Мрія експата

Здійснивши економічну революцію, Сінгапур заходився залучати найкращі мізки з усього світу за допомогою високих зарплат й ідеальної якості життя. І досяг такого успіху, що став найкращим містом світу для експатів

 

Анна Павленко

 

 

Чотири роки тому українка Ольга Сич поїхала з чоловіком-ірландцем у Сінгапур. "Мій чоловік побачив вакансію у своїй компанії в Сінгапурі, пройшов усі необхідні співбесіди і дістав пропозицію про роботу",— розповідає новоспечена мешканка острівної держави.

І хоча їй довелося витратити чимало часу і зусиль на пошук вакансії для себе, в результаті вона обійняла посаду топ-менеджера в медіакомпанії та сьогодні анітрохи не жалкує про переїзд. “Побут, безпека, інфраструктура для сімей з дітьми і загальна якість життя на дуже високому рівні,— визнає українка.— У Сінгапурі жити дуже легко і комфортно".

Її думку поділяють понад 1,5 млн експатів, які працюють у цій 5‑мільйонній азійській державі, територія якої на 100 кв. км менша за Київ. Про це свідчить глобальний рейтинг Expat Explorer, опублікований наприкінці вересня британським фінансовим конгломератом HSBC за підсумками опитування 27 тис. експатів у 190 країнах світу.

У рейтингу Сінгапур посідає перше місце серед найкращих країн для іноземних співробітників вже другий рік поспіль. Приваблюють їх перш за все фінансові можливості.

У нас ніколи не буде достатньо власних талантів у Сінгапурі
Віктор Міллс,
голова Міжнародної
торгової палати Сінгапуру

За даними дослідників, майже 40% експатів переїхали в Сінгапур, щоб підвищити власний дохід. Адже в середньому іноземці тут заробляють $139 тис. на рік за глобальної середньої зарплати $97 тис.

Іноземці, які мешкають у Сінгапурі, впевнені у власній безпеці, політичній та економічній стабільності країни. Переважна їх частина стверджує, що життя тут здоровіше, а якість освіти краща, ніж у них на батьківщині.

Втім, є в Сінгапурі й вади: вартість життя вкрай висока. До того ж чимало послуг для іноземців коштує дорожче, ніж для місцевих. Приїжджим доводиться звикати до спекотного клімату з високою вологістю, суворих правил громадського порядку та високої конкуренції на ринку праці.
Незважаючи на це, талановиті фахівці, підприємці та інвестори з усього світу прагнуть на острів: з 1970 до 2014 року кількість нерезидентів у складі населення країни збільшилася з 3% до 30%. І місцева влада бачить у цьому великий плюс.

"У нас ніколи не буде достатньо власних талантів у Сінгапурі, і саме тому останні 50 років ми працювали з найкращими, щоб розвивати економіку, і маємо робити це й надалі",— стверджує Віктор Міллс, голова Міжнародної торгової палати Сінгапуру.

За умов, коли переїхати на роботу до іншої країни все простіше, а компенсаційні пакети в різних куточках світу поступово зрівнюються, на перший план в утриманні найкращих співробітників виходить загальний комфорт життя. Влада Сінгапуру поставилася до цього питання особливо уважно.

"Всі будинки-кондомініуми оснащені басейнами, тенісними кортами, спортзалами, караоке та барбекю; дороги і всі без винятку публічні місця пристосовані для проїзду візків",— перераховує тутешні переваги українка Сич. Усі магазини, кав'ярні, торговельні центри, лікарні мають кімнати для годування, сповивання і дитячі майданчики, а ліфти встановлені навіть там, де спуститися або піднятися необхідно лише на півповерху.

Про урбаністичний комфорт Сінгапуру говорить і молода мати Євгенія Ємшенецька, в минулому бренд-менеджер видавничого дому Бурда-Україна, яка взимку цього року перебралася в Сінгапур разом з чоловіком. "Дійсність перевершила очікування",— ділиться враженнями від переїзду киянка.

У Сінгапурі Ємшенецьку приємно здивували якість житла, професіоналізм і хороше технічне забезпечення медичних установ, а також велика кількість зелені. "Фасади часто оновлюються, тому вигляд у міста новий і свіжий, скрізь стежать за рослинністю і чітко за графіком обприскують її від комах",— розповідає вона.

У численних парках, за які Сінгапур прозвали містом-садом, місцеві жителі полюбляють проводити вихідні, кататися на велосипедах, влаштовувати пікніки. Один з найпопулярніших парків у Сінгапурі — острів розваг Сентоза. День з родиною тут коштуватиме $200-300, включно зі вхідними квитками та відвідуванням кафе.

"Оскільки інфраструктура ідеально продумана для сімей з дітьми, на вулицях, в торгових центрах завжди багато матусь із потомством, які охоче допоможуть вам у разі необхідності",— ділиться своїми спостереженнями Ємшенецька. Сінгапурців вона характеризує як доброзичливих і товариських людей.

Смачно та недорого перекусити під час прогулянки Сінгапуром городяни можуть у численних точках продажу вуличної їжі: страви відомої різноманітністю тутешньої кухні коштують близько $2. А от повноцінний обід у ресторані буде дорожчим — не менше $200.

Найважчими статтями бюджету іноземця в Сінгапурі Сич називає оренду житла — близько $5 тис. на місяць на сім'ю з чотирьох осіб, і оренду автомобіля — щомісяця $1,5 тис. Ще $1,5 тис. становить продуктовий кошик на місяць, підраховує українка.

