10 найчарівніших куточків України за версією українських мандрівників

Вулички Львова та вершина Говерли – це далеко не все, що може здивувати в Україні та закохати в себе мандрівників.

Ми спитали у 10 українців, які не уявляють свого життя без подорожей, які саме куточки України вони вважають своїми улюбленими, чим там можна зайнятися, у яку пору туди краще їхати і як саме туди дістатися.

 
Саша Буль,
музикант, мандрівник

Що саме вам подобається у цьому місці?

Я дуже люблю Дністровський каньйон і не перестаю дивуватися та відкривати його з різних сторін. Там я написав левову частку своїх пісень. Для мене це справжнє місце сили та прихисток, де можна перевести дух між концертами та розібратися з думками. Я втопив у Дністрі незліченну кількість своїх проблем.

Як часто ви його відвідуєте? В яку пору року краще туди їхати?

Я буваю там чи не кожні два тижні в теплу пору року, та трішки рідше взимку. Я не прихильник холоду, тому взимку намагаюся тікати десь у теплі краї, або бути в турах. І, звісно, відпочивати біля ріки краще влітку.

Як туди дістатися?

З громадським транспортом у нас, як завжди, туго. Доведеться їхати до Кам'янця-Подільського, Івано-Франківська або Чернівців, а там вже шукати приміські автобуси чи таксі. Тому, звісно, оптимальний варіант – це добиратися власним авто.

Де там можна зупинитися?

В теплу пору є безліч місць, де можна стати наметовим табором. Це може бути як пристосований для цього кемпінг зі зручностями та за помірну плату, так і абсолютно дикі, проте дуже мальовничі місця. Взимку (або для тих, хто звик до комфорту) є величезний вибір готелів, пансіонатів та туристичних баз вздовж усього каньйону. Також можна зупинятися й у місцевих жителів. Так званий bad & breakfast. Проте варто обережно ставитися до вибору житла, оскільки є багацько старих місць із совковим підходом і жахливими умовами. На щастя, з кожним роком на Дністрі зявляється все більше місць для відпочинку, що відповідають світовим стандартам. З комфортабельними номерами, смачною кухнею, розважальною інфраструктурою та сервісом. Моє улюблене – Услад.

Яке спорядження при собі потрібно мати?

Щодо необхідного спорядження, то тут усе залежить від того, що саме ви збираєтеся робити. Це хороше місце для риболовлі, тому якщо щось у цьому петраєте, захопіть із собою вудочки. Різноманітний водний спорт – відповідно, SUP, гідроцикли, вінд-серфінг, водні лижі тощо. Дайвінг на Дністрі не раджу. А от підводне полювання в цьому місці дуже популярна забава. Тому беріть гарпун, ласти й маску.

Є місця, які прийдуть до вподоби скелелазам та спелеологам. Круті скелі та печери тут не рідкість. Я в одну навіть сам залазив на свій страх і ризик.

Проте, з власного досвіду скажу, що найбільш корисним у подорожі в Дністровський каньйон стане моторний човен. Таким чином ви зможете потрапити у велику кількість місць, куди автомобілем дістатися складно, або ж взагалі, неможливо. Я там знайшов кілька островів, затоплені бункери часів Другої світової війни, лагуни та печери, до яких можна підібратися лише з води.

Чим вище за течією, тим Дністер швидший та стрімкіший. І якщо у Івано-Франківській області можна рафтити, то у Чернівецькій можна спокійно плавати на байдарках чи каяках.

Я, наприклад, цікавлюся орнітологією, тому для мене Дністровський каньйон – це ще й місце, де можна зустріти безліч рідкісних птахів та поспостерігати за ними. Цікава і його історична складова. Тут Вам і кілька фортець, серед яких Кам’янець-Подільська та Хотинська. Скельні монастирі, що пережили набіги турків, військові цвинтарі часів Першої світової війни, фортифікаційні споруди часів Другої світової. Ну і залишки затоплених у радянські часи поселень. Після будівництва ГЕС сотні будинків залишилися під водою. Наполегливо рекомендую відвідати Бакотську затоку. Під тоннами води поховане одне з найбільших і найстаріших поселень вздовж Дністра.

 
Евгенія Моляр,
кураторка проекту SOVIET MOSAIC IN UKRAINE
фонду ІЗОЛЯЦІЯ

Я є учасницею мистецької ініціативи ДЕ НЕ ДЕ, ми вивчаємо спадщину радянського періоду. Наші експедиції зосереджені в першу чергу на виявленні важливих об’єктів радянського періоду та актуалізації їх культурної цінності для подальшого  збереження. На жаль, сьогодні все радянське сприймається негативно, навіть унікальні мистецькі твори.

Одним із найбільш вражаючих об’єктів для мене є Палац Ілліча в Дніпрі.

Що саме вам подобається у цьому місці?

Це масштабна споруда, збудована 1932 року за проектом видатного архітектора Олександра Красносельського. Палац Ілліча – яскравий приклад архітектури конструктивізму, стилю, який мав розвиток у 20-30-х роках ХХ століття. Дотепер збереглося досить мало його зразків. Палац має довершену композицію лаконічних архітектурних об’ємів. Як Палац культури він не діє вже близько 15 років, стоїть закинутий і поволі руйнується. Я відвідую його щоразу, коли буваю в Дніпрі.

Палац без перешкод можна оглянути зовні, а для того, щоб потрапити всередину, потрібно домовлятися з охоронцями на місці або з власниками, які не надто жваво йдуть на контакт. Оскільки наразі Палац Ілліча намагаються продати з аукціону, то доступ до нього має бути відкритим. Саме на цьому можна наполягати під час перемовин.

Кому це місце може сподобатися або буде цікавим?

В першу чергу – поціновувачам архітектури, адже це унікальний об’єкт. Звичайно, цей об’єкт цікавий саме як приклад радянської спадщини. Крім того, побувати всередині буде цікаво любителям закинутих будинків. Велетенські зали та коридори ще зберегли в собі, як то кажуть, дух епохи.

 
Роман Лебідь,
мультимедіа продюсер BBC Україна,
мандрівник

Що саме вам подобається у цьому місці?

Гірське село Ворохта лише здається простим. Заховане на берегах Прута, на висоті майже кілометр, воно було прихистком і для гуцула Василя Янюка, який разом зі своєю худобою покинув рідний Космач й заснував село, і для польського дезертира Михаїла Ворохти, який у підсумку дав назву поселенню, і для вівчарів, і для опришків, і, тепер, для усіх охочих. Адже, щоб потрапити до Ворохти, більше не треба продиратися крізь вікові хащі.

У Ворохті ви натрапите на бабусь, які пригощатимуть вас яблуками із власних садків, веселих музик, знавців грибної справи, мисливців, майстрів, і, можливо, як і я, знайдете справжніх друзів. Одного разу пощастило побачити навіть справжнє карпатське весілля, коли весела процесія ішла вулицями села.

Дерев’яні церкви, маленький, але красивий костел, старі дерев’яні хати і пансіонати для багатих туристів початку 20-го століття, збудовані італійцями за часів Австро-Угорщини, велетенські мости-віадуки і щось невловиме у повітрі – усе шепотітиме вам, що це не декорації, а справжнє село, оте – з казок.

Крім того, село хороше як відправна точка для походів у гори – звідси зручно рушати на Говерлу, озеро Несамовите, Піп Іван, Кукул і полонину Лабєску. Але і просто погуляти старими вуличками села, послухати плескіт гірської річки, час від часу гублячись між прилеглими пагорбами та залізничними коліями, – велика насолода.

Як туди дістатися?

Достатньо просто сісти на поїзд у Києві. Є й швидший варіант – літаком до Івано-Франківська, а звідти за дві-три години, минувши Яремче, на автобусі. Або ж просто на авто – кажуть, до Ворохти нарешті відремонтували дорогу, хоча багато років вона була приводом для люті місцевих жителів.

В яку пору року краще туди їхати?

Відвідувати це місце добре як у липні/серпні, коли тепло, так і взимку, коли лежить сніг, адже в селі є спортивна база, підйомники, траси і велетенський трамплін (який діє не лише зимою). Але особисто я найбільше люблю приїздити туди ранньої осені, коли природа немов благає насолодитися її останніми барвами перед великою сплячкою.
Справжній банош, карпатська юшка із білих грибів, річкова форель і трав’яний чай – будьте готові набрати нових кілограмів. Нових спогадів.

 
Орест Зуб,
радіоведучий, амбасадор BlaBlaCar,
мандрівник, автор блогу Openmind

Мені особисто подобається цілий регіон – Подільські Товтри. Це місцевість навколо Кам'янця-Подільського, де Дністер входить в Дністровський каньйон і такою "змійкою" тягнеться між стрімких берегів Поділля. Там є таке місце Совий Яр, така затока, де рукав ріки глибоко врізається поміж балками, утворюючи нереальної краси місцевість.

Що саме вам подобається у цьому місці?

Це просто щось унікальне. Це нетипове місце для України, воно нагадує топову туристичну точку, куди варто возити табунами туристів. Але через те, що воно є доволі ізольованим, і про нього знає взагалі небагато людей, в нього є справжній шарм. Дністер розлився унаслідок створення водосховища, і вода заповнила ряд балок, утворивши неймовірної краси затоку з кількома півостровами.

Як туди дістатися?

Совий Яр знаходиться біля села Калачківці, там де ріка Студениця впадає у Дністер.

Вам потрібно доїхати до Кам'янця-Подільського. Далі дорогою на схід в напрямку села Стара Ушиця. На повороті біля села Вихватнівці вам треба звернути направо у напрямку села Демчин і рухатися до села Калачківці. В селі Калачківці польовою дорогою спуститися в урочище Совий Яр.

Як часто ви відвідуєте це місце?

Відвідую його не часто. Я був там разів три за своє життя. І в цьому, мабуть, його шарм я про нього часто думаю і хочу туди повернутися.

В яку пору року краще туди їхати?

Я вважаю, що від літа та до осені. Я там був на початку осені, чудові кольори навколо. Хоча, зважаючи на ландшафт, який там зберігся, в будь-яку пору року там буде дуже гарно.

Де там можна зупинитися?

Ми особисто спали в наметі прямо на півострові біля самої ріки. Там починають будуватися гостьові будинки, можете зупинитися у місцевих людей в селі. Туди можна їхати на один день з Кам'янця-Подільського. Якщо ви хочете сповна відчути дану місцину, я рекомендую їхати туди з наметом.

Яке спорядження при собі потрібно мати?

Вам потрібне туристичне спорядження: намет, килимок, газовий балон з пальничкою.

Кому це місце може сподобатися або буде цікавим?

Це місце буде цікаве абсолютно всім, особливо тим людям, які починають досліджувати Україну. Тим, хто дивиться на Захід й шукає туристичні точки, навіть не підозрюючи, що в нас є таке надзвичайно красиве місце. Я впевнений, що незалежно від ваших поглядів, вашого тревел-досвіду, воно вас закохає точно так само, як і мене.

Коли поїдете в Совий Яр, обов'язково тегніть там Ореста Зуба і скажіть:"Блін, Оресте, кльова точка".

 
Борис Віктюк,
тревел-фотограф

Скелі Довбуша – одне з улюблених місць в Україні в усіх його проявах! Це неймовірно красивий масив з величних скель, які знаходяться посеред лісу на висоті 668м.

Що саме вам подобається у цьому місці?

Місце має свою потужну історію, але зараз не про це. Оскільки я займаюся тревел-фотографією і фотографую людей по найкрасивіших куточках України – ця локація стала вже культовою для фотосесій. Але головна проблема усіх туристів, які туди приїжджають, в тому, що вони бачать лише 15-20% від усієї території! Я досліджував цю місцевість багато разів і кожного разу відкриваю там для себе нові місця. По усій території заховано безліч прекрасних печер, ущелин та невеликих скель. Майже на кожну зі скель можна вилізти самотужки, на більші – за допомогою спорядження. В кожному куточку я завжди відкриваю дуже цікаві пейзажі, які особисто мене надихають на нові подорожі, ідеї, зйомки. Я там сфотографував вже дуже багато людей, показавши “інші” Скелі Довбуша, ніж звикла бачити більшість людей, але для мене це місце залишається таким, де хочеться нічого не робити. Інколи я приходжу туди з “happy dum” (музичний інструмент), залізаю на найвіддаленіші камені з гарним краєвидом і просто насолоджуюся музикою та горами в повній тиші – це також дуже надихає.

Як часто ви його відвідуєте?

До мене часто звертаються люди зі всієї України, щоб показати їм цікаві локації в Карпатах та зробити фотосесію на згадку, тому там я буваю досить часто. Але попри зйомки, я люблю просто сісти в машину і поїхати туди з сім’єю, з друзями або навіть сам, щоб відпочити від шуму міста й буденних справ. Це місце ідеальне для такого розслаблення.

В яку пору року краще туди їхати?

Я прихильник більш драматичної, навіть, сказав би, містичної погоди і це місце ідеально підходить для м’якого світла без сонця. Особливо гарно скелі виглядають влітку після дощу, коли парують усі камені та гори довкола – неймовірне видовище. Якось так склалося, що мені щастить на таку погоду там. Я не пам’ятаю жодного разу, щоб весь час там світило сонце. Напевно скелі самі мене кличуть в потрібний час. Якщо говорити про зиму – там по-особливому гарно, але не кожному сподобається там в цей період, оскільки холодно і не комфортно. Окрім того, дуже небезпечно ходити по каменях на вершині через високі обриви.

Як туди дістатися?

Дістатися досить просто будь-якою автівкою від села Болехів. Щоправда, як вже прийнято в нас в країні, про хороші дороги можна забути. До Болехова доїхати можна з комфортом чи зі Львова, чи з Івано-Франківська, а далі вже повна відсутність доріг. Перед самим в’їздом на територію скель Довбуша почнеться стрімкий підйом вгору по ґрунтовій дорозі, тому зимою туди вибереться не кожна машина. Є ще альтернативний маршрут для любителів пригод та екстриму – туди можна дістатися бездоріжжям, по лісах та крутих підйомах зі сторони села Труханів. Поїздка буде довшою, але точно незабутньою. Єдине, що там вже потрібен спеціально підготовлений позашляховик.

Яке спорядження при собі потрібно мати?

Все залежить від того, яка мета твого візиту туди. Можна приїхати на пікнік або просто погуляти з дітьми, а можна і полазити по скелях з відповідним спорядженням і залишитися на ночівлю в палатці. Хоча на рахунок останнього є певні сумніви, оскільки в тих лісах живе багато диких звірів, таких, як кабани, лисиці, олені. Одного разу я відпочивав там в нічний час, літало багато кажанів, що дуже не комфортно, і в лісі щось шаруділо. Нам не вдалося побачити хто це був, але відчуття не з приємних. Хоча могла бути і лисиця або заєць якийсь.

Кому це місце може сподобатися або буде цікавим?

Я не знаю людей, які там були, і кому воно не сподобалося. Місце унікальне своєю природою, архітектурою каменів і містикою. Головне – йдіть далеко в ліс, там багато цікавого. Не обмежуйтеся центральною поляною, якою усіх обмежують!

 
Богдан Фаштрига,
гірський гід, івент-менеджер

За кілька років я встиг побувати у всіх горах Європи – Альпах, Балканах, Піренеях, Скандинавських, Кавказьких, і звісно ж, об'їздити вздовж і впоперек рідні Карпати. Всі гори мають свої принади, але тільки в українських Карпатах є ця неймовірна теплота і відчуття дому. Карпати можуть бути добрими і суворими, спокійними і ураганними, затишними, і такими, як землі Блукачів із Гри Престолів – морозними і безжальними. Місцем, яке поєднує в собі усі ці якості і є полонина посеред Івано-Франківського боку Чорногори, полонина та урочище Гаджина.

Що саме вам подобається у цьому місці?

Вперше довелося там побувати ще в далекому 2011 році, – подивитися на Ребра та Шпиці, прийти туди з долини Бистреця, звідки стежка-дорога підіймається схилом спочатку через вільхи та поля, далі – через залишки букових пралісів, а потім через смерекові хащі у криволісся та альпійські пустища, де вже не ростуть ні ялівець, ні жереп. Природа та пейзажі тут ніби нагадують щохвилини своєю величчю, які ми дрібні та незначимі для них.

Як туди дістатися?

Користуючись благами цивілізації та технічного прогресу, ми можемо заїхати в село Бистрець, Івано-Франківська обл., по дуже складній ґрунтовій дорозі автомобілем з достатнім кліренсом з травня по жовтень. Натомість в саму Гаджину дістатися можна хіба що пішки. Це територія Карпатського Національного Природного Парку. Можна доїхати на таксі. Маршрутний автобус – точно не найкращий варіант.

В яку пору року краще туди їхати?

Влітку тут можна гуляти посеред альпійських ландшафтів, насолоджуючись прохолодою гір, і аж до кінця липня спостерігати сніжники. Взимку ці схили – чудові локації для катання на лижах та беккантрі.

Як часто ви його відвідуєте?

Кожного року мені щастить проводити в рідній Гаджині, як мінімум, десять днів в гарній компанії та доброму гуморі. Ще тут проводиться Samuriders Backcountry Camp – щороку в березні ми катаємось, спілкуємось, купаємось в саморобному джакузі, гарячому, як пекло просто під морозним зоряним небом. 

Яке спорядження при собі потрібно мати?

На один із двохтисячників, гору Ребра, можна піднятися з невеликим наплічником, сповненим кращого туристичного спорядження (намет, туристичний килимок, спальний мішок, джетбойл (спеціальний туристичний пальник). Такий набір обійдеться досить недешево, але з ним ніяка негода не страшна. Ну, а якщо чогось бракує, завжди є пастуші хати, де можна сховатися і відпочити в спеку чи дощ.

Поїздка в серце Чорногори не сильно вдарить по гаманцеві, але може довіку закохати в гори і "присадити" на цю "гірську лихоманку" так, як колись це трапилося зі мною.

 
Ганна Сударікова,
тревел-фотограф GoMountains Club

Що саме вам подобається у цьому місці?

Коли вперше побувала в цьому місці, а це був один з перших походів, було відчуття розчинення у запахах високогірних трав, смерекового лісу, краплин туману, що підіймався у хмари, сонячних променів на світанку і неймовірної краси каміння з яскравими вкрапленнями лишайника. Схоже відчуття "над хмарами" пригадується з Мачу-Пікчу, але каміння яскравіше і рідніше, все ж таки в Ґорґанах.

Як туди дістатися?

Класичний маршрут до вершин гір Висока, Ігровець та Сивуля пролягає з села Стара Гута. До с.Стара Гута можна доїхати на авто і громадському транспорті (автобус відправляється з Івано-Франківська).

Де там можна зупинитися?

Зупинитися можна в самому селі Стара Гута, тоді потрібно запланувати денний піший похід (23-25 км). Також хороший вибір - ночувати в наметі на полонині Середній, де є джерело води, неймовірні світанки і зоряне небо (звичайно, за ясної погоди).

В яку пору року краще туди їхати?

Я намагаюся їздити щороку. Особливо там гарно в серпні.

Яке спорядження при собі потрібно мати?

Зазвичай в дводенний похід беремо з собою: намет, спальник, газовий балон, посуд для готування їжі, килимок, трекінгове взуття, трекінгові палки, мембранну вітро/водозахисну куртку, трекінгові штани (ті, що не промокають або швидко сохнуть) та інше дрібне спорядження.

Кому це місце може сподобатися або буде цікавим?

Буде цікавим поціновувачам активного відпочинку, смерекового карпатського лісу і загалом тим, хто любить бути вище хмар.
 

Богдан Логвиненко,
письменник, засновник проекту Ukraїner

Це одна з найбільш диких частин українських Карпат, до яких треба досить далеко і довго їхати, об'їжджаючи зруйновану повінню дорогу з Міжгір'я до Усть-Чорної.

Що саме вам подобається у цьому місці?

Унікальність цієї місцевості полягає в тому, що навколо в селах багато цікавих і унікальних поселень та людей, які ми відкриваємо з проектом Ukraїner.
Наприклад, Роми Закарпаття, для яких кочове життя в шатрі, пісні під гітару біля вогнища, пристрасть та легка вдача, як і інші стереотипи із літератури та радянських фільмів, залишилися в минулому.

Як часто ви його відвідуєте?

На жаль, я бував там усього кілька разів, але хотілося б поїхати на довше, побути трішки в горах на самоті, а там поки що це можливо.

Як туди дістатися? Яке потрібно спорядження?

Там є туристичні бази, але, думаю, найкращий варіант – їхати з наметом. Дістатися найкраще з Тячева або Рахова, а до Тячева і Рахова ходить потяг.

Мустяце Траян,
Викладач гітари, резидент проекту Ukraïner

Полюбляю ходити на телевежу, де працює мій батько. Це РТС “Красна”, що знаходиться на горі Кониць на Свидовецькому масиві.

Що саме вам подобається у цьому місці?

Це місце парадоксів, воно безлюдне і віддалене, дике. І щоб підтримувати цивілізацію внизу (інтернет, ТБ, радіо, мобільний зв'язок і багато іншого), треба підніматись з цивілізації в це місце і в безлюдді, відрізаним від цивілізації, бути на зміні тиждень-два.

Звідси зручно починати маршрути Свидовецьким масивом, це самий початок Свидовця.

Як часто ви відвідуєте це місце? В яку пору року краще туди їхати?

Принаймні, раз на місяць. Найчастіше відвідую його з друзями, які часто до мене приїжджають, бо хочеться показати це фантастичне місце.

Найкраще йти в пору, коли легко підніматись по маршруту, там дуже важкий підйом.
Взимку це має бути замерзлий, твердий наст снігу, щоб не провалювався. Були випадки провалювання під шар снігу і рятувала випадковість.

Як туди дістатися?

Треба добратися до села Красна (Тячівський р-н) і звідти починати підйом.

Де там можна зупинитися?

Краще зупинитись перед підйомом, переночувати і зранку почати підйом. Зупинитись можна у мене, в селі Дубовому, що поруч з селом Красна, і звідти почати маршрут.

На місці можна переночувати в хатині працівника (там тепло і затишно), або поруч покласти намети.

Яке спорядження при собі потрібно мати?

Спорядження – тепле вбрання, міцне взуття, що не промокає. І дощовик – дощ там частий гість. Взимку, якщо наст м'який, то спеціальні лижі.

Кому це місце може сподобатися або буде цікавим?

Цікаве місце буде всім, хто полюбляє гори, всім, хто любить відкривати нове; всім, хто любить немейнстрімні місця.

Сергій Депутат,
журналіст НВ, мандрівник

Одне з моїх найулюбленіших місць в Україні – це стародавнє печерне місто-фортеця на півдні Криму Мангуп-Кале. На Мангупі неймовірно гарна природа, гірський ландшафт там поєднується з лісом та покинутими печерами, в яких ще наприкінці XVIII сторіччя мешкали люди.

Зверху місто нагадує плато з чотирма пальцями, які рясно пориті печерами та поросли деревами. Крайній мис, Тешклі-Бурун, називають дирявим, через те, що його пронизує наскрізна печера. Незважаючи на висоту 584 м над рівнем моря та притаманну для Криму сухість, на плато є два потужних джерела питної води.

Як часто ви його відвідуєте?

На жаль, я встиг відвідати його лише один раз.

В яку пору року туди їхати найкраще?

Через теплий сухий клімат Мангуп-Кале можна відвідувати від весни до пізньої осені. Особисто я там був наприкінці серпня. Погода в цей період дещо спекотна, але в печерах доволі прохолодно й затишно. 

Як туди дістатися? Де там можна зупинитися?

Їхати потрібно від Бахчисарая до Севастополя по трасі через село Тернівка, але не доїжджаючи до нього, звернути біля села Ходжа-сала.

Зупинитися краще в одній з печер на вершині гори. Вона захистить від вітру та спеки. Також можна зупинитися в сусідньому селі у місцевих жителів.  

Яке спорядження при собі потрібно мати?

Якщо плануєте зупинятися з ночівлею, то бажано при собі мати міцне зручне взуття, намет, каремат, газовий балон для готування їжі, крем від засмаги та ліхтарик.

Кому це місце може сподобатися або буде цікавим?

Ця місцина буде цікава поціновувачам гір, печер, стародавніх міст, історії, фортець, та навіть музикантам. В одній з печер є кімната з надзвичайною акустикою.

Ідея: Сергій Депутат

Оформлення: Дар'я Алтуніна

Фото: Надані мандрівниками