Вперед і з піснею

Євробачення-2017 — новий шанс нагадати світові, що Україні є чим пишатися. А самій країні — непогано заробити

Юрій Марченко,
головний редактор
інтернет-видання Platfor.ma

Після перемоги Джамали на Євробаченні соцмережі заповнили не тільки привітання або осуд, але і пости про те, звідки українці візьмуть гроші на проведення конкурсу. Особливо доклали зусиль росіяни. Голова комітету Ради Федерації з міжнародних справ Костянтин Косачьов, наприклад, вважає, що Україна Євробачення програла, враховуючи "багатостраждальний бюджет країни". А якийсь користувач Михайло Тритон і геть обізнаніший, ніж чимало інсайдерів: “У 2015 році Україна не брала участь у Євробаченні через фінансові причини... Зараз потрібно буде викласти $45 млн на проведення Євро-2017! Ех, Джамала, таку свиню своїй країні підкласти!" Щоправда, приблизно таке само кректання лунало і після перемоги Руслани у 2004‑му, і після оголошення країн—хазяйок Євро-2012.

Тож для початку — не $45 млн. Радник міністра інфраструктури України Яніка Мерило вже розповіла, що все зазвичай коштує набагато дешевше: "Найменше витратила Естонія, якій 2002 року конкурс коштував €8 млн. Швеції 2013‑го він став приблизно у €15 млн,— написала вона у Фейсбуці та додала одну важливу річ: — "Євробачення" — не просто крутий захід, а реальна реклама країни та підвищення туризму, нові інвестиції та робочі місця".

В Україні багато хто досі не розуміє, що культура — зовсім не картина на стіні в музеї або музика різного ступеня огидності, що лунає зі сцени. Це ще і грандіозний економічний чинник, який живить грошима безліч далеких від культури галузей.

Візьмемо якийсь умовний сферичний фестиваль у вакуумі й одного його відвідувача. Щоб дістатися місця проведення і назад, він купує бензин або витрачається на громадський транспорт — це плюс транспортній сфері. Платить за вхідний квиток, інвестуючи й в організаторів, й у всі технічні служби. На самому фестивалі купує собі їжу та питво — плюс харчовій промисловості. Купує диск вподобаної групи та сувеніри — плюс креативному сектору. Якщо ж це подія міжнародна, то додайте авіаквитки, готелі, ресторани, екскурсії та все, на що витрачається турист, який приїхав в будь-яке чуже місто. В результаті фестиваль з пісень і танців перетворюється на кинутий у воду камінь, грошові кола від якого розходяться дуже далеко.

Кожен масштабний культурний захід іде на користь не лише його організаторам і безпосереднім глядачам, але й усьому району, місту або країні. Візьмемо канонічний приклад: 1997 року іспанський Більбао був депресивним містом із жахливим безробіттям. А потім міська влада ризикнула і з заплющеними від жаху очима вклала майже $90 млн у абсурдний проект: нью-йоркський музей Соломона Гуггенхайма і архітектор-фантазер Френк Гері будують філію цього музею в Більбао — але саме місто при цьому не має права втручатися ні в проект, ні в тематику виставок. Будь-який наш бюрократ від таких умов просто розреготався б в обличчя співрозмовнику. Але вже за перші три роки музей відвідали 4 млн осіб, які витратили в Більбао понад €500 млн, а у міста почалося справжнє відродження. Зараз Більбао — один із головних туристичних центрів Іспанії.

І це геть не поодинокий приклад. Культура вміє і може заробляти. Наприкінці зими у Великій Британії підрахували, що креативні індустрії — книговидавництво, фільми, музика, відео і чимало іншого — приносять країні 10 млн фунтів на годину. Це близько 365 млн грн за 60 хвилин. Непоганий бонус до культурної та розважальної складової.

Свій попередній шанс з Євро-2012 Україна не втратила, але вже точно не використала повною мірою. Після закінчення чемпіонату чимало європейців з'ясували, що наша країна — не дика Азія і з радіоактивними калашніковими тут ніхто в землянках не живе. За даними Держприкордонслужби, на Євро-2012 приїхали 8,3 млн туристів, а наступного року зростання турпотоку становило 7,4% — на 1,5 млн більше, ніж у 2012 році. Але потім всім відомі трагічні події знову підітнули туристичну привабливість країни. Євробачення-2017 — новий шанс нагадати світові, що Україні є чим пишатися. І шанс заробити — також.

“Оплата країн за участь, спонсорська підтримка і прибуток від продажу квитків можуть покрити приблизно 75% витрат. В Україні, враховуючи важливість заходу, вірю в ще більші спонсорські гроші. Тож я не дуже драматизувала б "а чи є гроші". Впевнена — відшукаються",— написала Яніка Мерило. Хочеться додати, що вони обов'язково відшукаються, якщо влада усвідомить, що вони мають відшукатися, і не почнуть "освоювати" бюджети.

Та й зрештою — якщо Джамала змогла, то і ми зможемо.