Чесно кажучи, я не знаю причин появи в усьому світі популістських лідерів і режимів. Все, що відбувається, мене насправді дивує. Адже від початку людської історії людина ще ніколи не жила краще, ніж зараз. Тому мені абсолютно незрозуміло, звідки з’явилися популізм і озлоблення.
З одного боку, існує людська свідомість. І ми знаємо, що щастя не залежить від почуття задоволеності або об'єктивних умов, воно залежить від рівня очікувань. Коли умови життя покращуються, рівень очікувань зростає. Ви можете жити в найспокійнішій і найуспішнішій країні, але водночас почуватися обуреним і нещасним. Тим часом ви живете вочевидь краще, ніж жили всі ваші пращури багато століть тому. Якби ви розповіли прабабусі про своє життя, вона сказала б, що ви живете в раю. Але ви так не почуваєтеся! Бо у вас і ваших пращурів різні очікування.
Популізм, його базовий механізм у тому, що хтось хоче отримати владу, вдираючись у вашу реальність, роздуваючи ваші очікування і страхи, обумовлюючи мігрантів або меншості. Це зачіпає емоційні кнопки всередині — всі ті несправедливості, які кожна людина носить у собі. І ось ви вже голосуєте за популіста, щоб почуватися менш приниженим.
Коли ж популісти приходять до влади, то систематично атакують всі інститути, які можуть похитнути їхню владу — медіа, університети, коледжі. Вони не хочуть реально покращувати життя людини, але скеровано намагаються знищити будь-які кордони для своєї влади. І коли щось йде не так і люди починають нарікати: зажди, ми ж голосували за тебе, а нічого не змінюється, — вони кажуть: це все тому, що у нас недостатньо влади. Бо на вас досі наживаються торгаші, а у нашій країні живуть мігранти. Всі вони заважають мені зробити вам добре. Тому ви повинні дати мені ще більше влади — тільки тоді я зможу допомогти вам вирішити всі ваші проблеми.
Якщо це не зупинити, то популізм вироджується в авторитаризм. А авторитарні режими — і ми це сьогодні бачимо — в розширенні своєї влади використовуватимуть нові технології і створять нову форму цифрової диктатури. Вона буде набагато тоталітарнішою, ніж СРСР або нацистська Німеччина. До кожного радянського громадянина складно було б прикріпити свого агента КГБ. Але сьогодні завдяки новим технологіям стеження все це стане можливим. Камери, сенсори і штучний інтелект, що аналізує ці дані, вже існують. Якщо ми не будемо обережні, то прийдемо до цифрової диктатури. Коли життя людини моніторитимуть увесь час, у будь-який момент, 24 години на добу. Якщо це станеться, ніщо всередині країни вже не буде здатним повалити такий режим. Те, що сталося в Україні п’ять років тому, стане неможливим. Тому ми маємо бути дуже обережні, щоб запобігти подібним наслідкам.
Повне інтерв'ю з Ювалем Ноєм Харарі читайте в журналі НВ від 19 вересня 2019 року