Міста треба знати
31 березня 2017, 09:00
Марібор — друге за розміром місто Словенії з населенням близько 94 тис. чоловік. Перша згадка про нього з’являється у 1164 році — запис про замок Марбург (словенською Марібор). Марібор — середньовічне місто ремісників та купців. Починаючи з XIII століття він розвивався як потужний торговельний хаб. В XVI-му витримав численні атаки з боку турків.
Сьогодні Марібор — економічний та культурний центр північно-східної частини Словенії, розташований за 60 км від австрійського кордону. Марібор хоча й стародавнє місто, але водночас і сучасне. У 2013 році за рішенням Європейського молодіжного форуму Ради Європи Марібор було проголошено молодіжною столицею Європи. Цей щорічний конкурс з 2009‑го відзначає міста, привабливі для молодіжного дозвілля.
Грайська площа — одне з найжвавіших туристичних місць Марібора. Саме тут з 1483 року розташовується єдиний з трьох вцілілих замків, що захищали місто під час війн, в яких Османська імперія намагалася його захопити. З усіх боків замок оточують багатолюдні площі: Свободи, Генерала Майстра, Замкова. Фортеця Марібор виглядає як чарівний феодальний замок у готичному стилі.
Місто розкинулося на двох берегах річки Драви. Сюди приїздять не тільки для того, щоб влітку погуляти набережною з різноманіттям кафе та ресторанів. Взимку тут збираються любителі сніжних гір. В 6 км від Марібора розташований найбільший гірськолижний курорт Словенії — Маріборське Погор’є (Mariborsko Pohorje). Тут є гірськолижна школа, дитячий садок на снігу. Для нічного катання обладнана спецтраса довжиною в 4,5 км. Ну і, звісно, в усі без винятку сезони Марібор приваблює театральними фестивалями, ярмарками, джазовими концертами. Сюди з’їжджаються любителі зеленого туризму, червоного, а ще краще білого вина. Чому біле краще за червоне? Це окрема тема, і вона розкривається в цьому спецдодатку про Словенію (с. 38–41).
Вперше згадується в історичних джерелах у 69 році в контексті обрання Веспасіана імператором Риму замість імператора-самогубці Нейрона. Тобто за століття свого існування місто з такою короткою назвою накопичило довжелезний реєстр історичних пам’яток. Перша з них — замок Птуй (Ptuj Castle), потужна середньовічна фортеця місцевих феодалів IX–X століть. Останні власники замку — графи Герберштейн — жили тут з 1873 по 1945 роки. Потім, за часів комуністичної влади Югославії, замок був націоналізований і став частиною археологічного, історичного, художнього музею Птуя. Більше того, перший поверх присвячений музею історії музики, там представлені музичні інструменти від Середньовіччя до сучасності. В залах можна послухати запис стародавніх композицій, наприклад, для лютні. Говорячи про музику, слід додати, що в Птуї під кінець зими проходить відомий карнавал Курентованьє — свято весни. Він присвячений ключовим фігурам курентів — стародавніх богів гедонізму. Місцеві одягають костюми, маски. Якщо ви чужі на цьому святі життя, то чому б замість танців навколо богів не відвідати термальний комплекс Терми? Це сто відсотків божественно. Комплекс Терми Птуй має відкриті басейни, аквапарк з найвищими в Словенії гірками. Потім все це слід запити місцевим вином. Але це вже окрема розмова.
Шкоф’я Лока — альпійське містечко в 25 км від Любляни. Це найдавніше місто Словенії, якому щонайменше 1044 роки. 12 тис. містян живуть та відпочивають тут, так би мовити, у декораціях Раннього Середньовіччя. Перша згадка про місто датується 973 роком. Імператор Оттон II дарував землі в місцевих горах Лока єпископу Фрайзінга. Словенською мовою škof означає єпископ. У 1160 році тут запрацював перший млин. Енергія гірських вод крутила цей Perpetuum Mobile — вічний двигун. Він і визначив долю міста. Саме виробництво борошна і, як наслідок, активна торгівля стали для міста основними джерелами багатства. У XIV столітті Шкоф’я Лока захистило себе стіною з п’ятьма вежами. В найближчі три століття процвітаюче місто тримало оборону, захищаючись від сусідів, які намагалися анексувати його. В ці ж віки місто “кам’яніло”.
