Мирні розмови про війну. Як виглядають найбільш реалістичні на сьогодні сценарії завершення бойових дій — аналіз NV

При цьому колишній британський премʼєр Борис Джонсон після нещодавнього спілкування з Трампом опублікував ідеї щодо завершення війни в Україні, засновані на збільшенні військової допомоги Києву, скасуванні заборони на удари України вглиб Росії, відсуванні російських військ до кордонів 24 лютого, гарантіях членства в ЄС та НАТО для України.

Свою «миротворчу» діяльність з літа активізувала КНР, яка просуває так званий китайсько-бразильський сценарій миру. У ньому Пекін та Бразилія пропонують набагато більш поблажливі до Москви умови перемовин.

У кінці липня навіть відбулася перша з 2022‑го зустріч у Китаї глави МЗС Піднебесної Ван Ї з міністром закордонних справ України Дмитром Кулебою.

Схоже, тема переговорів стає дедалі більш актуальною, і фундамент для них закладатимуть, судячи з усього, уже в листопаді-грудні.

Чи реально це може статися? Адже позиція Кремля залишається незмінною — той хоче фактичної капітуляції України.

Українська формула миру

За словами Ігоря Жовкви, заступника керівника Офісу президента (ОП) з дипломатичних питань, Україна готова йти лише шляхом, запропонованим у «формулі миру» Зеленського.

«Не буде ніяких інших опцій, — запевняє він NV. — Навіть попри те, що Росія буде активно проштовхувати [інше]. Жодних ініціатив, не заснованих на „формулі миру“, не може бути з однїєї прос­тої причини: війна триває в Україні, а не десь у якійсь іншій країні».

Тому, на думку Жовкви, ідея того, як принести мир в Україну, має бути розроблена на підставі пропозицій Києва. «Але, знову ж таки, з урахуванням думок, побажань світової спільноти», — додає представник ОП.

Українська позиція серед іншого вимагає звільнення окупованих Росією земель і повернення до кордонів 1991 року. Вперше вона була представлена президентом у листопаді 2022‑го перед учасниками G20.

У червні 2024‑го Україна зібрала 93 країни у Швейцарії на саміті миру, щоб обговорити це своє бачення закінчення війни. На заході не було Китаю, Бразилії та Росії. Останню й не запрошували.

Однак на другий саміт, який Банкова планує провести наприкінці цієї осені, офіційну Москву готуються запросити.

Жовква каже, що зараз Київ готує план дій щодо встановлення миру в Україні. «Коли він буде складений, його можуть представити Росії через країни, які мають з нею відповідний діалог, — пояснив заступник керівника ОП. — Якщо РФ припинить говорити мовою ультиматуму й готова буде до обговорення елементів такого плану чи всього цього плану, то так, — ми говоримо про те, що на другому саміті можуть бути представники Росії».

Дипломат підкреслює, що якогось окремого перемир’я без цього процесу не може бути. Тому що «будь-яке перемир’я закінчиться відомо чим — перепочинком для армії агресора і далі — відновленням агресії», додає він.

«Важливо мати план»

Українську формулу із 10 пунктів часто критикують за нереалістичність. Однак Андріс Пібалгс, досвідчений латвійський політик і дипломат, переконаний, що ця ініціатива все одно має бути.

«Важливо мати план, навіть якщо дехто каже, що він нереалістичний, — вважає Пібалгс. — Жодна сторона не зможе запропонувати реалістичної позиції. Тому Україна робить правильні речі». На його думку, дії Києва наближають мир, хоча, можливо, й на дуже маленький крок. Але все одно, запевняє представник Латвії, потрібно сказати, що «ми готові до миру».

Пібалгс зауважує: поки важко сказати, за якого сценарію Україні вдасться зупинити війну. Проте він переконаний, що «Росія буде змушена відступити і справді прийняти мир».

Латвійський дипломат додає, що замороження війни не зможе розв’язати проблему. Це, на його погляд, може бути одним із кроків, але зрештою є єдине рішення — відновлення українських кордонів та виведення російських військ з території країни.

Олександр Мережко, народний депутат із фракції партії Слуга народу і голова комітету ВР з питань зовнішньої політики, переконаний, що українська «мирна формула» та відповідні саміти важливі з інформаційного погляду.

«Це така своєрідна мобілізація здорових сил у світі, які виступають за припинення російської агресії, щоб це було на основі статуту ООН і міжнародного права», — каже він.

