Колонку опубліковано в рамках спільного спецпроекту НВ і The New York Times «Великі ідеї». Републікацію тексту заборонено
Медіа і соціальні мережі сповнені оптимістичних передбачень про те, що світ перебуває на порозі грандіозного прориву в штучному інтелекті, біотехнологіях, енергетиці та освоєнні космосу, в остаточній перемозі над голодом і хворобами.
Медіа та соціальні мережі сповнені песимістичних пророцтв про глобальну екологічну катастрофу, втрату роботи і сенсу сотнями мільйонів людей, торжество постправди, страхітливу цифрову диктатуру, зростання тероризму і техногенних загроз.
Хто правий, оптимісти або песимісти? Чи стоїть світ на порозі прориву вгору або на краю прірви?
Мають рацію і ті й інші.
Чи бувало таке раніше? Неодноразово. Цивілізація розвивається нелінійно: є прориви, схожі на хвилі, прихід яких змінює і технологічну базу цивілізації, й економічні відносини, і політичні системи, а також мислення, культуру, релігію, та й взагалі уявлення людей про все на світі. Але є падіння у глибину варварства, відкати назад на сотні, а то й тисячі років.
А причина проривів і падінь спільна. Виростаючи, людство створює нестерпний тиск на ресурси, завдяки яким існує і впирається у стелю розвитку. З’являються, за влучним висловом Яна Морріса, «вершники апокаліпсису»: голод, занепад держав, міграція, епідемії. Успішне подолання таких викликів відоме в історії як фазові переходи, а неуспішне означає крах цивілізації. Тому будь-яка глобальна криза такого масштабу, як зараз, — це роздоріжжя.
Історія знає три успішні фазові переходи. Перший — неолітична революція, що почалася приблизно 10 тисяч років до н. е. з появою сільського господарства, після чого виникли міста, держави, релігії та права власності. Другий — осьовий час (його пік 600−400 рр. до н. е.), Час народження етики і філософії. Третій — модернізація (умовний старт близько 1500 року), складний процес, у який вплетені Відродження, релігійні реформації, науково-технічна революція, індустріалізація, Просвітництво, поява капіталізму, гуманізму, націоналізму, мислення win-win тощо.
Історія знає чимало занепадів. Падіння Римської імперії означало наступ довгих століть варварства зі втратою більшості досягнень у науці, техніці та культурі. Китай лише зараз оговтується від того грандіозного занепаду, що почався після 1600 року.
Чим визначається результат подій на роздорожжі, подібного до теперішнього? «Неможливо вирішити проблему на тому ж рівні, на якому вона виникла; потрібно стати вище цієї проблеми, піднявшись на наступний рівень», — казав Альберт Ейнштейн. Коли людство впирається у стелю розвитку, пробитися вгору можна тільки завдяки новому мисленню, і тричі в історії (але не завжди) це вдавалося.
Кожна епоха отримує те мислення, якого потребує. Або не отримує. У першому випадку створюються соціальні інститути, що дозволяють прорватися. У другому руйнуються і ті старі, які дісталися у спадок від минулого, але вже не працюють.
Нинішній світ вступив у глобальну кризу, не маючи механізмів її подолання. Натхненні цілі розвитку ООН суперечать одна одній: наприклад, подолання бідності суперечить збереженню природи. Продовження глобальної конкуренції означає повне виснаження ресурсів Землі, скорочення конкуренції — зупинку розвитку і втрату надії.
Глухий кут розвитку породжує футурошок, бажання повернутися назад, туди, де все було якщо не чудово, то принаймні зрозуміло. Make щось great again на практиці означає «повернемося у минуле, там ми були молодші, секс був кращим, а морозиво смачнішим». Тільки старі рішення не відповідають викликам майбутнього.
Світ стоїть на роздоріжжі, і два глобальні сценарії можна назвати Нове Просвітництво і Нова Інквізиція. Нове мислення принесе нам прорив, відмова від нього — крах. Сотні філософів, учених і духовних лідерів пропонують нам нині шматочки нової мозаїки: як перейти від конкуренції до співпраці, від надспоживання до розумності, від голого матеріалізму до балансу насиченого життя, від політкоректності до включення всіх, від деконструкції старих сенсів до створення сенсів нових. У цей час сотні політиків у десятках країн звуть нас у минуле, обіцяючи прості рішення найскладніших проблем. Вибір за нами.
«Якщо ви йдете через пекло, проходьте не затримуючись», — сказав Черчилль. Варто прислухатися. Кожен із нас може долучитися до створення острівців нового в нашому житті, відмовившись від помилкових надій на повернення до старої зони комфорту.
Долучайтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