Східні казки

Ділова і грошова Азія стає новим культурним центром світу: тутешні багатії відкривають музеї сучасного мистецтва, залучаючи зоряних архітекторів і скуповуючи шедеври

Оксана Мамченкова

.

.

У 1989 році, коли багаторічна громадянська війна роз'їдала Ліван зсередини, студент юридичного факультету Тоні Саламе відкрив у Бейруті свій перший бутік. Чверть століття потому поблизу кордонів Лівану зростає Ісламська держава, а біженці з сусідньої Сирії становлять чверть населення країни. Проте Саламе, тепер вже великий бізнесмен і король ритейлу, побудував у ліванській столиці перший у світі гігантський торгово-галерейний комплекс.

В кінці жовтня перші відвідувачі зайшли всередину його Aishti Foundation — споруди загальною площею 35 тис. кв. м, де під одним дахом розмістилися магазини брендового одягу та сучасні виставкові простори. Поки у 80 розташованих тут бутиках продають речі будинків моди рівня Marc Jacobs, Alexander McQueen або Gucci, в сусідніх залах виставляють роботи кращих західних і азійських художників останнього десятиліття. Переважна більшість — з колекції Саламе.

Експерти визнають — нічого подібного раніше не створювали ніде в світі. Витративши $100 млн на спорудження будівлі авторства британського архітектора Девіда Аджайе, Саламе став першим колекціонером, який зважився сміливо поєднати приємне з корисним.

Хоча в прагненні здивувати світ Саламе не самотній. Багатії Азії, володіючи значними фінансовими ресурсами і значними зібраннями творів мистецтва, все частіше будують власні галереї. Першим музейний бум пережив Китай. За останні 15 років кількість виставкових просторів там зросла в півтора рази — з 2 тис. до 3,5 тис. Тепер до змагання підключився Близький Схід.

Поки меценати Піднебесної інвестують насамперед у китайський арт, їхні колеги з арабського світу роблять ставку на мікс актуального західного і східного мистецтва. А ще на дорогі архітектурні проекти авторства кращих зодчих світу. Серед них наймодніші архітектори, володарі найпрестижнішої Прітцкерівської премії Заха Хадід і Френк Гері.

Згідно з даними профільного видання ARTnews, яке щорічно складає авторитетний рейтинг 200 найбільших колекціонерів світу, кожен десятий учасник списку сьогодні мешкає в Азії, кожен четвертий — в Європі. При цьому протягом останніх десяти років кількість покупців прекрасного, які мають азійську прописку, неухильно зростала. У той час як європейці зменшують оберти, втративши за цей час півтора десятка місць у рейтингу.

Віднедава дві заможні сусідки по Аравійському півострову — ОАЕ і Катар — розгорнули серйозну гонку озброєнь. Правда, фронт у них загальний — культурний. І результатами битви нафтових титанів стануть не вирви від снарядів, а нові музеї.

Тактика Еміратів проста і будується на залученні гучних імен. Вісім років тому уряду країни вдалося укласти угоду з Фондом Гуггенхайма, одним з найбільших у світі гравців у сфері сучасного мистецтва. Тоді було вирішено побудувати філію — Музей Гуггенхайма в Абу-Дабі, політичному і економічному центрі країни.

За реалізацію проекту взявся канадець Френк Гері. На совісті цього володаря Прітцкерівської премії, названої архітектурним Нобелем, безліч культових споруд сучасності на кшталт Музею Гуггенхайма в іспанському Більбао або "танцюючого будинку" в Празі. Стилістика Гері пізнавана — він прагне до деконструкції звичних форм.

Для Абу-Дабі архітектор зводить унікальну конструкцію, що ніби складається з гігантських блоків і тунелів. Всередині технологічної будівлі передбачені окремі порожні павільйони. В майбутньому художники створюватимуть твори спеціально для них.

Новий Гуггенхайм стане найбільшим серед філій і демонструватиме мистецтво, створене після 1960‑х. Втім, амбіції ОАЕ на цьому не закінчуються. Музей стане частиною кластеру культурних інституцій, на створення якого уряд країни виділив $27 млрд. Комплекс розміститься на острові Саадіят і об'єднає відразу п'ять музеїв.

Крім дітища Гері, на березі Перської затоки вже зводять Центр виконавських мистецтв за проектом британки Захі Хадід, а ще Морський музей і Національний музей шейха Зайда.

На грудень 2015‑го заплановано відкриття музею, який називатиметься просто і зрозуміло — Лувр Абу-Дабі. Тільки щоб роздобути один з головних європейських музейних брендів, Емірати виклали $500 млн. Ще $700 млн коштував шейхам договір на право запозичувати твори з французьких музеїв терміном на 30 років. І $100 млн, витрачені на проект будівлі від іншого володаря премії Прітцкера Жана Нувеля, виглядають порівняно з цими величезними сумами досить скромно.

