Без дискусії про нове глобальне управління старий порядок просто згниє, поступившись місцем гоббсівським джунглям
Карл Більдт, дипломат, колишній
міністр закордонних справ Швеції
У серпні 1941-го, ще до того, як США вступили в Другу світову, британський прем'єр Вінстон Черчилль і американський президент Франклін Рузвельт таємно зустрілися на берегах Ньюфаундленду, щоб обговорити, яким має стати світ після війни. Два десятиліття до того те ж саме намагалися з'ясувати й у Версалі, але нічого не вийшло.
Зустріч Черчилля і Рузвельта завершилася Атлантичною хартією, що закріпила цілу низку спільних принципів та інститутів, які досі визначають світовий порядок. Вісім десятиліть потому. У 1944-му Бреттон-Вудська конференція заклала основи для Міжнародного валютного фонду. Трохи пізніше з'явилася ООН. Переможені країни "осі" трансформувалися у динамічні демократії з ринковою економікою та інтегрувалися до нової глобальної системт. А стабільність підтримувалася структурами безпеки, які охоплюють трансатлантичну та тихоокеанську арену.
У 70-х пройшли економічні реформи в Китаї, в 90-х стався крах СРСР. Здавалося, мрія про глобальний і багатосторонній світ, закладена Атлантичною хартією, почала реалізовуватися. У 1995-му на зміну бреттон-вудській ері прийшла Світова організація торгівлі, і через два десятки років частка торгівлі у світовому ВВП зросла з 40% до 70% (багато в чому завдяки вступу Китаю до СОТ у 2001 році).
За час золотого століття глобалізму, соціального й економічного розвитку понад мільярд людей забули про бідність. Але потім настала нова ера. Спогади про становлення світового порядку і трагедії, які зробили його необхідним, зблякли. Щоб кинути виклик Заходу в умовах все більшої поляризації з'явилися нові сили. І нещодавній підйом авторитарних режимів поставив під питання майбутнє демократій.
І хоча базові структури післявоєнного порядку залишаються на місцях, вони розмиваються перед обличчям російського ревізіонізму, китайського самоствердження, американського розладу і європейської невпевненості. З метою перегляду принципів Атлантичної хартії і забезпення нового безпечного світу два імениті аналітичні центри — Atlantic Council в США і Centre for International Governance Innovation у Канаді — зібрали законодавців і експертів із 19 різних країн. Я теж увійшов до цього кола і хочу поділитися тим, що ми обговорювали.
Ми ж знаємо, чим це закінчилося минулого разу
У спробі створити нові принципи найбільшим викликом виявилося питання: чи варто їх робити такими, щоб їх могли застосовувати і враховувати не тільки світові демократії, але і Росія, Китай та ОАЕ?
Очевидно, що зараз демократія — найкращий спосіб забезпечити дотримання прав людини, але дебати все одно мають бути відкритими для всіх — навіть для тих, хто відстоює інші цінності. У нашому випадку ми хотіли створити документ, здатний знайти відгук як на класичному Заході, так і в Бразилії, Алжирі, Ірані, Індії та В'єтнамі.
Результатом обговорення стала Декларація принципів, представлена на Мюнхенській конференції з безпеки. Сім розділів із заголовками Свобода і справедливість, Демократія і самовизначення, Мир і безпека, Вільні ринки та рівні можливості, Відкрита і здорова планета та інші. У кожному ми намагалися сформулювати принципи, які могли б стати догмою для нового консенсусу під час глобальних дебатів.
Ця декларація — не просто підтвердження моїх попередніх переконань. Проблеми екології дійсно стали важливішими, питання суверенітету дійсно мають бути заново сформульовані для більш об'єднаного світу. Стурбованість тим, як достаток розподіляється у різних країнах і за їхніми межами, набула надзвичайного значення.
Але і такі базові цінності, як дотримання особистих прав, залишаються важливими, так само, як і те, що влада, звітує перед своїми громадянами, краще вирішує проблему нерівності і відновлює справедливість. Адже зараз багато хто нехтує цією умовою на свій страх і ризик.
Час розпочати цю дискусію. Звісно, ніхто не плекає ілюзій та не припускає, що цей документ зможе конкурувати з Атлантичною хартією, з огляду на її історичне значення. Але хіба хтось має сувнів у тому, що світ вже на тій стадії, коли настав час поговорити? Час поговорити про базові принципи глобального управління. Без цих дебатів старий порядок просто згниє, поступившись місцем гоббсівським джунглям, де панують сила і корисливість. Ми ж знаємо, чим це закінчилося минулого разу.
Copyright: Project Syndicate, 2019