В історичний центр на машині не проїхати, тому краще паркувати своє авто біля шопінг-центру на протилежному березі річки Селешка Сора (Selška Sora), а далі вже пішки, через міст Капуцинів, як це робили стародавні місцеві жителі починаючи з XIV століття. У моста є одна недобра історія про людину, яка його побудувала. Там вам про неї і розкажуть. З моста відкриються дивовижні види на дерев’яні будиночки. На центральному майдані Шкоф’я Лока ви побачите постамент на честь Діви Марії, що був встановлений у 1751 році. Поруч з ним ловиться інтернет, і навіть без паролю. Це якщо вам конче потрібно мати зв’язок зі світом. Але тут, навпаки, хочеться відмежуватися від всього і зануритися в атмосферу Пізнього Середньовіччя з його готичними церквами та маєтками. От хоча б взяти Хоманова Хиша, що по вулиці Скофджі Локи. У 1511 році будівля постраждала від землетрусу, але згодом її філігранно відреставрували. Також в маєтку є чудова кав’ярня та магазин солодощів з відкритим садом.
Найдивовижніший об’єкт міста — Шкоф’єлошкі Град. Цей замок знаходиться на пагорбі. Від центру Старого міста — 10 хвилин пішки. Зараз тут розміщені Краєзнавчий музей, Музей античного періоду, Музей Другої Світової війни. Тобто є музеї на всі смаки. Взимку тут розпалюють камін і дозволяють гостям посидіти біля нього. Далі можна вирушити до саду і погуляти біля Škopar Дому (Škoparjeva Hisa). Škopar Дім — це перший музей просто неба в Словенії. Якщо ви вже нагуляли апетит, то ідіть в будь-який ресторанчик, де вас смачно нагодують. Якщо не хочете в будь-який, йдіть до Gostilna Kasca. І смачно, і красиво. Ресторан виглядає як стародавній трактир: кам’яні мури, масивні дерев’яні столи — діжки з вином, плетені корзини з теплим хлібом. Кухня здебільшого італійська. Нічого дивного: тут до Італії 87 км. В Італії, звичайно, добре, але навіщо вона вам, якщо в 12 км від Шкоф’я Лока є місто Крань?
Ніхто не може презентувати Крань ліпше за того, хто виріс тут і знає його кожну тріщинку. Надзвичайний посол Словенії в Україні Наташа Прах — саме звідти. На прохання НВ вона зробила маленький нарис свого рідного міста і дала декілька туристичних та гастрономічних порад. Передусім вона каже, що після прогулянки старовинним і добре відреставрованим центром Краня і після огляду замку Кіслштайн, міської стіни з вежами, готичної церкви Святого Канціяна, будинку мерії та музеїв можна спуститися в глибокий каньйон річки Кокри і відчути красу чистої гірської води, а потім оглянути високу скелю з побудованим над нею містом.
“Дорогою з каньйону до міста раджу вам спробувати смачну кухню ресторану Sonet, з якого видно будинок, де останні роки свого життя провів словенський Шевченко, поет і діяч національного відродження Франце Прешерн”,— каже Прах. Також вона радить пройти до старого цвинтаря, де був похований найвидатніший словенський поет, але це більше для туристів-гурманів. Дипломат запрошує гостей міста піднятися на Светий Йошт-над-Кранєм, це 850 м над рівнем моря. Звідти відкривається панорама міста та цілого Гореньського регіону аж до Любляни. “Дам пораду всім гурманам: відвідайте один з найкращих словенських ресторанів — Кріштоф, що знаходиться в п’яти хвилинах їзди, поблизу сусіднього маєтку Град Брдо”.