Аннегрет Крамп-Карренбауер – це новий лідер Християнсько-демократичного союзу (ХДС), посаду якого канцлер Ангела Меркель обіймала 18 років. З вигляду Меркель, яка дозволила собі трохи емоцій на публіці, була задоволеною, коли результати виборів оголосили на з’їзді партії в Гамбурзі 7 грудня. Її фаворит перемогла.
Крамп-Карренбауер не була безспірною кандидатурою. Вона отримала 52% голосів. Її суперник, Фрідріх Мерц, який протягом кількох років був поза політикою після того, як Меркель кинула виклик його авторитету, отримав 48%. ХДС розділений. «Партійна конференція насправді поляризована на індивідуальному рівні», – сказала Крамп-Карренбауер.
Її вже встигли зневажливо прозвати «міні-Меркель». Тобто що все буде продовжуватись так, як і досі. Та на Німеччину і Європу можуть чекати кілька сюрпризів.
По-перше, АКК, як знають Крамп-Карренбауер, не з тюхтіїв. Політика у неї в крові. Після перебування на кількох міністерських посадах у землі Саар, у 2017 році вона спромоглась отримати 40,7% голосів на своїх других виборах місцевого прем’єра. Вона спромоглась це зробити через спілкування з людьми та донесення їм своїх рішень – доволі жорстких у галузі безпеки, закону та порядку. Вона консервативна в питанні одностатевих шлюбів, та прагне підтримувати центристський, проєвропейський курс Меркель.
Крамп-Карренбауер не з тюхтіїв
По-друге, так само як і Меркель, АКК не збирається догоджати крайнім правим з «Альтернативи для Німеччини» (AfD). У своїй пристрасній промові в Гамбурзі вона наполягала на тому, щоб партія була більш інклюзивною та залишалась центристською. Мерц, її опонент, хотів зсунути партію вправо, щоб отримати десятки тисяч голосів, які відійшли до AfD чи партії Greens на останніх регіональних виборах.
Зосередженість АКК на центризмі – це важливо. Вона хоче відновити електорат ХДС. Вона хоче повернути партії статус «народної», попри європейський тренд, згідно з яким великі політичні партії повоєнного часу все більше здають позиції на користь популістських рухів. А це означає, що АКК потребує Меркель так само, як і Меркель потребує АКК.
Якщо Меркель і справді планує піти з політики після закінчення свого четвертого терміну в 2021 році – за умови, звичайно ж, що її партнери по коаліції, тобто соціал-демократи, не розійдуться до того – АКК та нинішній канцлер Німеччини гратимуть кожен свою роль. АКК має використати час, щоб об’єднати партію та зміцнити її центристські позиції. Це означає боротьбу з проблемами диджиталізації, освіти, житлового сектору та інвестицій в інфраструктуру. Вона хоче розвіяти популярність AfD, що основана на протесті, а не політиці.
Щодо Меркель, то її потребують у Німеччині та Європі. Вона може і не стратег. Але попри тиск того, що прийнято називати real politic, вона повсякчас утримує моральний компас – в питаннях щодо Росії, міграції, пошуку компромісів у сварках лідерів ЄС, чи утримування центристських позицій. Цей компас як ніколи пригодиться у найближчі турбулентні місяці, як би далі не розвивалась ситуація з Брекзітом, Францією, результатами виборів до Європарламенту, та в Україні.
Переклад НВ
Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Джуді Демпсі на Carnegie Europe. Републікування повної версії тексту заборонене.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени