Інтелектуальна знаменитість Джеймс Робінсон, архітектор словацьких реформ Іван Міклош і професор Піттсбурзького університету Тимофій Милованов обговорили на прохання НВ у Києві, чому одні нації процвітають, а інші занепадають. І визначили, де знаходиться Україна — серед перших чи других
26 червня у Києві відбулася нова лекція НВ Діалоги про майбутнє, в рамках якої британський економіст і співавтор книги Why Nations Fail Джеймс Робінсон, екс-міністр фінансів Словаччини Іван Міклош і професор Піттсбурзького університету Тимофій Милованов сформулювали головні принципи успіху різних країн і обговорили, чого не вистачає Україні для процвітання.
Так чому ж одні нації занепадають, а інші — ні? Професор Джеймс Робінсон зі своїм колегою, американським економістом Дароном Аджемоглу шукали відповідь на це питання понад 20 років. "Від моменту нашого знайомства", — усміхається Робінсон. Насамперед їх цікавив економічний розвиток країн. Також вони детально вивчали історичну ретроспективу — наприклад, вплив європейської колонізації. "Як вийшло так, що деякі держави зайшли набагато далі за інших у генеруванні високого рівня життя для своїх громадян? Усе залежить від того, як суспільства самоорганізовуються. Йдеться про інститути і правила, які створюють стимули і можливості для людей. Справа зовсім не в географічному розташуванні або природних ресурсах. На наш погляд, це не так важливо, як міцні інститути, створені суспільством. У цьому і полягає головна відмінність між країнами", — наголошує професор. До речі, Україна має всі необхідні можливості для того, щоб рухатися у напрямку зовсім інших, ніж зараз, політичних інститутів.
Окрім того, зауважив Джеймс Робінсон, для успіху не потрібен сильний лідер. Значно важливішою є довіра між суспільством та інститутами, певний баланс між ними. Запорука процвітання — паралельна еволюція інклюзивних державних інститутів, які працюють згідно законів, і демократичне суспільство, яке контролює владу.
"Такий баланс — своєрідна гра, рух вузьким коридором. Як тільки ви з нього виходите, держава втрачає довіру суспільства або суспільство втрачає контроль над державою, а значить, ви сходите з рейок, і виходить щось на зразок сучасного Китаю", — стверджує дослідник.
Він також наполягає, що не варто покладатися на сильного лідера, коли йдеться про побудову демократичного суспільства. Приклад США показує: міцні державні інститути створюються саме для того, щоб контролювати лідерів на зразок нинішнього американського президента Дональда Трампа. "Звісно, — додає Робінсон, — існують успішні приклади в історії, але коли я думаю про політичне лідерство, на думку спадає набагато більше негативних прикладів на кшталт Гітлера або Сталіна".
Іван Міклош, архітектор словацьких реформ, зазначив, що успіх не залежить від особливостей характеру жителів країни. Частково із передумовами для процвітання має пощастити. Наприклад, Словаччині пощастило з менш укоріненою комуністичною спадщиною, географічним розташуванням і розміром. Але такі чинники не допоможуть без старанної роботи. "Коли в 1990-х — початку 2000-х відкрилося вікно можливостей, громадянське суспільство і демократичні політичні сили мобілізувалися і об'єдналися, щоб спільно діяти для змін. Так, нам пощастило, але ми і робили більше", — наголосив Міклош.
Головною ж перешкодою, що заважає досягти успіху Україні, Міклош назвав існування неформальних правил, за якими упродовж десятиліть живуть посткомуністичні суспільства. Вони викорінилися лише зі зміною покоління. А значить, країні знадобиться значно більше часу на зміни, ніж хотілося б. Утім, екс-міністр зазначив, що зараз в Україні ці правила вже почали змінюватися.
Тимофій Милованов, почесний президент Київської школи економіки та професор Піттсбурзького університету, додав, що успіх не буває швидким, але залежить від системної роботи і здатності ставити інтереси справи вище за власні. Для ефективності та результатів недостатньо залучити до спільної роботи просто розумних людей. "Потрібно, щоб вони довіряли одне одному, а не постійно сперечалися про те, хто важливіший. Треба прийняти, що певні правила важливіші, ніж особистості. Довіра створює повагу до правил. Порушення правил — це початок кінця будь-яких змін", — резюмував Милованов.
НВ публікує головні цитати спікерів у рамках їхнього виступу на лекції Діалоги про майбутнє.
Джеймс Робінсон
Британський економіст, професор Школи публічної політики ім. Харріса в Чиказькому університеті, співавтор наукового бестселера Why Nations Fail
Нам усім подобається британська історія успіху. В чому її секрет? Відповідь наступна: ви не можете отримати спочатку одне, а потім інше. Все має статися одночасно. Необхідна коеволюція держави і суспільства — паралельний розвиток державних інститутів та демократичних практик суспільства, здатність людей діяти спільно і робити державу підзвітною
Баланс між державою і суспільством — немов вузький коридор. Якщо держава починає контролювати суспільство або навпаки — суспільство перестає контролювати державу, то вся ця махина може зійти з рейок. І тоді виходить щось на зразок Китаю
Чому в деяких країнах дохід на душу населення у 50 разів вищий, ніж в інших? Це пов'язано з екологією, географією, культурою? Ні. З історичними процесами, шляхом яких формувалися ці країни і змінювалися різні частини світу
Давайте повернемося до Середньовіччя. Феодалізм існував як у Західній, так і Східній Європі. Однак після епідемії чуми в XIV столітті все змінилося. Чому? Населення Європи скоротилося на третину. Крім соціальної кризи, це призвело до економічної катастрофи — масштабного скорочення робочої сили. У Східній Європі відреагували посиленням контролю. А в Західній люди почали вести переговори про свою свободу. В результаті в Англії через 30 років після епідемій феодальна система зникла
Я не дуже вірю в лідерство. Коли починаю думати про історичних лідерів, на думку спадає більше поганих прикладів, ніж хороших. Не варто чекати на особливу людину, здатну вказати шлях до світла. Коли йдеться про зміни, лідером може стати кожен
Якщо подивитися на політичні інститути США, то стає ясно, що вони були створені не для гарних лідерів на кшталт Барака Обами або Авраама Лінкольна, а для того, щоб контролювати жахливих лідерів на зразок Дональда Трампа
Думаю, Україна має в своєму розпорядженні всі необхідні можливості для руху в напрямку зовсім інших, ніж зараз, політичних інститутів. Водночас ви можете піти услід Білорусі, якщо вас засмокче автократична орбіта Росії, або знайти непросту політичну стежку, яка дозволить краще інтегруватися з Європою, отримати більше свободи, процвітання і кращі умови для людей
У 1960-х у Південній Кореї сталася неймовірна зміна. Тоді всіх колишніх лідерів на кілька днів кинули за ґрати. А потім до них прийшов новий глава країни і сказав приблизно наступне: "Забудьмо минуле. Я керуватиму державою по-іншому, і мені все одно, що ви робили раніше. Але якщо ви знову станете красти, повернетеся до в'язниці". Суспільство стало прощати порушення правил у минулому, але стрімко рухатися вперед
Четвертий президент США Джеймс Медісон якось сказав: якби чоловіки були ангелами, то влада не знадобилася б. Це висловлювання дещо сексистське. Але сенс у тому, що до влади йдуть дуже різні люди: одні хочуть змінити суспільство, інші переслідують особисті інтереси. Не існує єдиного набору знань та навичок. Але треба мати певні цінності, щоб усі дотримувалися єдиних правил
Ми завжди робимо два кроки вперед і один назад. Це частина процесу. Потрібно вчитися, немає ніякого креслення, яке зможе пояснити вам, як і що робити. Звісно, можливо, зміни відбуваються не так швидко, як того хотілося б, але я не засмучувався б через те, що час від часу виникають проблеми. Це теж частина процесу
Іван Міклош
Глава Стратегічної групи радників із підтримки реформ в Україні (SAGSUR), архітектор словацьких реформ
Інклюзивні політичні та економічні інститути роблять три речі: захищають право власності, створюють однакові правила гри, а також сприяють інвестиціям та інноваціям. Погляньте на ці три аспекти з погляду українського прогресу. Так, багато чого зроблено, однак слабкою ланкою все ще залишається захист права власності. Те саме стосується і правил гри
Серед посткомуністичних держав найуспішнішими стали країни Балтії, Словаччина, Румунія та Польща. Вони змогли домогтися найбільшого прогресу, переходячи від екстрактивних політичних і економічних інститутів до інклюзивних. І головними рушійними силами для них стали реформи та євроінтеграція
Інститути — це певні принципи, які регулюють поведінку суспільства. Змінити формальні правила (наприклад, закони) можна швидко, але от реалізувати їх, що значно важливіше, — вже не так просто. Крім того — це значно складніше зробити в пострадянських країнах, оскільки тут переважають ще й неформальні правила, які вдається викорінити лише зі зміною покоління
Українці та словаки прийняли нові правила всього 20 років тому. Тому в мене для вас дві новини. Погана полягає в тому, що зміни займуть багато часу. Хороша новина — вони можливі
Чому словакам вдалося змінити країну? З одного боку, нам пощастило. По-перше, комуністична спадщина менша — в Чехословаччині ми отримали колосальні 20 років досвіду ліберальної демократії та ринкової економіки. По-друге, географічно ми ближчі до західного світу. Третьою перевагою став невеликий розмір країни. По-четверте, у нас не було війни. Але з іншого боку — ми і працювали більше
Існує кілька методів скорочення корупції. Перший — це покарання, другий — зменшення можливостей для корупції за допомогою лібералізації, дерегуляції та приватизації. Третій — відкритий простір для інформації, тобто прозорість, контроль урядових організацій, громадськості та інших установ
Тимофій Милованов
Почесний президент Київської школи економіки, співзасновник VoxUkraine, заступник голови ради НБУ, професор Піттсбурзького університету
Секрет успіху простий, але його важко впровадити. Освіта, кадровий відбір і просування людей ієрархією влади за ознаками їхнього професіоналізму, а не лояльності. Простіше — необхідно дати можливість ухвалювати рішення розумним людям
Однак для отримання по-справжньому гарних результатів недостатньо зібрати разом розумних людей. Щоб їхня робота була ефективною, вони мають одне одному довіряти і співпрацювати між собою, а не сперечатися, хто важливіший
Створюючи нову інституцію в такій країні, як Україна, важливо робити все поступово і не прагнути до швидких результатів
Правила важливіші за особистостей. Часто політики жертвують правилами, щоб прийняти якісь рішення. Думаю, це завжди початок кінця інституції. Тільки правила забезпечують довіру