Депутат вважає, що будь-які мирні сценарії все ж вирішуються на полі бою — саме від цієї реальності багато чого залежить. Бо можна напрацювати «дорожню карту» та організувати підтримку більш як 100 держав світу під час другого саміту миру. Але якщо Росія не погодиться на план Києва, навряд чи знайдеться хтось, хто змусить Кремль імплементувати його.

Китайсько-бразильська ініціатива

Наприкінці травня Китай і Бразилія запропонували свій план із 7 пунктів для припинення російсько-української війни. Де-факто він, на думку експертів, лише заморозить вторгнення РФ. У цьому документі навіть зникло положення про повагу до територіальної цілісності «всіх країн», яке містилося в іншому китайському плані із 12 пунктів, оприлюдненому в лютому цього року.

Мережко зауважує, що китайсько-бразильська пропозиція «дуже абстрактна». «Цей мирний план ні про що, — каже депутат. — Безумовно, там є позитивні моменти щодо невикористання ядерної зброї, щодо гуманітарної допомоги. Але ж там немає головного: відповіді на питання, як відновити територіальну цілісність і суверенітет України. Нема відповіді й на те, що конкретно треба зробити для цього».

Таку поведінку Китаю Мережко вважає типовою політичною маніпуляцією: офіційно Пекін виступає за територіальну цілісність України, однак жодних кроків для її досягнення не робить.

«Китай на боці Росії: допоміг РФ відбудувати військово-промисловий комплекс, допомагає з постачанням товарів подвійного призначення, які використовуються потім для виробництва зброї, — каже голова комітету ВР. — Але при цьому Китай намагається займати таку облудну і лицемірну позицію, що нібито він нейтральний».

На початку серпня у МЗС КНР заявили, що китайсько-бразильський план нібито уже дістав позитивну реакцію понад 110 країн світу.

Але чи справді є така підтримка? Мережко має сумніви.

Своєю чергою Андрій Осадчук, нардеп Голосу та представник цілої низки груп ВР з міжпарламентських зв’язків, переконує: китайсько-бразильський план не зможе лягти в основу потенційного мирного договору. Адже «це б стало повною екзистенційною катастрофою для Заходу, — аби ключову роль у вирішенні збройного протистояння у Європі відігравали провідні країни Глобального півдня».

Прем'єрний показ Джонсона

Ще одна публічна мирна ініціа­тива — від експрем'єра Великої Британії Джонсона — з’явилася наприкінці липня у вигляді його колонки для Daily Mail. Вона полягає в тому, що Україна відновлює контроль над територіями станом на 24 лютого 2022 року, для чого США дають їй всю необхідну зброю і не блокують подальший вступ у НАТО. Крім того, українські військові в перспективі можуть замінити американський контингент у Європі. Росії натомість Джонсон запропонував певні гарантії «захисту російськомовних» в Україні та перспективи повернення в G7 і партнерства з НАТО. На думку експрем'єра, саме Трамп здатен утілити цей план у життя.

«Євроінтеграційна» віцепрем'єрка Ольга Стефанішина після появи цього тексту заявила, що пропозиції Джонсона — це лише його власні ініціативи. Вона припустила, що колишній керівник британського уряду робить такі кроки, аби «створити поле для дискусій».

Проте NV за допомогою джерела в оточенні Зеленського з’ясував: викладений Джонсоном план попередньо узгодили з політичним керівницт­вом України.

Своєю чергою Мережко зауважує, що таку ініціативу не слід розглядати як мирний план, а радше як перемовини про тимчасове припинення війни. «Мабуть, там є якась прихована мета, яку ми не бачимо, але дуже важлива, щоб якось включити Трампа у процес напрацювання справжнього мирного плану, — припус­кає голова комітету. — Та це не розв’язання проблеми».

Американські гірки

На думку Мелінди Гарінг, старшої наукової співробітниці американського аналітичного центру Atlantic Council, дискусії про мирні сценарії зараз не дуже доречні. Адже все буде залежати від виборів у США — новий господар Білого дому вирішить, чи зможе Україна продовжувати підтримувати свою військову машину.

Опитування Ipsos, що з’явилося на початку серпня, показало: кандидатка від демократів випереджає свого опонента вже на 5 %. «Гарріс збирає величезні суми грошей і мобілізує виборців, особливо молодих, — каже аналітикиня Atlantic Council. — Схоже, що вона може вирвати перемогу».

Саме такий розвиток подій був би на руку Україні, переконана науковиця. Адже президентка-демократка та її напарник Тім Волз, якому запропоновано посаду віцепрезидента, мають проукраїнську позицію.

«Близькі до Гарріс люди, з якими я розмовляла, кажуть, що вона буде ще більш „яструбиною“ щодо України, ніж Джо Байден, — каже Гарінг. — І ми бачимо, що Волз також має дуже сильну позицію щодо України».

Для миру і переговорів це означає, на її думку, що Гарріс і Волз збираються дати Україні час і простір, необхідний для перемоги у війні.

Натомість можливий виграш Трампа дає менше причин для оптимізму, переконана аналітикиня. Адже його напарник Джеймс Девід Венс «є відвертим антиукраїнцем», та й поведінку самого республіканського кандидата складно передбачити.

«За Трампа на Україну може чинитися тиск, щоб Київ сів за стіл переговорів», — прогнозує Гарінг. Адже цей президент здатен погрожувати припинити підтримку України з боку США та лякати виходом Штатів із НАТО.

Представниця Atlantic Council називає Трампа дуже мінливим: той видає багато заяв, але ніхто не знає, як він насправді поводитиметься на посаді.{

Однак більше Гарінг турбує навіть не політика в США, а здатність України продовжувати боротьбу. Аналітикиня звертає увагу, що зараз є багато негативних соціальних факторів: брак чоловіків, величезна кількість посттравматичних стресових розладів у сус­пільстві тощо. «Таке відчуття, що війна ніколи не закінчиться. І немає очевидної відповіді на те, як виглядає перемога», — додає вона.

Однак точно є одна позитивна річ, у якій Гарінг впевнена: підтримка України, що виходить з Капітолійського пагорбу, продовжуватиметься і буде сильною. «Я очікую, що ще один додатковий пакет [військової допомоги] буде прийнятий у січні, навіть якщо оберуть Трампа», — каже вона.

Фактор грубої сили

Осадчук із Голосу підкреслює: скоріше за все, Україна разом із Заходом у якийсь момент прийдуть до зупинення війни без жодної прямої угоди між Києвом і Москвою.

«Дуже ймовірно, що в цьому процесі відіграє свою роль Китай», — додає політик.

Наскільки це припинення війни буде тривалим? На думку Осадчука, це значною мірою залежатиме від Брюсселю, Лондону і Вашингтона, «де, на жаль, не так багато відважних і сміливих політиків, здатних взятися за перебудову безпекової картини світу».

Але все це відбудеться не зараз.

«Я не бачу якихось реалістичних сценаріїв [мирних переговорів для завершення війни] у 2024 році», — визнає Гарінг.

Небажання Києва вести перемовини в нинішніх умовах аналітикиня розуміє, адже Кремль вимагає, аби Україна ніколи не могла вступити до НАТО і віддала щонайменше 18 % своєї території. «Обидва варіанти є неприйнятними для України», — каже Гарінг.

З нею погоджується і Павло Клімкін, ексміністр закордонних справ. Він узагалі не бачить можливості укладання мирної угоди на позиціях сьогодення. Адже Україна не може поступитися ані суверенітетом, ані територіями, а РФ змінила свою конституцію і тому «зі своєї маразматично-шизофренічною логіки» не хоче віддавати окуповані землі.

«Можуть бути спроби виходу на обговорення гуманітарних питань або тимчасового чи більш сталого припинення вогню», — вважає він.

Чи зможе щось змінити другий мирний саміт? На це питання експертам наразі складно відповісти.

Володимир Огризко, який очолював вітчизняний МЗС у 2007‑2009 роках, не покладає особливих надій на цю подію, адже РФ «чітко і ясно каже, що вона не збирається туди їхати».

«Росія просто не погодиться на жодні вимоги, бо вона знає, що її можна примусити одним способом — грубою силою, — вважає дипломат. — От допоки цієї грубої сили відносно Росії не буде, та не звертатиме уваги на жодні резолюції чи заклики».

Та все ж другий саміт має досягти якихось результатів, адже він не може тільки підтвердити результати першого, вважає Клімкін. А це вже залежатиме від американських виборів, питання участі РФ та розвитку інших мирних пропозицій.

А поки що єдиний реальний сценарій миру для України — це перемога на полі бою, переконаний Огризко.