Мир будь-якою ціною?

В Україні проявляються тенденції, що спровокували революцію в 2014 році.

"Накопичується роздратування, і коли воно досягне критичної маси, то достатньо буде незначної проблеми, щоб люди вийшли на вулиці", – вважає Мирон Спольський, голова української національної скаутської організації "Пласт".

"На мій погляд, зараз відбуваються два окремих і віддалених процеси. Перший – війна, другий – соціальні зміни. Вони впливають один на одного. Війна змусила волонтерів фінансувати військовий опір в перший рік, а уряд – зайнятися реформами. Ті ж волонтери тепер наполягають на продовженні реформ, які йдуть занадто повільно", – вважає Спольський

Неправильний напрям

Взагалі, песимістичні настрої в Україні. Війна в будь-який момент може погіршитися. Але більшість українців все ще проти будь-яких політичних поступок Росії в ім'я миру.

"Люди хочуть миру. Але не будь-якою ціною", – зазначила голова Фонду "Демократичні ініціативи" Ірина Бекешкіна під час виступу в Брюсселі.

Згідно з опитуваннями Фонду, у грудні 2016-го тільки 20% опитаних українців готові були підтримати "мир будь-якою ціною" у війні з Росією і сепаратистами.

"Ми повинні розуміти, що якщо українська влада, хоча я не можу собі такого уявити, змусить прийняти російські умови... їх не прийме парламент, тому що вони неприйнятні для суспільства", – вважає Бекешкіна.

На домашньому фронті більшість українців втратили віру у постреволюційну владу і відчувають, що країна рухається в неправильному напрямку. Згідно з незалежним дослідженням Фонду, 73% українців вважають, що їхнє життя стало гіршим у 2016 році, 67% зазначили, що країна рухається не туди.

"Багато хто у віці до 40 вже не пам'ятають Радянський Союз і порожні полиці в магазинах, – каже Спольський. – Наступна група – до 25 – вже не пам'ятає, що значить бути частиною імперії, вони свідомо йдуть на Захід. Ось хто призведе до змін".

День з життя

З нагоди Великодня на Софійській площі в Києві стоять величезні розфарбовані крашанки. Увечері в середу під золотими куполами Софійського собору танцювали діти.

Тим часом за 500 метрів вниз по вулиці стояв кордон поліцейських перед російським банком.

13 березня протестувальники розклали шлакоблоки, мішки з піском і натягнули колючий дріт, заблокувавши філію російського Ощадбанку на Володимирській.

Поліцейські стояли віч-на-віч з 50 протестувальниками, велика частина яких належала Національному корпусу – політичній гілці батальйону "Азов". У 2015 батальйон став полком Національної гвардії.

Протестувальники заявляли, що виступають проти продовження російського впливу на українську економіку та політику.

І США, і ЄС вже запровадили санкції проти Сбербанку Росії за військові дії країни на території України. Тож деякі українці вважають образою те, що він досі продовжує працювати на території України.

Війна між Україною і Росією триває вже три роки. При цьому РФ досі залишається головним торговельним партнером та інвестором України.

У парі кілометрів від заблокованої будівлі Сбербанку поліція патрулює Маріїнський парк, як це відбувається майже щодня. Вони спостерігають за будівлею Верховної Ради.

Зараз немає нічого дивного в тому, щоб озброєні поліцейські або військові патрулювали європейські столиці. У Парижі озброєні солдати ходять серед туристів за межами таких місць як Лувр або Ейфелева вежа.

Однак у Парижі, ці патрулі потрібні для захисту від тероризму. В Україні ж вони залишаються ознакою внутрішніх заворушень.

На мармурових сходах Верховної Ради стоїть металева барикада. На зупинці неподалік автобуси з тонованим склом. У них сидять кілька десятків поліцейських у бронежилетах і з протигазами на поясі.

Тут же під час протесту в серпні 2015 року, від ручної гранати, яку кинув ветеран донбаської війни, загинули поліцейські. Тоді люди протестували проти спроби парламенту проголосувати за певну автономію захоплених сепаратистами територій Донбасу. Це було однією з російських умов припинення вогню в 2015 році.

Через два роки, поліцейські досі стоять перед будівлею парламенту. І війна триває.

Блокпости

Однією з їхніх сумних ознак повсюдної корупції в Україні залишається стан доріг. Якщо хтось все ж набереться сміливості та поїде на схід, то побачить ознаки війни. Доведеться проїхати через систему дорожніх загороджень і контрольно-пропускних пунктів, на яких стоїть поліція та військові.

Чим ближче до зони бойових дій, тим частіше зупинки. У 600 км на південний схід від Києва починається військова зона. Там – 400 км окопів, укріплених форпостів і, місцями, зруйновані села на нічиїй землі.

Обстріли з артилерії, мінометів, стрілецької зброї тривають щодня на деяких передових точках, таких як Авдіївка та Мар'їнка.

Для тих, хто тут живе, війна стала способом життя.

І в Мар'їнці, і в Авдіївці діти досі ходять в школу, незважаючи на щоденні обстріли. Вдень у Мар'їнці на автостоянці працює ринок. А поруч – будівельники ремонтують багатоквартирний будинок після артилерійського обстрілу.

Але вночі, коли військові дії стають активнішими, вулиці порожніють.

У середу обидва ці міста обстріляли з 82-мм міномета. Про це повідомили українські військові.

Крім того, згідно з повідомленнями військового штабу, в середу під час бою біля шахти Бутівка був убитий один український солдат, ще п'ятеро були поранені по всій лінії зіткнення в ході 45 атак сепаратистів.

"Росія продовжить агресію в Україні і, я думаю, спробує дестабілізувати Балкани, - вважає аналітик з європейських питань фонду Heritage Деніел Кочис. – США мають бути насторожі і прагнути протистояти подібним планам".

На сторожі

Поки що спроби вирішити конфлікт політично зайшли в глухий кут.

Роками Кремль змушував Київ прийняти ідею сепаратистських республік, як напівавтономних територій, які могли отримати голос в українському парламенті.

Ще одним пунктом угод лютого 2015 про припинення вогню, яку підписала Росія в Мінську, була поправка в український основний закон про децентралізацію.

У Києві депутати не хочуть міняти Конституцію України заради укладення мирної угоди. За їхніми словами, виконати вимоги Москви – все одно що дати Росії право голосу у внутрішніх справах України.

Парламентарії вважають, що доти, доки російські військові перебувають на сході, а Україна не відновила контроль над кордоном, там неможливо провести вільні і чесні вибори.

Президент України Петро Порошенко назвав ці пункти головним пунктом для продовження переговорів.

"Єдиний гріх України в тому, що моя країна вирішила жити незалежно на власній землі відповідно до демократичних цінностей, – сказав Порошенко на Мюнхенській конференції з безпеки в лютому. – Нам потрібна свобода. Росія хоче нас за це покарати".

Якщо Київ відмовиться від конфлікту і підкориться вимогам Росії, то в межах самої країни почнуться заворушення незадоволених політичних активістів, військових ветеранів і добробатів, які вважають, що віддали занадто багато заради відновлення безапеляційного контролю України над окупованими територіями.

Як показало лютневе дослідження Фонду "Демократичні ініціативи", 71% громадян виступає проти виборів на Донбасі.

"Більшість населення не підтримає практично ніяких компромісів. Абсолютно неприйнятні пропозиції провести місцеві вибори на Донбасі", – йдеться у звіті.

Росія, зі свого боку, заперечує, що її війська діють на Донбасі і наполягає на тому, що миру не вдасться досягти доти, доки Україна не прийме поправки до Конституції щодо децентралізації, які дозволять провести вибори на окупованих територіях.

США і ЄС підтримують санкції проти Росії з 2014 року. І українська влада вважає першочерговим завданням їх збереження. При цьому українська влада зазначила, що під час холодного прийому в Москві держсекретар США Рекс Тіллерсон не виказав сумнівів у режимі санкцій проти РФ.

"Доти, доки не буде прогресу у виконанні Мінських угод, ситуація в Україні перешкоджатиме поліпшенню відносин між США і РФ, - сказав Тіллерсон під час прес-конференції з міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим.

Переклад НВ

Повну версію колонки Нолана Петерсона читайте на The Daily Signal. Републікування повної версії тексту заборонене

Більше поглядів тут