Чемпіонат світу з футболу закінчиться 15 липня. Чи робитиме Росія після нього щось подібне до того, що влаштувала одразу після Олімпіади в Сочі?
Олімпіада-2014 теж була покликана поліпшити імідж країни в очах світової спільноти. Але відразу після Ігор почалася анексія Криму та війна на Донбасі, чим Росія зіпсувала репутацію до рекордно низького після розпаду СРСР рівня. А допінгові скандали значно зіпсували навіть суто спортивний ефект Олімпіади для Росії.
Хоча в дні чемпіонату світу з футболу Росія намагалася здатися світу відкритою, цивілізованою, вільною, доброзичливою країною, у внутрішній політиці вона продовжувала робити те саме, що і всі останні роки. Заарештовувала політичних опонентів влади. Позбавляла акредитації найкращі вузи. Звинувачувала світ у підступах проти себе — достатньо згадати публічну істерику російської влади після наділення Організації із заборони хімічної зброї (ОЗХЗ) правом проводити розслідування і оголошувати винних. Тепер Кремлю важко буде говорити, що всі хімічні атаки в Сирії "інспірувала Америка", і є загроза, що за допомогою ОЗХЗ стане відомо щось цікаве про два випадки отруєння Новачком у Великій Британії.
Путіну подобається, що його бояться
Поведінка самого Володимира Путіна під час чемпіонату світу з футболу показує: незважаючи на масу захоплених або просто схвальних відгуків про організацію турніру в іноземних ЗМІ, російський президент не дуже вірить у "відмивання репутації" Росії за допомогою мундіалю. Путін після матчу-відкриття не з'явився на жодній з ігор збірної Росії і з'явиться, ймовірно, лише на фіналі. Він не брав участі в безпрецедентному хайпі навколо російських футболістів. Із навколофутбольних заходів за участю президента можна виділити хіба тільки зустріч із зірками світового футболу минулих років. Вони подарували Путіну футболку з його прізвищем і номером 11 (під ним зазвичай грають нападники), удостоївшись засудження у деяких західних ЗМІ за "акт підтримки диктатора".
Зрозуміло, що зустріч із Дональдом Трампом у Гельсінкі відразу після чемпіонату світу для Путіна значно важливіша. Весь світ стає заручником особистих відносин цих двох образливих чоловіків із комплексами на чолі двох найбільших ядерних держав.
Право на проведення чемпіонату світу з футболу Росія отримала 2 грудня 2010 року — в зовсім іншу епоху. Тоді РФ не збиралася вступати у пряму конфронтацію із Заходом, хоча світова спільнота вже покірливо проковтнула напад на Грузію і відторгнення від неї Абхазії з Південною Осетією. Проте в 2010 році Москва обговорювала безвізовий режим з ЄС і перебувала в стані "перезавантаження" у відносинах зі США. І президентом (формально) був не Путін, а Дмитро Медведєв. Здається, це було в іншому столітті та на іншій планеті.
Після Олімпіади в Сочі Росія радикально змінилася. Вона перестала хотіти бути рівноправним конструктивним партнером Заходу і вирішила встановлювати власні правила. Не очікувавши санкцій за Крим і Донбас, але побачивши, що насправді серйозні заходи Захід не відважується, Росія почала відкрито діяти в логіці війни.
Саме тому російській владі тепер байдуже, як ставитимуться до РФ у світі після мундіалю. Навіть краще, якщо погано. Путіну подобається, що його бояться: він виріс у парадигмі "бояться — значить, поважають". І більшості росіян це теж поки подобається.
Політика Росії після ЧС багато в чому визначатиметься економічною ситуацією і тим, як у Кремлі почнуть вирішувати головне питання російської політики: як передавати владу. Навіть якщо Путін твердо вирішив правити довічно, він навряд чи захоче розігрувати перед Заходом роль "доброго хлопця". Не тому, що йому не повірять або не звик змінювати переконання — з цим проблем немає, навіть немає впевненості в наявності будь-яких переконань. У Росії збираються підвищувати податки і пенсійний вік, перші по-справжньому непопулярні реформи путінської епохи. Водночас нинішня російська влада поки очевидно не збирається віддавати Крим і повністю згортати війну на Донбасі. А це маркери для інвесторів: із Росією матимуть справу, купуючи її ОФЗ, поки вона здатна платити за ними непоганий відсоток, але не будуть масово інвестувати в економіку, поки Путін у владі.
Іншими словами, обмежувачем для нової хвилі зовнішньополітичної агресії з боку Росії можуть стати хіба що тільки нові санкції. А от різке погіршення економічного становища, навпаки, може підштовхнути російську владу до нових форм гібридних воєн — для прикриття внутрішніх проблем.
Колонка опублікована в журналі Новое Время за 12 липня 2018 року. Републікація повної версії тексту заборонена
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени