анексію західного побережжя, видворення тамтешніх палестинців і переселення ізраїльських арабів у арабські країни. Лідерові «Оцми» Міхаелю Бен-Арі, з яким Бібі заключив альянс, у 2012 році було відмовлено у візі до США у зв’язку з причетністю до насильницької екстремістської групи.
Поміж лідерів «Оцми», як повідомляє Jewish Telegraphic Agency, є «колишній подільник Кахане Барух Марцел, житель Хеврона, який щороку збирає партію на могилі Баруха Гольдштейна, який у 1994 році вбив 29 палестинців у Печері патріархів».
І це люди, яких Нетаньягу хоче привести в свій уряд. Чом би й ні? Бібі знає, що як би низько він не тонув, Трамп завжди його підтримає.
Так, політику можна вважати брудною справою, але «є сакральні речі, де у політику не граються, де має бути межа», говорить філософ з Єврейського університету Моше Гальберталь. І формування альянсу з «расистською партією – одне з таких речей. Бо коли ти це робиш, то насправді ти наповнюєш їх, і даєш цим меседж про те, який тип висловлювань є дозволеним».
Ви можете думати, що «це просто засіб для ваших цілей», додає Гальберталь. «Та в результаті вони контролюватимуть вас, вони домінуватимуть у визначенні вашої ідентичності», а у випадку з Бібі «вони визначатимуть, ким є він, чим є Ізраїль, чим є Ізраїль в очах у світового єврейства і чим є Ізраїль в очах світу».
Наші вороги та противники також як ніколи гірші. Іран був глибоко причетний до етнічних чисток сунітів у Іраку та Сирії, у використанні отруйного газу сирійським режимом і руйнуванні ліванської демократії руками своїх проксі – бойовиків Хізбалли.
Та Ірану це зійшло з рук. Іранці знають, що американські активісти за права людини надто зосереджені на мерзенному вбивстві Саудівською Аравією журналіста Джамаля Хашкаджи та бомбардуваннях у Ємені, що нехтують негідною поведінкою Ірану. Тож усе можливо.
Китайський уряд відчуває себе достатньо вільним, щоб дозволити притягувати релігійні меншини, особливо китайських мусульман, до «таборів перевиховання», щоб ліквідувати «екстремізм». Але новини, що просочуються з цих таборів, свідчать про те, що вони мають «більше спільного з концтаборами. Тисячі охоронців, застосовуючи колючі палиці, сльозоточивий газ і електрошокери, приглядають за урядовими «студентами», яких утримують у будівлях, обнесених колючим дротом й інфрачервоними камерами», повідомляє Vox, цитуючи недавній матеріал Agence France-Presse.
Союзники президента Єгипту, Абделя Фаттаха аль-Сісі, впевнено почувають себе на шляху до поправок до єгипетської конституції, щоб зробити його, по суті, президентом довічно, чи принаймні до 2034 року, і надати навіть більше сили військовим. Аль-Сісі, який здійснив це захоплення влади після візиту та розхвалювання з боку держсекретаря США Майка Помпео, також арештував куди більше єгиптян за найменшу критику, і куди більше притлумив свободу преси, ніж його попередник Хосні Мубарак – без якогось писку з боку Америки.
В Уганді в зв’язку з віком 74-річний Ювері Музевені має обмаль часу, тож фактично також може бути президентом до кінця життя після того як відправив війська в приміщення парламенту, щоб бити законодавців із опозиції, які виступають проти такої поведінки.
Ларрі Даймонд каже: «Провідний захисник прав людини з Уганди написав мені, що з Трампом у Білому домі, мовчазною Європою та загальним упадком демократичних норм африканські правителі на кшталт Музевіні зараз відчувають себе сміливішими у спроможності правити так довго і так брутально, як вони того хочуть».
І ще раз, будь це президенти Китаю, Єгипту, Уганди, Росії чи Туреччини, кожен з яких фактично перетворює себе на довічних президентів, чи Бібі, який формує альянс з расистським політиком, забаненим Америкою, з метою прийти до влади в Ізраїлі, чи команда саудівського кронпринца, що вбиває поміркованого журналіста та критика Джамаля Хашкаджи, чи союзники Польща, Бразилія і Угорщина, які дрейфують від демократії під впливом голодних на владу націоналістів – є очевидним, що жоден з них – так, жоден них – взагалі не переймався тим, аби запитати себе перед будь-яким наступним кроком: «Але що скажуть американці, якщо ми це зробимо?»
Вони знають відповідь: можливо все.
Переклад НВ
Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Томаса Фрідмана. Републікацію повної версії тексту заборонено
Оригінал опубліковано на The New York Times
Приєднуйтесь
до нашого телеграм-каналу Мнения
Нового Времени