Як відомо, той, хто багато заробляє, потребує фінансових консультацій і вишколеного сервісу – заможні люди і надійні клієнти податкової. У світі їх називають приватними особами з дуже великими статками або з дуже високими доходами (high-net-worth individuals), є і ультра багаті (ultra high-net-worth individuals).
Основним критерієм належності до когорти мільйонерів є сума ліквідних активів, — наприклад, $1 млн. у вигляді акцій, облігацій або готівкови. Згідно зі звітом World Wealth Report 2016, підготовленим консалтинговою фірмою Capgemini і фінансовою компанією RBC Wealth Management, кількість доларових мільйонерів у світі сьогодні — 15,3 млн. осіб, а їхні сумарні статки обчислюються в $58,7 трлн. Очікується, що до 2025 року їхні статки перевищать $100 трлн., що втричі більше показників 2006 року. На жаль, разом із зростанням кількості мільйонерів, зростає нерівність між дуже багатими і всіма іншими людьми на планеті, що саме по собі стримує боротьбу з глобальною бідністю.
Не секрет, що в багатьох країнах у населення є впевненість в тому, що якраз люди з великим багатством/високим рівнем статків платять менше податків. Однак, це не так. Наприклад, 0,5% топ-платників податків Великої Британії платять 17% від загальної суми податку на доходи, у Німеччині 0,1% платників податків формують 8% всього бюджету, а топ 5% — формують 40%. В США 5% багатіїв формують 60% бюджету. Тривалий час ми знали тільки про 100 найбагатших українців і нічого про сплачені ними податки. Сьогодні, завдяки електронному декларуванню, виявилося, що мільйонерів у нас значно більше! Очевидно, що громадськість тепер очікує більш жорстких заходів контролю за доходами та сплаченими податками осіб з дуже великими статками або високими доходами.
За даними досліджень ОЕСР, опублікованими в 2009 році, заможні люди створюють значні проблеми для податкових органів. З допомогою професійних фінансових консультантів вони вдаються до агресивного податкового планування – виведення прибутку з-під оподаткування з країни, де цей прибуток фактично створюється, в країни з низьким оподаткуванням, тим самим наражаючи на ризик податкові надходження країни. З іншого боку, існує також ризик того, що мільйонери можуть покинути юрисдикцію, особливо ті, хто мобільні на міжнародній арені. Тому більшість країн явно зацікавлені в збереженні їх як платників податків-резидентів. Звіт ОЕСР, серед іншого, містить низку рекомендацій для податкових органів, як поводитися з заможними людьми.
Дорожня карта для податкових органів виглядає таким чином:
- Необхідно ідентифікувати ризики, пов'язані з сегментом заможних людей, зрозуміти їх мотивацію до агресивного податкового планування, а також використовуються ринкові ніші для такого планування.
- Створити відповідну законодавчу базу, орієнтовану на попередження ризиків, пов'язаних з агресивним податковим плануванням.
- Покращити співпрацю між податковими органами в інших країнах на стратегічному та оперативному рівнях, у тому числі для обміну інформацією.
- Створити окрему структуру податкової адміністрації, яка буде працювати з такими приватними особами — великими платниками податків.
Ефективність роботи окремої структури в податковій адміністрації, спеціально вповноваженої для роботи з заможними людьми, безпосередньо залежить від дотримання балансу між контрольною функцією (контролем за дотриманням податкового законодавства багатими людьми) і сервісною функцією такого підрозділу. Досвідчені люди рекомендують наймати на роботу в таку структуру тільки високопрофесійних співробітників, оскільки їхнім першочерговим завданням буде побудова діалогу як з самими мільйонерами, так і з їхніми фінансовими радниками.
Щовище рівень взаємодії, то чіткіше розуміння у податківців специфіки діяльності заможних людей. Відповідно, щовище розуміння профілю заможної людини, специфіки її діяльності, якості життя та центрів його інтересів, то ефективніші механізми протидії ухиленню від сплати податків. І тим вищі шанси, що вони сплатять податки.
За останні кілька років міжнародне податкове середовище серйозно змінилося в бік більшої прозорості та обміну інформацією з метою оподаткування. Фінансові центри прагнуть дотримання стандартів ОЕСР щодо прозорості та обміну інформацією, дедалі більше угод про обмін податковою інформацією підписується.
Очевидно, що в найближчому майбутньому не буде безпечних притулків для грошей, з яких не сплачені податки. На порозі — імплементація плану дій ОЕСР з протидії розмивання оподатковуваної бази і переміщення прибутку в низькоподаткові юрисдикції (BEPS), а також автоматичний обмін інформацією між податковими органами. Податкові адміністрації мають унікальну можливість мотивувати заможних людей не тільки до добровільного розкриття своїх статків і активів, а й до добровільної сплати податків у країні.
Уряд, своєю чергою, у цьому сенсі, принаймні, має два завдання:
По-перше, держава має захистити податкові надходження і продемонструвати справедливість і рівність податкової системи. Іншими словами, довести, що багаті платять більше податків.
А по-друге, показати не тільки великим платникам податків, а і всім громадянам, що податки збираються і розподіляються на благо держави і всіх її громадян. А не в кишені окремих політиків або управлінців, які потім поповнюють когорту мільйонерів.