У Росії пройшов щорічний Петербурзький економічний форум. Цього року подію відвідали більше високопоставлених іноземних гостей, ніж очікувалося, адже економіка РФ – застійна, інтересу з боку міжнародних інвесторів теж немає. Тож, мабуть, за цей успіх організаторам варто подякувати президенту Сполучених Штатів Дональду Трампу. Одна з причин, через які президент Франції Еммануель Макрон, прем'єр-міністр Японії Сіндзо Абе і китайський віце-президент Ван Цішань були присутні на заході – безперечно, незграбна і різка поведінка Трампа на міжнародній арені. Президент РФ Володимир Путін, який традиційно керує дебатами на цьому форумі, прагнув максимумально використовувати можливості несподіваного консенсусу. Його головний аргумент: санкції Заходу проти Росії порушують глобальні правила економічних відносин, як і несправедливий протекціонізм, який порушує нормальний потік товарів на світових ринках.
Цей хитрий прийом стосується зростання побоювань щодо загроз США посилити заборонні тарифи і розв'язати нові торгові війни. А націлений він на відбілювання Росії від будь-якої провини за порушення основних норм міжнародної поведінки. Дотримуючись цієї лінії, Путін знову заперечував відповідальність за катастрофу рейсу MH17 над Донбасом 17 липня 2014 року: незважаючи на висновок, зроблений Спільною слідчою групою, який прийняли за основу уряди Австралії та Нідерландів у своїй юридичній і політичній реакції. Росія офіційно розглядає цей висновок як продукт маловажливої громадянської активності, очолюваної Bellingcat – аналітичною онлайн-структурою.
Росія залишається застійною, злою і токсичною
Проте, Москві доведеться враховувати той факт, що НАТО твердо підтримує це розслідування. Ще одна серія спростувань Путіна стосувалася спроби російських спецслужб використовувати хімічну зброю для покарання полковника Сергія Скрипаля та його дочки Юлії в Британії. Така тверда позиція може здаватися ефективною, але фактично вона лише посилює міжнародну недовіру до будь-якої з офіційних заяв Кремля. Отже, проблема відновлення довіри, якій Макрон приділяв особливу увагу, не отримала підкріплення діями.
Путін з легкістю знайшов, як використовувати вихід США зі Спільного всеосяжного плану дій (СВПД) за іранською ядерною програмою собі на користь. Це – болюча тема для європейців, яка ще й викликає неприйняття у китайців і японців. Росія висловила готовність об'єднатися з Європейським союзом у протидії повторному введенню санкцій США проти Ірану, стверджуючи, що СВПД може виконуватися без участі його головного гаранта. Тільки з цим аргументом є одна проблема: європейці розглядають втручання Ірану в сирійську війну як серйозну проблему безпеки, в той час як Росія залежить від Ірану, що підтримує інтервенцію – адже вони «брати по зброї». У минулому році передчасна заява Путіна про «перемогу» в Сирії викликала багато проблем для російської операції. Недавні новини про жертви серед російських військових радників перекриває нова інформація про зіткнення між різноманітними силами військ, що підтримують Башара Асада, і спецпідрозділами США в лютому минулого року, під час якої загинуло багато російських найманців.
А ось саміт США – Північної Кореї, попередньо намічений на 12 червня, Москві експлуатувати не вдалося: Петербурзький форум збігся із заявою Трампа про його скасування. Південнокорейський президент Мун Чже Ін сам взявся рятувати зустріч двох бунтарів і навіть став їх головним посередником. Путін спочатку розумів, що стосовно цього питання у нього мало спільного з Абе. Але відсутність чіткого розуміння з приводу того, чию сторону займе Китай в перспективі денуклеаризації Корейського півострова, викликає у лідера Кремля справжнє занепокоєння.
Якими б не були поточні політичні перипетії, звична пихатість в Санкт-Петербурзі не сховає економічну слабкість Росії, яка виглядає особливо похмуро в порівнянні з упевненим економічним зростанням Китаю та Індії. Ні у кого немає великих очікувань від нового російського уряду, який очолив старий прем'єр-міністр Дмитро Медведєв. Проте, повна відсутність будь-яких реформаторських ідей і очевидні розбіжності щодо основних принципів, якими варто керуватися для досягнення хоча б скоромного зростання, розчаровують.
Хоча Путін і заявляє про амбітні цілі, за фактом його турбує тільки збереження балансу між декількома конкуруючими кланами при його дворі. Насампред, цей баланс досягається розподілом фінансових потоків з державного бюджету. Уряд відповідальний за збирання доходів і є винуватцем хворобливих скорочень соціальних програм. Будь-яка спроба обмежити хижацькі апетити приятелів Путіна означає напрошуватися на неприємності. Ілюстрацією тому – голові Ощадбанку Герману Грефу довелося звільнити своїх аналітиків, які висвітлювали корупційні схеми, що збагачують близького соратника президента, мільярдера Геннадія Тимченка. Цей, здавалося б, другорядний факт більш переконливий для більшості інвесторів, ніж будь-які високорівневі запевнення: зі справжніми результатами тільки належить зіткнутися. Величезні «відкати» – то єдине, за допомогою чого Москва все ще може укладати ділові угоди. На підтвердження цього, президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган з гордістю оголосив про пряму виплату Росією мільярда доларів як бонусу за згоду на будівництво другої магістралі газопроводу Turk Stream – за рахунок «Газпрому».
Путін може уявити себе майстром гри на суперечностях між його противниками. Але його груба безгосподарність щодо російської економіки – знак попередження кожному його прихильнику. Він більше не може перетворити корупцію на політичний актив, маніпулюючи потоками «брудних грошей»; і Вашингтон, незважаючи на всі питання про сумнівні зв'язки з Росією, фактично веде міжнародну боротьбу з російською корупцією. Світова громадськість може бути розчарована некомпетентною і егоїстичною політикою Трампа, але спроби Путіна скористатися цим безрезультатні: для кожного потенційного «агента впливу» очевидно, що об'єднання з Росією в «коаліції розчарування» означає йти на компроміс з причиною. На перший погляд, спілкуватися з Москвою – корисно; але ці комунікації тільки зайвий раз нагадують Парижу, Токіо і навіть Пекіну, що Росія залишається застійною, злою і токсичною.
Переклад НВ
Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Павла Баєва. Републікування повної версії тексту заборонене
Більше поглядів тут
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени