Чи цікавлять мене факельні ходи або Марш націоналістів у центрі Києва? Це щось з розряду шоу. Зараз в країні відбуваються більш сутнісні процеси, які цими шоу ніяк не затьмарити.
Напевно, ці походи потрібні тим, кому вигідно з якоюсь періодичністю проявляти себе політично. Або тим, кому необхідно відчути свою єдність. Взагалі, націоналісти повинні бути в політичному спектрі країни. Націоналізм – це ж марксистське визначення. Згідно Леніну-Марксу, націоналізм пригноблених народів відрізняється від націоналізму гнобителів. Тому російський націоналізм – це від того, що їм хочеться пригнічувати і знищувати, а український зародився як ідея для порятунку народу. Хоч і прояв його в різний час був різним.
Факельні ходи можуть подобатися деяким українцям, можуть подобатися російській пропаганді, але суті це не міняє. Я вважаю, що зараз боротьба за Україну відбувається в іншій площині. І там використання парадів за ЛГБТ або факельної ходи не породжує нічого, крім медійного шуму і висловлювань у соцмережах.
Особисто мені ніколи ходити на ходи
Сутнісне – це спроба Росії завадити виборам в Україні. Сутнісне – це те, що відбувається в інформаційному просторі анексованих Росією територій, і, як мені підказують експерти, в більш ніж половині українського. Російсько-український Facebook перебуває під контролем російських модераторів, які вже забанили всі проукраїнські акаунти. Це сутнісне змінює медійну картину. І це важливий наступ Путіна в гібридній війні. Він чергує – наступає політично, медійно, фізично. І на мій погляд, інформаційний наступ ми програємо, причому програємо на своїй території. Ось що важливо.
Кожен має право направляти свою енергію туди, куди хоче і на що здатний. Особисто мені ніколи ходити на ходи: я займаюся викриттям російських інформаційних фейків, війною за Україну в соцмережах і медіа. Хоча насправді цим атакам потрібна більш концентрована відсіч. І з боку журналістів, і держави, якщо потрібно.
Поки у нас працюють телеканали NewsOne і 112, «бенефіціаром» яких є особисто Путін, можна хоч з факелами, хоч з райдужними прапорами ходити – всі будемо під загрозою окупації через вибори. Або через що завгодно. Причому загроза ця однакова для всіх – як представників ЛГБТ, так і членів правих організацій.
Треба розуміти одне: ми всі пливемо на Титаніку на певній відстані від айсберга. І ми не тримаємо кермо міцно в протилежний від айсберга бік, а танцюємо і з'ясовуємо стосунки десь у ресторані.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени