Свого часу Нікола Тесла, даючи оцінку науково-технічному прогресу і дискусіям учених на межі позаминулого і минулого століть, зазначив, що його колеги вчені мислять дуже глибоко замість того, щоб мислити ясно.
«Щоб мислити ясно, треба мати здоровий глузд, а мислити глибоко можуть і божевільні», – резюмував він.
Як на мене, намагаючись дати економічний прогноз на наступний 2019 рік, треба так само передусім керуватися здоровим глуздом.
Україна п'ятий рік поспіль перебуває в стані системних змін і водночас у програмі тісної співпраці з МВФ. І ця співпраця є зараз необхідною умовою, щоб вистояти, реформуватися і згодом інтегруватися у спільноту західних економік і демократій.
Меморандуми, підписані українським урядом з цією міжнародною фінансовою організацією, і є, власне, нашої найактуальнішою програмою реформ, які у нас проводяться, на жаль, із запізненням на років 25.
Так, роботи додасться. Але зате не залишиться часу на депресію і розчарування
Це і є та реальна програма змін без жодного пафосу і політичного словоблудства.
Тому хто б що не говорив про власний і особливий шлях для України – це все від лукавого. Особливий шлях – це і є ось те мислити глибоко, про який говорив Тесла і яке є долею божевільних або шахраїв.
Нам потрібно мислити ясно і вмикати здоровий глузд, якомога частіше. А краще взагалі його не вимикати.
А він полягає в тому, що макроекономічні прогнози МВФ на наступний рік, які місцями навіть більш оптимістичні, ніж у нашого Нацбанку, очевидно і є тими найбільш вивіреними і максимально можливими в такій ситуації.
Чому?
Тому що МВФ – найбільший зовнішній кредитор, який вкладає в нас гроші як у країну і який одночасно є моніторинговою місією щодо ефективного використання цих коштів.
Він як лікар. Отже, програма співпраці з Фондом відповідає всім актуальним потребам у лікуванні та одужанні української економіки. А згода МВФ на черговий транш і виділення його вказує нам, чи на правильному ми шляху.
Отримали транш – значить, рухаємося у правильному напрямку. Не отримали – значить, не допрацьовуємо. А ми отримали і продовжуємо рух.
Наступного року передбачається наступний транш – отже, нас готові підтримати і готові довіряти нам. Довіряти, до речі, не в найкращі часи для України і світу. І заявили вони про це наперед, тобто авансом. Оскільки наступного року вибори. Спочатку президентські, потім парламентські. А в рік виборів реформи, як правило, ставляться на паузу. Особливо непопулярні.
Але нам все одно дають шанс і вірять, вірять, що ми не зупинимося і продовжимо робити своє домашнє завдання.
А воно все виписано в свіжому меморандумі з МВФ.
Незалежність НБУ, інфляція 7% у 2019-му, а через рік – 5%. Дефіцит бюджету не більше 2,25%. Середньострокове бюджетне планування, щоб ми нарешті випрямили свої спини і дивилися трохи вперед, а не собі під ноги.
Так, у меморандумі йдеться і про подальше підвищення тарифів на газ, але в разі адресної монетизації субсидій. А це виводить соціальну політику з радянської патерналістської парадигми в ринково-прагматичну, яка призначена стимулювати споживачів економити газ (читай – свої гроші, отримані від держави) і проводити енергомодернізацію свого житла, і згодом отримуючи можливість витрачати свою субсидію від держави на інші власні потреби на власний розсуд.
Дуже важливим наступного року є також зобов'язання уряду перед МВФ щодо докапіталізації держбанків, які на сьогодні становлять ядро української банківської системи – адже майже 60% всіх банківських активів сконцентровано саме в державному банківському секторі. А це означає, що здорові держбанки – це здорова банківська система країни. І третього тут не дано.
Крім того, важливими є зобов'язання щодо створення в держбанках незалежних наглядових рад з числа незалежних директорів і, нарешті, вирішення проблеми токсичного кредитного портфеля держбанків, сформованого до 2014 року, з наступним очищенням їхніх балансів.
Звісно ж, важливі і початок роботи Вищої антикорупційного суду, і продовження реформи судової системи, і подальше поліпшення (максимальне спрощення) регуляторного середовища для бізнесу та інвесторів.
Все це в комплексі дасть можливість крок за кроком нарощувати кредитування реального сектору і завести економічний двигун країни.
Так, одномоментного дива після клацання пальців, звісно ж, не станеться. Хоч як би це хотілося почути напередодні Нового року. Зокрема і від кандидатів у президенти, і від претендентів на мандати нардепів.
Але! Для нас це найбільш оптимістичний сценарій – встояти на ногах і продовжити виконувати своє домашнє завдання, яке за нас ніхто не зробить.
Тому в такій ситуації завдання номер один – гідно пройти обидві виборчі кампанії, щоб результати і президентських, і парламентських перегонів ні у кого не викликали сумнівів.
Ні у нас, українців, ні у наших міжнародних партнерів.
Далі я б порадив глянути трохи за горизонт.
Адже той таки МВФ прогнозує чергову світову кризу вже через кілька років. А оскільки у нас орієнтована на експорт економіка, а наш експорт за своїм змістом абсолютно сировинний і за кілька років його структуру ми суттєво не змінимо – за рік-два ми не створимо Apple, Google, Tesla або щось подібне, то я радив би більше задуматися над іншими, більш реальними компенсаторами, які у нас під рукою і які дали б змогу розширити внутрішній ринок.
А вони очевидні – це, як на мене, чотири складові. Енергоефективність, інфраструктура (дороги, мости), будівництво житла (іпотека) і повноцінний ринок сільгоспземель.
І якщо перші дві складові вже хоч якось почали реалізовуватися, то другі два напрями – поки що тільки в планах.
Простіше кажучи, ми повинні продовжити євроремонт країни, та ще й заробити на ньому, водночас роблячи ставку на малий і середній бізнес. Заробити новими робочими місцями, новими ринками, новими дорогами, а отже – новими доходами бізнесу, громадян і держави.
Тому замість того, щоб вірити в чудеса, потрібно розраховувати на самих себе і ефективно використовувати зовнішню допомогу наших міжнародних партнерів, виконуючи взяті на себе зобов'язання. І коли ми це зробимо, то це і стане справжнім дивом. Передусім для нас самих.
А для цього необхідно припинити мислити глибоко в пошуках особливого чарівного шляху, а замість цього мислити ясно, зі здоровим глуздом.
Так, роботи додасться. Але зате не залишиться часу на депресію і розчарування.
Хіба це не диво?
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени