Атмосфера Давоса цього року, мабуть, точніше, ніж будь-коли раніше, відобразила сучасну картину світу. Видовище, треба сказати, не найпривабливіше. Панує пригнічений настрій. Про глобальний економічний спад говорять мало, але і в перспективах зростання ніхто не впевнений. Про тотальну політичну кризу мова поки не йде, проте багато хто з тривогою обговорює стан демократії та міжнародного порядку.
Цьогоріч Білий дім скасував поїздку офіційної делегації США в Давос (результат суперечки президента Трампа з Конгресом) і тим самим немов підтвердив: Америка відсторонилася від світу.
Тим часом Європа спантеличена, розділена і пригнічена. З трьох головних лідерів континенту в Давосі з'явився лише один — канцлер Німеччини Ангела Меркель, яка готується покинути свій пост. Британський прем'єр Тереза Мей не змогла бути присутньою через метушню, пов'язану з брекситом, а глава Франції Еммануель Макрон відмовився від поїздки через тривалі протести у країні. У Давосі гостро відчувалася відсутність традиційних захисників ліберальної демократії.
Втім, нові світові лідери не заповнили цю прогалину. Всупереч прогнозам, Китай зіграв більш стриману роль, ніж у минулі роки. Віце-голова КНР Ван Цішань виступив із заспокійливим посланням, запевнивши, що Пекін прагне до взаємовигідних рішень і глобального співробітництва. Фактично це говорить про те, що Китай намагається боротися із власними викликами всередині країни, незважаючи на уповільнення економічного зростання і спроби глави КНР Сі Цзіньпіна посилити контроль над суспільством.
Це не схоже на світанок диктаторів. Форум як і раніше не шанує авторитарних правителів. Лише деякі з них прибули в Давос. Так, західні демократії, можливо, втрачають стабільність, однак президент Росії Володимир Путін і його турецький колега Реджеп Ердоган займають значно слабші позиції, ніж ми думаємо.
Вони, як і спадкоємний принц Саудівської Аравії Мухаммед ібн Салман, теж залишилися вдома. Зате приїхав новий президент Бразилії Жаїр Болсонару і виступив із довгожданою промовою, але вона тривала всього шість хвилин, викликавши досить суперечливу реакцію.
Головний напрямок, щодо якого учасники Давосу все ще оптимістичні, — це технології. Керівники транснаціональних корпорацій Novartis і Cargill розповіли про нову прекрасну можливість — використання штучного інтелекту для підвищення ефективності і продуктивності. Цю тенденцію вони вважають невідворотною, що змушує або адаптуватися, або спостерігати за посиленням конкуренції. Втім, очевидне й інше: ще один рівень роботи білих комірців — той, що вимагає стандартних аналітичних навичок, — може опинитися під загрозою. Хоча глави компаній запевнили, що з ситуацією можна буде якось впоратися.
Набагато песимістичніше бізнесмени і топ-менеджери налаштовані в питанні торгівлі. Вони стурбовані тим, що торгова війна між США і Китаєм може поширитися на весь світ. Незалежно від того, чи станеться це, вважається, що активна стадія глобалізації позаду. За останні 15 років не було жодних зрушень уперед. Поки не можна говорити про великомасштабний протекціонізм і тарифні війни, але це точно новий застій.
Загалом, Захід розділився. І в інших регіонах та сама ситуація. Майже ніхто з арабських лідерів не з'явився на нещодавній саміт Ліги арабських держав у Бейруті. Латинська Америка розкололася між такими лідерами, як прихильник правих поглядів Болсонару і представник лівих сил, новий президент Мексики Андрес Мануель Лопес Обрадор.
Глави кількох невеликих держав (всі як один наполягли на тому, щоб залишитися неназваними) сказали, що, на їхню думку, світ дрейфує, він позбавлений будь-яких колективних цілей і в ньому можна почути лише голоси вузькокорисливих інтересів. "Коли залучені американці, у нас з'являється відчуття напрямку, — сказав один із них. — Ми можемо розходитися в окремих пунктах, але принаймні ведеться велика розмова, помітні спроби налагодити співпрацю. А зараз єдина енергія — негативна, суцільні тривоги і торгові війни. Це не той світ, де легко рухатися вперед. Ми всі застрягли".
Ось він який, постамериканський світ. Він не відзначений китайським домінуванням або азійськими амбіціями. У ньому немає очевидних антиамериканських настроїв, але є ті, хто чекає більшої присутності США. Тут країни, не пов'язані угодами, переслідують лише свої інтереси і сподіваються, що каркас міжнародного порядку залишиться більш-менш стабільним. Але з огляду на те, що ніхто не займається його активним зміцненням, виникає велике питання: чи не ослабне він у світі без лідерів, чи не розвалиться остаточно?
Новое Время володіє ексклюзивним правом перекладу і публікації колонок Фаріда Закарії
Оригінал опубліковано на The Washington Post.
Републікація повної версії тексту заборонена
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени