Мінські угоди зараз, м'яко кажучи, перебувають у кризовому стані, і проведення сепаратистами виборів на захоплених територіях поставить їхнє подальше виконання під питання.
Ми бачили, що обидві сторони не дуже-то і прагнули до виконання угод, ретельно вишукуючи мінімальні підстави дорікнути своїх візаві в порушенні домовленостей. Так чи інакше, в Мінських угодах чорним по білому зазначено, що вибори на окупованих територіях повинні проводитися у відповідності з законодавством України. Це означає, що вони повинні пройти 25 жовтня, в обумовлений Конституцією термін.
З урахуванням того, якими формалістами є європейці, ця дата не підлягає ревізії.
Маневри з так званим планом Мореля – це те, що можна ігнорувати, оскільки умови проведення виборів зафіксовані на папері. Відповідно, Київ отримує залізний аргумент для того, щоб звинуватити Росію і сепаратистів у зриві виконання угод.
Думаю, саме грудень стане кризовою точкою, а, можливо, навіть і датою смерті Мінська-2. Що далі? Можливе загострення конфлікту – про це не раз попереджали. Але, можливо, в Мінську або в іншому місті сторони знову сядуть за стіл переговорів, щоб у тій чи іншій формі обговорити Мінськ-3.
Враховуючи обставини, що склалися, Україні слід боротися за розширення формату переговорів, насамперед, за рахунок залучення Сполучених Штатів, чия позиція для нас надзвичайно важлива, і аргументи яких тій же російській стороні буде куди складніше ігнорувати.
Дуже скоро спаде хвиля пропагандистської піни, яка піднялася після Генасамблеї ООН, і ми побачимо реальний стан речей. Чи буде Захід намагатися дотиснути Україну на виконання плану Мореля? Поки в нас є всі аргументи, щоб відхиляти подібного роду пропозиції, подивимося, що буде в грудні.
Продовження терміну дії Мінська-2, на мій погляд, варіант малоймовірний. Але як одна з форм виходу з ситуації може розглядатися і він, адже будь який поганий "мінський мир" краще доброї війни.