Але про придбання власного автомобіля чимало жителів Сінгапуру навіть не замислюються. Адже ціна нової машини тут стартує від $100 тис. Усе тому, що місцева влада протистоїть засиллю машин за допомогою високих податків на особисті автомобілі, а городян закликають користуватися зручним і пунктуальним громадським транспортом.

У 1965‑му, у рік здобуття незалежності від Малазії, Сінгапур був бідною країною без природних ресурсів, вимушеною імпортувати навіть прісну воду. Проте знамениті реформи прем'єр-міністра Лі Куан Ю перетворили острів на заможну державу та місце тяжіння для найкращих умів зі всього світу.

Метою його економічної стратегії було перетворення Сінгапуру на фінансовий і торговий центр Південно-Східної Азії. Для цього країна мала потребу в іноземних інвестиціях. "Ми вітали кожного інвестора... Просто зі шкури пнулися, щоб допомогти йому почати виробництво",— писав Лі Куан Ю у своїй книзі Сінгапурська історія: із третього світу в перший.

Зрештою американські корпорації заклали тут підвалини для високотехнологічної промисловості. А з часом Сінгапуру вдалося завоювати статус головного фінансового центру Азії та другого після Лондона найбільшого бізнес-хаба у світі. Останній був наданий місту за рейтингом Міста можливостей міжнародної консалтингової та аудиторської компанії PricewaterhouseCoopers 2016 року. За словами дослідників, запорукою високого результату міста-держави стала комбінація успішних підходів до бізнесу, інфраструктури і якості життя.

Щоб забезпечити себе капіталом і талановитими кадрами, Сінгапур протягом півстоліття незалежності покладався на великі міжнародні компанії, стверджує Тілак Абейсінге, професор факультету економіки в Національному університеті Сінгапуру. "Швидкі зростання і розвиток держави стали результатом продуманої політики, яка створила сприятливі умови для мультинаціональних компаній",— відзначає експерт.

За відсутності природних ресурсів економіка Сінгапуру завжди спиралася на інтелектуально місткі галузі, що потребують кваліфікованої робочої сили. Так, сьогодні близько 13% ВВП країни забезпечують фінансова та страхова індустрії, ще 15,5% — сервіси для бізнесу.

Компанії цих галузей лідирують і за кількістю іноземних співробітників. "З експатів, яких ми опитали в Сінгапурі, близько третини працюють у сфері банківських, страхових або фінансових послуг",— констатує Дін Блекберн, голова HSBC Expat.

Крім фінансово-банківського сектора, іноземців активно наймають компанії, що займаються дослідженнями і розробками в галузі біомедицини та фармацевтики, а також консалтингові контори, комунікаційні та медіаагентства, медичні та освітні установи.

Частина фахівців приїжджають у Сінгапур, щоб розпочати власну справу. Для цього тут створені ідеальні умови: в глобальному рейтингу легкості ведення бізнесу Doing Business 2016 Сінгапур посідає перше місце, причому утримує першість вже дев'ять років поспіль.

Приплив талановитих співробітників з‑за кордону стимулює сама держава. "Сінгапурська влада активно позиціонує [країну] як ворота між Китаєм і Заходом, працюючи на інтенсивне залучення кваліфікованих мігрантів",— підтверджує Софі Кренстон, лектор суспільної географії в британському Університеті Лафборо. Така стратегія, на думку експерта, характерна для всіх держав з економікою знань і глобальних міст, таких як Лондон чи Нью-Йорк.

Висока вартість життя, а також низка обмежень для експатів — ось дві вади Сінгапуру, про які найчастіше говорять іноземці, що поселилися тут. "Добре жити в Сінгапурі означає багато заробляти",— констатує Ємшенецька.

Вартість житла і багатьох послуг для експатів тут набагато вища, ніж для місцевих жителів, доповнює її Ольга Сич. "Вхідні квитки в музеї та парки розваг [відрізняються] в два-три рази, купівля житла — плюс 15% для іноземців, пологи в приватній клініці — $3-5 тис. для місцевих і $10 тис. для іноземців",— наводить приклади співрозмовниця НВ.

У доступніші за ціною місцеві школи можуть ходити тільки сінгапурці. А от діти іноземців ходять у приватні навчальні заклади, плата за які в рази вища і досягає $1,5–3 тис. на місяць.

В галузі працевлаштування можливості експатів також обмежені. Держава встановлює квоти на наймання іноземців, чим нарощує кількість робочих місць для місцевого населення.

"Нещодавно уряд обмежив приплив іноземної робочої сили",— визнає Абейсінге з Національного університету Сінгапуру. І додає: "Але країна, як і раніше, відкрита для кращих іноземних талантів".

Тим, хто дістав змогу працювати в Сінгапурі, розслаблятися не слід. Висока конкуренція на ринку праці й значущість матеріальних благ для сінгапурського суспільства змушує жителів міста-держави працювати багато та старанно. Після свого переїзду сюди експати часто відзначають погіршення балансу "робота-сім'я".

Звикати доводиться і до численних заборон, а також життя під прицілом камер спостереження. Так, за паління в громадських місцях, розкидання сміття і вживання їжі в транспорті сінгапурська поліція штрафує на кілька сотень доларів. А для виявлення порушників з 2012 року правоохоронці встановили в місті понад 50 тис. відеокамер.

І все ж високі вимоги та суворі порядки не зупиняють мігрантів. Сінгапур залишається містом мрії для висококваліфікованих фахівців з усього світу, а влада докладає зусиль для збереження за містом-державою цього статусу. "Припускаю, що сінгапурський уряд і надалі залучатиме "найкращих і найвидатніших",— прогнозує Кренстон.