Ми вирішили підтримати проект Здійсни мрію, тому що віримо: сильне суспільство, сильна країна починаються з мрії. Якщо українські діти побачать, що їхні заповітні бажання збуваються, більше і ширше почнуть мріяти їхні батьки
Іван Світек, генеральний
менеджер ради банківської
групи Альфа-Банк
Н аше ставлення до мрій змінюється із віком, розвивається разом із життєвим досвідом. У дитинстві я, як і всі, мріяв про іграшки, ставши трохи старшим, — про чарівні подорожі. А сьогодні, вже досягнувши певних особистих успіхів, упевнений, що мріяти треба масштабніше — не тільки про особисте щастя, але й про щастя інших. Про щастя у масштабах країни. Тому сьогодні я дивлюся ширше і мрію про сильне громадянське суспільство для країни, в якій живу і працюю. Сильне громадянське суспільство — це теж історія про мрію. Про те, як людина зміщує фокус з особистих інтересів і починає дивитися за поріг своєї квартири, щиро переживати про події за межами його особистого життя.
Ефект такої мрії я бачив і навіть відчув на собі двічі. Я народився у соціалістичній Чехії, а потім працював радником міністра фінансів у найактивніший період її реформування, на початку 90-х років. А ще довго жив і навчався у США, де велика американська мрія — один із головних двигунів розвитку.
Чому реформи в Чехії були успішними? Тому що у чехів були мрія і мета, заради якої вони готові були терпіти дуже драматичні перетворення. За два-три роки ми провели всі основні реформи в країні, і, повірте, чехам добряче дісталося. 1 січня 1991 року ми лібералізували ціни. За один місяць інфляція становила 26%, а зарплати залишилися колишніми. За перші два місяці ціни зросли майже вдвічі. Це був величезний удар. Ми згодом швидко відновилися, але в найскладніший період ніхто не бунтував. Усі знали, заради чого це, вірили в нову країну.
На власному досвіді я відчув і американську мрію. Я потрапив у США дитиною. Мені було 16 років, я не спілкувався англійською, не мав грошей. Я приїхав із родиною, але у нас не було жодних зв'язків. Усе залежало тільки від мене.
Тоді я поставив собі одну дуже просту мету — отримати гарну освіту. Шлях до неї був непростим. Я приїхав у березні, а вже у вересні мав складати іспити для вступу в коледж. Дуже мало часу на підготовку. До того ж у моїй сім'ї не було достатньо грошей на оплату навчання. За таких умов мені потрібно було знайти найкращу школу, яку ми могли собі дозволити. Потім частину витрат покрила стипендія, але цього було недостатньо. Щороку у вересні потрібно було заплатити за наступний рік навчання.
Я мрію про сильне громадянське суспільство для країни, в якій живу і працюю
Я робив усе, щоб досягти мети. Працював нон-стоп. Спочатку, під час навчання у школі, підробляв садівником і стриг газони. Ми жили в Каліфорнії, де всі газони під штучним поливом. Тому з часом я опанував системи поливу, і виявилося, що це досить прибуткова навичка. Пізніше, коли навчався у коледжі, продавав фотоапарати.
Багато в чому я досяг своєї мрії тому, що суспільство у США влаштовано інакше. Це дійсно суспільство мрії. У Штатах тільки ви визначаєте, хто ви є насправді, а не люди навколо вас. Якщо ви скажете, що ви американець, всі приймуть це як факт. Люди там доброзичливіші до ваших успіхів і легше прощають помилки.
Життя навчило мене не мріяти, а скоріше досягати поставлених цілей. А професія фінансиста і зовсім своєрідний дрім-кілер. Але сьогодні я розумію, як важливо мріяти інституційно.
У банку працює 9 тис. осіб, у нас 1,5 млн клієнтів, у наших співробітників і клієнтів є сім'ї, а отже, і колосальний вплив на ситуацію в країні. Ми своїми рішеннями і діями можемо реально змінювати країну на краще. А тому ми всі разом повинні мріяти про те, якою хочемо побачити країну завтра.
Ми вирішили підтримати проект Здійсни мрію, тому що віримо: сильне суспільство, сильна країна починаються з мрії. Якщо українські діти побачать, що їхні заповітні бажання збуваються, більше і ширше почнуть мріяти їхні батьки.
Ще важливіше мріяти тяжкохворим дітям. Я сам двічі серйозно хворів і впевнений: мої проблеми зі здоров'ям були результатом не фізичних, а психологічних процесів. Зв'язок між емоційним станом і фізичними проблемами незаперечний. Перебувати в лікарні — це вже стрес. Лікарня, навіть найкраща, жахлива для пацієнта, який довго видужує. Вона відокремлює тебе від світу стіною, позбавляє перспективи, звужує думки. Мрії в такій ситуації допомагають маленьким пацієнтам виходити за межі тих стін, які вже не тільки з каменю, але і з їхньої власної невіри і песимізму.
Мені дуже подобається, що проект допомагає дітям реалізувати мрію, зайнятися тим, про що вони мріють. Адже великі мрії народжують великі цілі. А рух до мети — це і є життя. І я впевнений: мріючи, допомагаючи мріяти іншим, ми тим самим продовжуємо життя і будуємо наше спільне майбутнє. У цьому процесі важливо не зупинятися.