Москва в будь-якому випадку програє

27 липня Сенат США погодив законопроект про нові санкції і відправив його на підпис президенту Дональду Трампу.

Росія спрацювала на випередження, оголосивши про те, що вишле з країни велику групу дипломатів США. Але тут відразу виникає питання: подібний метод Москва раніше не використовувала. Характерно і те, що раніше РФ більшою мірою шантажувала західний світ тим, що піде на подальшу ескалацію війни в Україні. Звичайно, неявно, а через своїх васалів на Донбасі або просто починаючи бойові дії. Зараз цей аргумент особливо не використовується і, мабуть, це ознака того, що в Кремлі все ж розуміють: далі так тиснути на Захід безглуздо. Це непогано для України.

У плані Києва, звичайно, ці санкції будуть мати досить серйозні наслідки, але в стратегічній перспективі, а не тактичній. Цей закон вирішує цілий ряд найважливіших питань. До недавнього часу всі санкції проти Росії були прийняті на рівні рішень президентів США і теоретично могли бути скасовані в будь-який момент. І Росія сприймала це як можливість переламати ситуацію на свою користь, домогтися скасування санкцій, нехай і без формального визнання анексії Криму, і таким чином перемогти. Фактично, РФ вважала, що час працює їй на руку, що в кінцевому рахунку вони переможуть, просто потрібно трохи почекати.

Ухвалення цього закону виключає можливість перемоги для Росії в будь-якій ситуації. Якщо він пройде всі процедурні моменти, буде підписаний і набуде чинності, в подальшому його скасувати буде дуже складно. Тут підійде приклад так званої поправки Джексона-Вейніка, прийнятої в 80-і роки, що стосувалася питання свободи переміщення для радянських євреїв. Вже і СРСР розвалився, і євреї отримали можливість виїжджати з території, але обмеження продовжували довгий час діяти і щодо Росії, і України, і лише через десятиліття були скасовані. Якщо закон вступить в силу, і Росія якимось чином спробує дати задній хід з деяких питань, закон все одно продовжить діяти, і ми не знаємо, як довго він буде дійсний, навіть якщо Росія змінить свою політику.

Відповідно, у РФ пропадає навіть теоретична можливість того, що вона якимось чином - підкупом, тиском, агресією - вплине на позицію США. А оскільки позиція Штатів - визначальна для більшої частини світових держав, то фактично мова йде про лінію поведінки світу.

Звичайно, це саме по собі не зупинить російську агресію і окупацію, але навіть можливість їх визнання пропадає. А це значною мірою знижує цінність і самої агресії, і результату її дії.

У стратегічній перспективі це означає, що Росія кардинальним чином повинна переглянути свою політику. Вона повинна зрозуміти: нинішня політика не призведе до очікуваних результатів, вони будуть змушені жити з тим, що ніхто не визнає результати анексії і окупації, а відповідно, санкції будуть діяти досить довго.

З іншого боку, Європа, в першу чергу Німеччина, негативно відгукується про ці санкції. Санкції черговий раз поставлять питання про цілісність Європи та наявність єдиної позиції. Європа спробує протидіяти санкціям, але в будь-якому випадку не зможе їх ігнорувати. І якщо європейці їх візьмуть, то ЄС очікує серйозна диверсифікація енергетичних потоків і ресурсів.

У стратегічному контексті це буде означати серйозні зміни в європейських відносинах, відносинах між Європою та Росією, а в підсумку може призвести до значного зменшення залежності ЄС від Росії і подальшої ізоляції країни.