Катарці обрали інший підхід. Поки Емірати збирають арабське мистецтво, а західне позичають в Європі, чиновники з Дохи інвестують в гучні та перевірені часом імена. За даними західних ЗМІ, на твори майстрів рівня постімпресіоніста Поля Сезанна і абстрактного експресіоніста Марка Ротко катарські еліти вже витратили понад $1 млрд.

Нечувані за вартістю шедеври потребують гідних стін, тому Катар, у 2011‑му визнаний найбільшим покупцем сучасного мистецтва у світі, також залучений до будівництва музеїв. П'ять років тому тут відкрився Арабський музей сучасного мистецтва, де представлені 6 тис. робіт, створених після 1840 року. На наступний рік заплановано відкриття Національного музею Катару.

Розвиваючи культурну інфраструктуру, нафтові держави планують залучати у свої міста все більше туристів. І навіть почали розширювати аеропорти. Якщо сьогодні Абу-Дабі приймає 12,5 млн авіапасажирів на рік, то до 2017 року ця цифра зросте майже вдвічі.

Втім, цільовою аудиторією нових музеїв творці бачать не тільки туристів, але й місцевих шанувальників прекрасного. При цьому майбутніх завсідників планують виховувати самостійно.

“Потрібно, щоб виросло одне або два покоління, перш ніж музеї на кшталт Гуггенхайма в Абу-Дабі стануть звичною частиною повсякденного життя,— міркує куратор фонду Сандхіні Поддар.— Адже тут не тільки розваги та видовища, але також мистецтво, освіта і краса, які будуть засвоєні лише з часом".

У червні 2014‑го в китайській столиці відкрився Музей сучасного мистецтва Міншенг. В країні, де щорічно з'являється до 450 нових галерей, привернути увагу до такої події складно. Тим не менш новому виставковому майданчику це вдалося, адже він став найбільшим в КНР приватним музеєм сучасного арту.

Міншенг отримав свою назву від однойменного банку, який називають головним недержавним гравцем у фінансовій системі Китаю і який протягом останніх років інтенсивно збирає власну колекцію. Пекінський музей — вже третій у мережі і виставляє виключно вітчизняних майстрів. Приміром, у першій виставці музею були представлені майже 200 творів 159 китайських художників.

Підвищений інтерес китайців до свого мистецтва сприяє високій конкуренції на ринку. А властива жителям Піднебесної гігантоманія не дає спокійно спочивати на лаврах минулих досягнень. До пекінського Міншенга статус найбільшого приватного музею Китаю мав шанхайський West Long Bund, якому восени виповнився лише рік. Його заснував мільярдер Лю Іцянь разом з дружиною Ван Вей.

Свій перший музей подружжя, яке щорічно витрачає на придбання творів мистецтва щонайменше $150 млн, відкрило ще в 2012‑му.

На відміну від арабських шейхів, китайські підприємці та корпорації воліють не тільки купувати вітчизняний арт, а також замовляти архітектурні рішення в місцевих бюро.

Музейний бум Піднебесної став логічним продовженням підвищеного інтересу до мистецтва, пояснюють фахівці. За останні півтора десятиліття кількість мільйонерів зросла в 25 разів. Багатії швидко навчилися інвестувати в арт — більше третини обсягу світових аукціонних продажів припадає сьогодні на Китай.

Втім, далеко не всі китайці, які збагатилися останніми роками, поповнили клуб аматорів мистецтва. Необхідність в нових виставкових просторах музейна ентузіастка Вей пояснює просто: “У багатих домогосподарок є гроші, але вони не знають, куди їх витрачати, крім шопінгу. Я хочу прищепити їм смак".

Азіатами, нехай це китайці або громадяни ОАЕ, які демонструють публіці свої унікальні колекції на вражаючих виставкових майданчиках, рухає честолюбство, стверджують фахівці. А також бажання перетворити свої міста не тільки на грошові, а й культурні центри світу.

Цього року ліванець Саламе вперше потрапив у престижний рейтинг ARTnews. Картини і скульптури 48‑річний філантроп збирає з того часу, як зайнявся бізнесом, і сьогодні його колекція налічує 2 тис. творів сучасного мистецтва. Куратором його виставок в Aishti Foundation займається італієць Массіміліано Джоні, який у 2013‑му відповідав за головний проект авторитетної бієнале сучасного мистецтва у Венеції.

“Ми робимо мистецтво демократичним, прибираємо перепони,— пояснює Саламе, чому вирішив відкрити своє зібрання широкій громадськості.— Це свого роду данина суспільству".

.